Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 522/21000/18
провадження № 61-8897св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", яке надалі змінило назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист порушеного права кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.
Позов мотивувало тим, що 02 грудня 2005 року Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк", та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 014/0054/74/41754, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 297 000,00 дол. США строком до 02 грудня 2025 року.
Рішенням від 13 січня 2012 року Суворовський районний суд м. Одеси у справі № 1527/2-5014/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив в повному обсязі та стягнув солідарно з позичальника ОСОБА_2 і фінансового поручителя ОСОБА_3 достроково заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2005 року № 014/0054/74/41754 у розмірі 5 526 875,88 грн (т. 1 а. с. 26-28).
З дати ухвалення зазначеного рішення суду першої інстанції заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена, тому банк продовжив нараховувати відсотки, пеню за порушення виконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим заборгованість станом на 16 листопада 2018 року становила 2 654 181,03 дол. США.
Зазначив, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 грудня 2005 року АППБ "Аваль" (заставодержатель) та ОСОБА_2 ("заставодавець", "майновий поручитель") уклали нотаріально посвідчений договір застави майнових прав.
Відповідно до пункту 1.2 договору застави предметом застави виступає нерухоме майно, а саме: майнові права за договором № ГП/Р-32 про інвестування від 18 листопада 2005 року; майнові права за договором № ГП/Р-34 про інвестування від 18 листопада 2005 року; майнові права за договором № ГП/Р-33 про інвестування від 18 листопада 2005 року, укладених між Приватним підприємством "Прогрес-Риелт" (далі - ПП "Прогрес-Риелт" ) та заставодавцем.
У пункті 1.4 договору застави визначено, що предметом договорів є будівництво: номерів-апартаментів з кухнею будівельний номер 151/1, будівельний номер 146 та будівельний номер 80, в м. Одеса, Гагарінське плато, готельний спортивно-оздоровчий комплекс, які мають бути збудовані ПП "Прогрес-Риелт", та перейдуть у власність заставодавця після вводу до експлуатації.
Після здачі забудовником апартаментів в експлуатацію, 27 серпня 2007 року на виконання умов договору застави ОСОБА_2 оформив право власності на нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № 271, яким після здачі було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Відповідні записи були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Проте у ході проведення претензійно-позовної роботи, на підставі проведеної перевірки державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна, позивачу стало відомо, що 10 квітня 2018 року власником зазначеного об`єкта незаконно стала ОСОБА_1 .
Позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2005 року № 014/0054/74/41754 у сумі: 287 393,22 дол. США (заборгованість за тілом кредиту) звернути стягнення на предмет застави, а саме на: нежитлові приміщення, загальною площею: 122,2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 762,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 04 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у позові відмовив.
Рішення суд мотивував тим, що майнові права на нежитлове приміщення в незавершеному будівництвом жилому будинку відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом іпотеки, а отже, вказані майнові права були неправомірно передані в іпотеку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 07 квітня 2021 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що на день укладення договору застави, майнові права не могли бути предметом іпотеки (застави), отже, і спірне нежитлове приміщення, що прийняте у власність боржником ОСОБА_2, не стало предметом іпотеки.
Тому його відчуження без згоди іпотекодержателя не може вважатися незаконним, а особа, яка отримала це майно у власність, - відповідач ОСОБА_1 не набула статусу іпотекодавця, а отже, не може нести всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження АТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначає неврахування висновку щодо:
меж позовних вимог та порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц (провадження № 61-29896св18), від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11 (провадження № 61-34953св18), від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 (провадження № 61-32739св18), від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц (провадження № 61-23495св18), від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц (провадження № 61-16521св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц (провадження № 61-26450св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18 (провадження № 61-3596св19), від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц (провадження № 61-27007св18), № 756/17180/14-ц (провадження № 61-25407св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц (провадження №61-33310св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц (провадження № 61-11414св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 (провадження № 61-14417св19), від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц (провадження № 61-29527св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (провадження № 61-35160св18), від 19 лютого 2019 року № 824/399/17-а; від 07 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18);
спростування презумпції правомірності правочину, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19.
Касаційну скаргу мотивувало тим, що предметом спору у справі є захист порушеного права кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, а не визначення дійсності правочинів щодо кредитних зобов`язань, укладених між сторонами; право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Суди попередніх інстанцій не встановили: реального змісту спірних правовідносин, мети звернення позивача до суду з позовом, предмета спору та засобів доказування, належного способу захисту порушеного права, не надали правової оцінки обставинам справи.
У вересні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 грудня 2005 року АППБ "Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк") та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 014/0054/74/41754, згідно з умовами якого банк надав 297 000,00 дол. США строком до 02 грудня 2025 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 грудня 2005 року АППБ "Аваль" (заставодержатель) та ОСОБА_2 ("заставодавець", "майновий поручитель") уклали нотаріально посвідчений договір застави майнових прав.
Відповідно до пункту 1.2 договору застави предметом застави виступає нерухоме майно, а саме: майнові права за договором № ГП/Р-32 про інвестування від 18 листопада 2005 року; майнові права за договором № ГП/Р-34 про інвестування від 18 листопада 2005 року; майнові права за договором № ГП/Р-33 про інвестування від 18 листопада 2005 року, укладених між ПП "Прогрес-Риелт" та заставодавцем.
У пункті 1.4 договору застави зазначено, що предметом договорів є будівництво: номерів-апартаментів з кухнею будівельний номер 151/1, будівельний номер 146, будівельний номер 80, які будуються в м. Одеса, Гагарінське плато, готельний спортивно-оздоровчий комплекс ПП "Прогрес-Риелт", та перейдуть у власність заставодавця після вводу до експлуатації.
Згідно з пунктами 6.4, 6.5 договору застави, заставодавець зобов`язався протягом 10 днів з дати здачі апартаментів в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на них посвідчити новий договір застави у нотаріуса, із подальшим накладенням заборони відчуження апартаментів. Протягом 2 днів з дати нотаріального посвідчення цього договору зареєструвати його в єдиному реєстрі застав рухомого майна та надати Заставодержателю відповідну виписку.
Після здачі забудовником апартаментів в експлуатацію, 27 серпня 2007 року ОСОБА_2 оформив право власності на нежилі приміщення № 271, яким після здачі присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, серія: НОМЕР_1 від 27 серпня 2007 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради).
У березні 2011 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відповідні зміни.
Рішенням від 13 січня 2012 року Суворовський районний суд м. Одеси у справі № 1527/2-5014/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив в повному обсязі та стягнув у солідарному порядку з позичальника ОСОБА_2 і фінансового поручителя ОСОБА_3 достроково заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2005 року № 014/0054/74/41754 у розмірі 5 526 875,88 грн (т. 1 а. с. 26-28).
З дати ухвалення зазначеного рішення суду першої інстанції заборгованість за кредитним договором не погашено, тому банк продовжив нараховувати відсотки, пеню за порушення виконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим заборгованість станом на 16 листопада 2018 року становила 2 654 181,03 дол. США.
За Інформаційною довідкою від 05 липня 2018 року № 129774323 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 квітня 2018 року власником нежилих приміщень № 271, за адресою: АДРЕСА_1, стала ОСОБА_1 .
Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 500, виданий 03 квітня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія та номер: 22255458, виданий 24 березня 2009 року КП "Одеське міське БТІ та реєстрації об`єктів нерухомості"; договір дарування, серія та номер: 296, виданий 10 березня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С.; договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 1242, виданий 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С; заява, серія та номер: 1243, видана 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на день укладення договору застави, майнові права не могли бути предметом іпотеки (застави), а тому спірне нежитлове приміщення, що було прийняте у власність боржником ОСОБА_2, не стало предметом іпотеки, його відчуження можливе без згоди іпотекодержателя, а особа, яка отримала це майно у власність, не набула статусу іпотекодавця, а тому не може нести всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
З таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Щодо не спростування правомірності правочину та можливості передачі в заставу майнових прав
У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц (провадження № 61-29896св18) та інших, зазначив, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин та не може вийти за межі позовних вимог.
У постанові від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 Верховний Суд міститься правова позиція про те, що "предметом первісного позову у справі є стягнення винагороди за користування кредитом, розрахованої за погодженою сторонами договору формулою, виходячи з офіційного курсу гривні до долару США на день погашення кредиту, яку боржник зобов`язався сплатити кредитору за умовами кредитного договору, який є чинним".
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.