Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 129/1337/20
провадження № 61-4379св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької областіпро встановлення юридичного факту прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на земельну частку (пай) в розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території теперішньої Краснопільської сільської ради Гайсинського району. Вона, як спадкоємець за законом першої черги, спадщину прийняла шляхом отримання від батька сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, що зареєстровано 30 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8. Згодом сертифікат було втрачено, а тому вона не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нараївка Гайсинського району Вінницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) в розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах внаслідок розпаювання земель КСП "Україна", яке належало померлому на підставі втраченого сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, зареєстрованого 30 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як встановлено рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та, як наслідок, його спадкоємцем першої черги за законом. ОСОБА_3 за життя мав право на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах внаслідок розпаювання земель КСП "Україна", розташовану на території теперішньої Краснопільської сільської ради Гайсинського району, яку ОСОБА_1 прийняла шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, отримавши від батька сертифікат про право на земельну частку (пай), який згодом нею було втрачено під час переїзду на інше місце проживання. Враховуючи наведене, позивачка позбавлена можливості інших чином ніж звернення до суду з цим позовом реалізувати своє законне право на нотаріальне оформлення спадщини після смерті свого батька.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, який не брав участі у справі у місцевому суді, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради про встановлення юридичного факту прийняття спадщини закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, а тому він не належить до кола осіб, які відповідно до положень статті 352 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення у цій справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
11 травня 2022 року ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, в результаті чого апеляційний суд безпідставно позбавив заявника доступу до захисту його порушених прав у судовому порядку.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 02 серпня 2022 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін та зупинити провадження у цій справі до закінчення розгляду у суді касаційної інстанції справи № 129/2098/19, у якій ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року у справі № 129/2098/19 встановлений факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року у справі № 129/2098/19 рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, залишено без розгляду.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької областіпро встановлення юридичного факту прийняття нею спадщини, зокрема на земельну частку (пай) в розмірі 2,37 га в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території теперішньої Краснопільської сільської ради Гайсинського району, після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року у справі № 129/1337/20 позов ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт прийняття нею після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) в розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах внаслідок розпаювання земель КСП "Україна", яке належало померлому на підставі втраченого сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, зареєстрованого 30 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі в справі, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішенням вирішено справу по суті за наявності спору про право на майно - земельну ділянку, який виник між громадянкою ОСОБА_1 та ним. Місцевим судом не було встановлено чи є інші, окрім заявниці, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи та не перевірено чи впливатиме встановлений факт на права та обов`язки інших осіб.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року закрито з тих підстав, що рішенням суду не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, тому він не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення у цій справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2022 року вказаним вимогам процесуального закону не відповідає, виходячи з таких міркувань.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 591/1506/14-ц (провадження № 61-17709св21).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.