Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 703/468/21
провадження № 61-3251св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Черкаській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, посилаючись на те, що вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, його було визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Безпідставно перебуваючи під слідством і судом майже 5 років, він був вимушений не лише постійно доводити дійсні обставини своєї невинуватості, а й не мав змоги влаштуватися на роботу, що призвело до приниження його людської гідності, погіршення нормальних життєвих зв`язків та сімейних стосунків. Враховуючи викладене, справедливою грошовою компенсацією заподіяних йому незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральних страждань вважав суму в 400 000 грн, яку просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що згідно з положеннями статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати (6 000 грн) за кожен місяць перебування під слідством і судом, в даному випадку - починаючи з 02 листопада 2015 року (день повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 10 вересня 2020 року (день постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення виправдувального вироку без змін), який щонайменше має складати 349 800 грн (6 000 грнх 58 місяців+ 200 грн х 9 днів). Однак, враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд визначив моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.
Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року у складі судді Биченка І. Я. стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 8 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволено, а ОСОБА_1 надані належні докази (договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до цього договору, акт приймання-передачі виконаних робіт та квитанції про їх оплату) на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн відповідає обсягу наданих послуг і критеріям реальності, розумності та співмірності.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області задоволено частково. Додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року, постановлене за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, скасовано. Постановлено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто в рівних частках з Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в загальному розмірі 8 000 грн, тобто по 4 000 грн з кожного.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, розмір яких відповідає обсягу наданих послуг і критеріям реальності, розумності та співмірності. Однак суд залишив поза увагою те, що за результатами вирішення спору судові витрати підлягають розподілу між сторонами у справі. Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу саме з відповідачів - Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області, однак місцевий суд самостійно змінив обраний позивачем спосіб та порядок відшкодування витрат, безпідставно стягнувши їх з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2022 року Черкаська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила змінити оскаржуване судове рішення, стягнувши судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд застосував частину першу статті 137, частину шосту статті 141 ЦПК України, пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", статті 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18. Відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то вони компенсуються йому за рахунок держави. Таким чином з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
13 червня 2022 року справа № 703/468/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.