Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 369/11910/21
провадження № 61-4032св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року в складі судді Янченка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 51 048 587, 38 грн та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належні відповідачу земельні ділянки шляхом визнання за ним права власності на такі земельні ділянки.
Також у серпні 2021 року позивач через представника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належні ОСОБА_2 земельні ділянки та житловий будинок і заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстратором та кадастровим реєстраторам щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна.
На обґрунтування заяви зазначав, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, на які він просить звернути стягнення з метою погашення заборгованості за договором позики, може його відчужити з метою унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року (з урахуванням ухвал Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2021 року та від 09 вересня 2021 року), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме:
37 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Софіївсько-Борщагівська;
земельну ділянку площею 0,0802 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0174, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,103 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0195, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,1081 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0130, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,1081 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0114, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
житловий будинок загальною площею 538, 9 кв. м, житловою площею 185 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 508388046101.
Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_2 вищевказаного нерухомого майна.
Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо належних ОСОБА_2 вищевказаних земельних ділянок.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження належного відповідачу нерухомого майна, що у випадку задоволення позовних вимог унеможливить виконання рішення суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Позивач не надав належні та допустимі докази вартості належної відповідачу нерухомості, на яку накладено арешт, а суди вказану обставину не дослідили.
Позивач звернувся із завідомо безпідставними вимогами про звернення стягнення на нерухоме майно з метою зміни підсудності справи. Надана на підтвердження позовних вимог розписка є підробленою. Окрім цього, сторони не підписували жодних документів про зобов`язання відповідача передати у власність позивача належні йому земельні ділянки, які знаходяться на території Києво-Святошинського району Київської області, у разі неповернення боргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
26 травня 2022 року справа № 369/11910/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 51 048 587, 38 грн та у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на належні ОСОБА_2 земельні ділянки, розташовані на території Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області шляхом визнання за ним права власності на такі земельні ділянки.