ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 927/717/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Голуб Є. В.,
позивача - Сотніченко О. М.,
відповідача - Коленченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2021 (суддя Моцьор В. В.) у справі
за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2020 році заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Дослідне господарство "Івківці") та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - СТОВ "Батьківщина") про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 05.03.2020 № 05/03/2020ІВ (далі - оспорюваний договір).
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення, зокрема, статей 16, 203, 215, 235 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що за оспорюваним договором фактично ДП "Дослідне господарство "Івківці" передало СТОВ "Батьківщина" у користування земельні ділянки державної форми власності, права на розпорядження якою державне підприємство не мало.
Прокурор зазначав, що органом управління майном ДП "Дослідне господарство "Івківці" є НААН України, яка має надати відповідну згоду на вчинення правочинів, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності підприємства. Прокурор вказував, що оспорюваний договір повинен був погоджуватися з НААН України, однак такого погодження не було.
1.3. У відзиві на позовну заяву СТОВ "Батьківщина", заперечуючи проти її задоволення, вказувало на безпідставність доводів прокурора, оскільки умовами оспорюваного договору не передбачалося передання у користування земельних ділянок, а надавався лише доступ до них з метою збору врожаю, тому доводи прокурора про необхідність отримання згоди НААН України на укладення договору є безпідставними.
1.4. ДП "Дослідне господарство "Івківці" у відзиві на позовну заяву визнало позовні вимоги та просило задовольнити позов, однак у подальшому заперечило проти задоволення позову прокурора з підстав недоведеності прокурором його доводів та вимог.
1.5. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2020 призначено у справі судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі, яке було поновлено згідно з ухвалою від 07.10.2021.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним оспорюваний договір, укладений між ДП "Дослідне господарство "Івківці" та СТОВ "Батьківщина".
2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що умови спірного договору підпадають під ознаки орендних правовідносин, що врегульовано статтею 792 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі". Отже, правочин, який вчинено сторонами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) землі, який сторони насправді вчинили, тобто оспорюваний договір є удаваним правочином згідно із частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.
Суди установили, що уповноваженим органом з розпорядження земельними ділянками - НААН України рішень щодо передання в оренду СТОВ "Батьківщина" земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні ДП "Дослідне господарство "Івківці", не приймалося, отже, сторонами оспорюваного договору не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають в постійному користуванні ДП "Дослідне господарство "Івківці".
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки НААН України є обізнаним про порушення законодавства при укладенні ДП "Дослідне господарство "Івківці" оспорюваного договору (та аналогічних договорів), однак не вживає відповідних заходів представницького характеру, прокурор правильно звернуся з позовом до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі НААН України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2021, СТОВ "Батьківщина" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 2 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та з помилковим посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.
Скаржник акцентує увагу на тому, що як вбачається з предмета, прав та обов`язків сторін оспорюваного договору, у власність СТОВ "Батьківщина" передавалися саме майнові права на незавершене сільськогосподарське виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого та ячменю озимого 2020 року, а не майнові права на земельні ділянки, на яких розміщене таке незавершене сільськогосподарське виробництво. Сторонами у договорі не передбачалося умов щодо передачі у користування товариству земельних ділянок.
Водночас судами попередніх інстанцій всупереч положенням статті 235 Цивільного кодексу України не встановлювалися обставини щодо спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, що передбачені вчиненим правочином, тобто не досліджувалося питання щодо відсутності у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин.
Заявник касаційної скарги зазначає, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 неправильно застосовано судами, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин сторін, які виникли у справі № 927/717/20.
СТОВ "Батьківщина" вважає, що помилкове врахування судами правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, обумовлює необхідність відступу від таких правових висновків.
Як наслідок, скаржник вважає, що на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суджу щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 655- 658, 662- 664, 667, 713 Цивільного кодексу України при розгляді подібних спорів щодо удаваності правочинів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень у справі № 927/717/20 на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на правильність висновків судів та необґрунтованість доводів касаційної скарги.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи, прокурор в інтересах держави в особі НААН України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ДП "Дослідне господарство "Івківці" та СТОВ "Батьківщина" про визнання недійсним оспорюваного договору, посилаючись, зокрема, на положення статей 16, 203, 215, 235 Цивільного кодексу України з огляду на те, що за оспорюваним договором фактично ДП "Дослідне господарство "Івківці" передало СТОВ "Батьківщина" у користування земельні ділянки державної форми власності, права на розпорядження якою державне підприємство не мало без погодження уповноваженого органу.
4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у цьому випадку - НААН України, яка відповідно до абзацу 9 частини статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" є суб`єктом управління об`єктами державної власності, є державною науковою організацією, яка заснована на державній власності і користується правами самоврядності. Положеннями пункту 7 статуту НААН України, затвердженого загальними зборами НААН України від 07.04.2016, Академія з метою реалізації покладених на неї завдань здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпорядження: ним у межах, визначених законодавством. Пунктом 90 статуту передбачено, що Академія, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством.
Згідно зі статутом ДП "Дослідне господарство "Івківці", затвердженого 15.02.2018 Президентом НААН України, академія здійснює повноваження з управління державним майном, закріпленим за підприємством.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор у позові вказав, що незважаючи на те, що кожного року ДП "Дослідне господарство "Івківці" з порушенням вимог законодавства укладає договори, аналогічні оспорюваному у справі договору, однак НААН України не вживає заходів цивільно-правового характеру та не звертається до суду з відповідними позовами про визнання договорів недійсними, отже зазначене свідчить про бездіяльність органу управління спірним майном та є підставою для втручання органів прокуратури.
4.4. Проте колегія суддів вважає за необхідне заначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.