ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15271/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Агрикової О.В., Мальченко А.О., Яковлєва М.Л.
від 03.02.2022
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення 282 316,37 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 282 316,37 грн за скид стічних вод без Умов на скид.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.12.2017 по 31.05.2020 відповідачем здійснювалось скидання стічних вод без одержання Умов на скид, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 282 316,37 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
26.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", перейменованим на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрпошта" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01936/1-2-04.
Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.
Згідно з п. 5.2 договору у випадку прийняття органами виконавчої влади рішень щодо змін порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що всі питання, не передбачені цим договором регулюються діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.
Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.
Позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Укрпошта" в проміжок часу з 01.12.2017 по 31.05.2020 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького (колишня назва - вул. Луначарського), 16/4, що є порушенням п. 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 (Правила №1879), внаслідок чого у відповідача виник обов`язок сплати в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності умов на скид в загальному розмірі 282 316, 37 грн.
Листом-попередження від 17.06.2020 позивач звернувся до відповідача щодо сплати нарахувань за скид стічних вод.
У зв`язку з нездійсненням відповідачем добровільної сплати господарської санкції за порушення правил скидання стічних вод у систему каналізації міста Києва, невизнання останнім вчиненого порушення, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у розмірі 282 316, 37 грн.
Короткий зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/15271/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив із того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012, яке набрало законної сили, встановлено, що підставою для нарахування санкцій за відсутності умов на скид стічних вод, за наявності між сторонами договору приймання стічних вод, є такий договір. Проаналізувавши правову природу санкції щодо сплати в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такий вид відповідальності є оперативно-господарською санкцією в силу притаманних їй особливостей; а умовами договору не передбачено такого виду відповідальності відповідача, як сплата в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов, що унеможливлює застосування такої оперативно-господарської станції до відповідача.
Крім того судом першої інстанції зазначено, що Акціонерне товариство "Укрпошта" належить до об`єктів соціально-культурного призначення, а відповідно до п. 3.3.6. Правил № 1879 умови на скид не потрібні для об`єктів соціально-культурного призначення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №910/15271/21 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено регулювання Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію, зокрема й Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 №1879.
Також суд вказав, що відповідач не є об`єктом соціально-культурного призначення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" 22.02.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі № 910/15271/21, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції по різному застосував норми матеріального права щодо оперативно-господарських санкцій у подібних правовідносинах у справах № 910/15271/21 та № 910/18717/20, а також застосував норму статті 237 Господарського кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №905/2319/17.
Скаржник зазначає, що оперативно-господарська санкція у вигляді нарахування плати за скидання стічних вод у п`ятикратному розмірі за відсутності умов на скид не передбачена умовами договору.
Також вказує, що АТ "Укрпошта" надає соціально-важливі послуги населенню, а отже підпадає під дію п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". Крім того, будівля за адресою 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 16/4 відноситься до категорії об`єктів соціально-культурного призначення та не потребує оформлення умов на скид по даному об`єкту.
Відкриваючи касаційне провадження Верховний Суд встановив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що скаржник не звернув уваги на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 15.11.2016 у справі №910/5837/16 щодо обґрунтованості застосування Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879 у подібних правовідносинах.
На думку позивача, у п. 3.5 Договору міститься відсилочна норма на Правила приймання стічних вод.
Короткий зміст заявлених учасниками справи клопотань. Розгляд клопотань.
До Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, у якому позивач просить проводити розгляд справи №910/15271/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на відсутність підстав для його задоволення.
Частиною 13 статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 4 статті 301 ГПК України передбачає, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
Ціна позову у даній справі не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим згідно з частиною шостою статті 301 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п`ятій зазначеної статті, покладається на власний розсуд суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Жодних інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у цій нормі не міститься.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі № 910/15271/21 належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а від конкретних обставин справи.
Оскільки обставин, що свідчили б про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи Верховний Суд не виявив, а позивач у клопотанні не навів обґрунтованих доводів та не надав переконливих доказів щодо такої необхідності, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та відхиляє це клопотання.
Верховний Суд відхиляє клопотання Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" в якому відповідач просить не приймати відзив на касаційну скаргу, оскільки його подано в більш ніж десятиденний строк з часу отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до положень частини 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Строк, що встановлюється судом, має бути "розумним", тобто таким, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій. Враховуючи, що позивачем доведено неможливість надання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк, з об`єктивних, незалежних від його волі причин, суд вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву за ініціативою суду до 27.06.2022.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. ст. 626, 627, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).