ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3245/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Чорного О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 (суддя Шаратов Ю. А.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (головуючий - Богатир К. В., судді Таран С. В., Філінюк І. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV"
про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649 доларів США, з якої 168 710 доларів США основного боргу, 16 939 доларів США 3 % річних.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані" (далі - ТОВ "Вазіані Компані", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (далі - ТОВ "Укрімпорт KV", відповідач) про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Вазіані Компані" заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V (далі - Контракти, договори) у загальній сумі 185 649 доларів США, з якої: основний борг - 168 710 доларів США, 3 % річних - 16 939 доларів США.
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов Контрактів у частині оплати поставленої продукції.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, позов залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвала та постанова мотивовані тим, що: 1) сторони в пунктах 11.1 Контрактів дійшли згоди про вирішення всіх спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, згідно з його регламентом, тому в разі, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянуто арбітражем - Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) згідно з його регламентом; 2) у такому випадку вказівка на регламент означає здійснення розгляду спору саме міжнародним комерційним арбітражем, а не державним судом, який здійснює судочинство на підставі процесуального законодавства, тоді як вказівка на "Арбітражний суд" є неточністю в найменуванні постійно діючої арбітражної установи, яка (неточність) відповідно до принципу імунітету та автономії арбітражної угоди має тлумачитися на користь дійсності такої угоди, її чинності та виконуваності.
При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про відсутність в укладених між сторонами Контрактах назви існуючої арбітражної установи, зазначив, що погоджене сторонами арбітражне застереження є альтернативним, позаяк визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами. Вирішальним критерієм під час погодження сторонами договору формулювання назви арбітражної установи саме у зазначеному виді "арбітражний суд" слугувала саме альтернатива місцезнаходження, тобто те, що сторони Контрактів мали намір передати спір на розгляд за місцезнаходженням відповідача, тому в Контрактах не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни, а було зазначено арбітражний суд як арбітражну установу в залежності від того, хто зі сторін буде відповідачем у кожному конкретному спорі. Арбітражне застереження, яке зазначено в пунктах 11.1 договорів (арбітражна угода), містить вказівки, які дозволяють перейти до арбітражного розгляду, а саме: зазначено саме арбітраж (арбітражний суд) як арбітражну установу для розгляду справи; зазначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент арбітражу в залежності від того, хто зі сторін є відповідачем; зазначено матеріальне право, яке підлягає застосуванню при розгляді.
Водночас апеляційний суд не взяв до уваги посилання Товариства на неврахування судом першої інстанції викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20 правового висновку з тих мотивів, що, на відміну від зазначеної справи, в цій справі укладена між сторонами арбітражна угода у виді арбітражного застереження не містить вказівки на неіснуючу арбітражну установу та разом з тим не містить назви конкретної арбітражної установи, оскільки арбітражне застереження є альтернативним - в залежності від місцезнаходження сторони відповідача. Проте арбітражна угода містить визначення місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи, що дозволяє встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи та свідчить про волевиявлення сторін щодо передачі спору саме до арбітражу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Вазіані Компані" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що: 1) залишаючи позов без розгляду, суди не звернули уваги на те, що помилка та неточність у назві арбітражної установи, які можуть тлумачитися на користь арбітражної угоди, не є незначними, а є істотним дефектом змісту положення договору, а також не зазначили, наскільки та яким чином зазначені неточності в арбітражній угоді дозволяють зрозуміти, що йдеться про арбітражну угоду, в якій зазначено конкретну установу та інші ознаки арбітражної угоди; 2) у Контрактах не визначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи, а сторони в пунктах 11.1 Контрактів не визначали саме МКАС при ТПП України як арбітражну установу, що має вирішувати спори сторін за цими контрактами, чим спростовується висновок судів про зворотне; 3) під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновків щодо застосування норм частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2022 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Берднік І. С., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вазіані Компані" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/3245/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 16.08.2022.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 у зв`язку з відпусткою суддів Берднік І. С. і Сухового В. Г. визначено у справі № 916/3245/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
9. У пунктах 11.1 Контрактів сторони погодили, що всі спори і розбіжності між ними по цим контрактам, їх дійсності або припинення вирішуються шляхом перемовин, а при недосягненні згоди - в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту. При вирішенні спорів між сторонами необхідно керуватися нормами матеріального права України і Грузії, у випадку суперечності яких небудь з наведених норм, сторони керуються загальними принципами права "Lex mercatoria" і Віденською Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.
Позиція Верховного Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
11. В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що сторони в пунктах 11.1 Контрактів дійшли згоди про вирішення всіх спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, згідно з його регламентом, тому в разі, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянуто МКАС при ТПП України згідно з його регламентом. При цьому погоджене сторонами арбітражне застереження є альтернативним, позаяк визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами, тому в Контрактах не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни. Арбітражне застереження, яке зазначено в пунктах 11.1 договорів (арбітражна угода), містить вказівки, які дозволяють перейти до арбітражного розгляду, а саме: зазначено саме арбітраж (арбітражний суд) як арбітражну установу для розгляду справи; зазначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент арбітражу в залежності від того, хто зі сторін є відповідачем; зазначено матеріальне право, яке підлягає застосуванню при розгляді спору.
12. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування положень частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, статей 5, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, з огляду на таке.
13. У статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року).
14. Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.
15. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
16. У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
17. Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
18. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
19. У пунктах 29- 30, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, на яку правомірно послалися як скаржник, так і суди першої та апеляційної інстанцій, сформульовано такі висновки:
"Як установили суди попередніх інстанцій, позивач та відповідач під час укладення вищевказаного контракту погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді, рішення якого є остаточним та обов`язковим для обох сторін (пункт 9.2 контракту від 01 червня 2010 року № 01/06/2010). В англомовному варіанті цього ж пункту компетентним органом вирішення спорів за цим контрактом визначено Arbitration Court of International Commerce and Industry. Таким чином, сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, які виникатимуть з контракту або у зв`язку з ним, за процедурою міжнародного комерційного арбітражу.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій у цій справі правильно зазначили про неможливість виконання укладеного арбітражного застереження. Очевидним є намір сторін арбітражної угоди передати визначену в ній категорію спорів на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу. Проте назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Таким чином, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір.