ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 132/2222/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Кулика М. Л. (самопредставництво), Парпальос В. В. (адвоката),
відповідача - Тиховського М. О. (адвоката),
третьої особи 1 - не з`явилися,
третьої особи 2 - Лавренюк Л. П. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Василишин А. Р., Грязнов В. В.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 18.01.2022 (суддя Яремчук Ю. О.) у справі
за позовом Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; 2) Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП"
про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2020 року Іванівська сільська рада Калинівського району Вінницької області (далі - Іванівська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просила достроково розірвати договір оренди землі від 21.10.2014 № 796.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю (на частині земельної ділянки здійснено посів сільськогосподарської культури - озимого ріпаку), тобто не за цільовим призначенням.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.01.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, у справі № 132/2222/20 позовні вимоги Іванівської сільської ради до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено у повному обсязі.
Розірвано договір оренди землі від 21.10.2014 № 796, укладений між Головним управлінням Дерземагенства у Вінницькій області та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 26,00 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Іванів), кадастровий номер 0521682800:03:002:0304.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було істотно порушено умови договору оренди земельної ділянки, оскільки земельна ділянка не використовувалася ОСОБА_1 відповідно до цільового призначення, передбаченого договором оренди.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 та рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.01.2022 у справі № 132/2222/20, до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 31 Закону України "Про оренду землі" та статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 08.07.2021 у справі № 520/5778/2020. Крім того, на думку скаржника, господарські суди не дослідили умови договору оренди земельної ділянки та обставини цієї справи.
3.4. Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" (далі - ПрАТ "Зернопродукт МХП") у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 і рішення Господарського суду Вінницької області від 18.01.2022 у справі № 132/2222/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Іванівської сільської ради в повному обсязі. ПрАТ "Зернопродукт МХП" наголошує, що в цьому випадку відбулася зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, а не використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
3.5. Іванівська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. На думку Іванівської сільської ради, земельні ділянки, які належать до такого виду угідь, як пасовища, можуть використовуватися власниками та користувачами таких земельних ділянок виключно для випасання худоби, що виключає можливість їх розорення та посів сільськогосподарських культур.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.10.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області в особі першого заступника начальника Королюка О. М. як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладено договір оренди землі № 796, за умовами якого орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 21.10.2014 № 2-3369/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства на 21 рік з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 20.10.2035.
4.2. Згідно з пунктом 2 договору оренди в оренду передана земельна ділянка загальною площею 26,0000 га, у тому числі пасовище: 26,0000 га; кадастровий номер 0521682800:03:002:0304.
4.3. Пунктами 14- 16 договору оренди визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). Умови збереження стану об`єкта оренди - використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель.
4.4. За змістом пунктів 27, 30 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар земельної ділянки зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.
4.5. Відповідно до пункту 38 договору оренди сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору оренди відповідно до закону та цього договору.
4.6. Пунктом 35 договору оренди передбачена можливість розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
4.7. Після підписання договору оренди землі відповідно до акта приймання-передачі земельна ділянка передана орендарю.
4.8. Господарськими судами зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.09.2020 № 222958006 договір був зареєстрований 16.12.2014 у передбаченому законом порядку.
4.9. 19.12.2017 ОСОБА_1 за погодженням з Головним управлінням Держгеокадастру Вінницької області (від 19.12.2017 № В-23580/0-11508/6-17) уклав договір суборенди земельної ділянки № 796 ФГ-1-К-В з ПАТ "Зернопродукт МХП", речове право за яким зареєстроване 06.01.2018 за індексним номером 39126618.
4.10. Відповідно до наказу від 06.06.2018 № 2-7279/15-18-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало земельну ділянку загальною площею 26,0000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02), кадастровий номер 0521682800:03:002:0304, з державної власності у комунальну власність Іванівської сільської об`єднаної територіальної громади.
4.11. Рішенням Іванівської сільської ради 10-ї сесії 7-го скликання від 18.06.2018 "Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області" земельну ділянку прийнято в комунальну власність Іванівської сільської ради. Право власності зареєстроване 26.06.2018 за індексним номером 41798626.
4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.08.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів та м. Козятина і м. Хмільника складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 1108-ДК/975/АП/09/01/-19.
4.13. Цим актом встановлено, що під час проведення перевірки ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме на відповідній земельній ділянці здійснено посіви сільськогосподарської культури - озимого ріпаку, що свідчить про її фактичне використання, однак має місце зміна виду угідь із пасовищ на ріллю без виготовлення землевпорядної документації, що є порушенням статті 20 Закону України "Про землеустрій".
4.14. Крім того, суди зазначили, що 27.08.2019 ОСОБА_1 вручено припис № 1108-ДК/0539Пр/03/01-19, за змістом якого встановлено, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення комунальної власності (пасовища) на території Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Іванів), кадастровий номер 0521682800:03:002:0304, площею 26,00 га здійснено посіви сільськогосподарської культури - озимого ріпаку, що свідчить про її фактичне використання. Зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності (пасовища), кадастровий номер 0521682800:03:002:0304, площею 26,00 га перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.10.2014, укладеного з Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області терміном на 21 рік для ведення фермерського господарства, але фактично має місце зміна виду угідь земельної ділянки із пасовищ на ріллю без виготовлення землевпорядної документації, що є порушенням статті 20 Закону України "Про землеустрій". При цьому ОСОБА_1 зобов`язано в 30-ти денний термін усунути порушення, а саме привести землевпорядну документацію у відповідність до вимог чинного законодавства.
4.15. Рішенням 27-ї сесії 7-го скликання Іванівської сільської ради від 03.01.2020 № 449 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельній ділянці, у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки згідно з договором оренди від 21.10.2014 № 796 земельна ділянка площею 26,0000 га (кадастровий номер 0521682800:03:002:0304) має цільове призначення - пасовище. Уповноважено сільського голову Кулика М. Л. звернутися до суду з метою розірвання цього договору.
4.16. Господарські суди також установили, що згідно з витягом від 21.02.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі було змінено вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером 0521682800:03:002:0304 з пасовища на ріллю.
4.17. Рішенням 34-ї сесії 8-го скликання Іванівської сільської ради від 15.12.2020 року внесено зміни до договору оренди землі від 21.10.2014 № 796 в частині заміни орендодавця земельної ділянки з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на Іванівську сільську раду.
4.18. 15.12.2020 року між ОСОБА_1 та Іванівською сільською радою укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.10.2014 № 796, якою змінено орендодавця.
4.19. Таким чином, позивач вважав, що відповідач порушив умови договору оренди земельної ділянки, оскільки використовував цю земельну ділянку з порушенням вимог законодавства та умов договору оренди як ріллю.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги Іванівської сільської ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку Іванівської сільської ради, є те, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю (на частині земельної ділянки спостерігається здійснення посіву сільськогосподарської культури - озимого ріпаку).
5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
5.5. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" установлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.6. За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
5.7. Частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
5.8. Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
5.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
5.10. Абзацами 1, 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.
5.11. Верховний Суд зазначає, що наведені положення законодавства свідчать, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 Земельного кодексу України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.
5.12. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання врегульовано статтею 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).
5.13. За змістом частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
5.14. Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
5.15. За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, положеннями законодавства (статті 31, 33- 37 Земельного кодексу України) визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема: для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.
5.16. Отже, зазначені положення законодавства розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.
5.17. Разом з тим у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. Такі висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
5.18. Водночас, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що на орендованій позивачем земельній ділянці здійснено посіви сільськогосподарської культури - озимого ріпаку, що свідчить про її фактичне використання, однак має місце зміна виду угідь із пасовищ на ріллю без виготовлення землевпорядної документації. Ці обставини установлені на підставі перевірки, за результатами якої складено акт від 27.08.2019 № 1108-ДК/975/АП/09/01/-19. Крім того, суди зазначили, що 27.08.2019 ОСОБА_1 вручено припис № 1108-ДК/0539Пр/03/01-19, за змістом якого встановлено, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення комунальної власності (пасовища) на території Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Іванів), кадастровий номер 0521682800:03:002:0304, площею 26,00 га здійснено посіви сільськогосподарської культури - озимого ріпаку, що свідчить про її фактичне використання. Зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності (пасовища) перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.10.2014, укладеного із Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області терміном на 21 рік для ведення фермерського господарства, але фактично має місце зміна виду угідь земельної ділянки із пасовищ на ріллю без виготовлення землевпорядної документації.
5.19. За змістом статті 35 Закону України "Про охорону земель" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
5.20. Положеннями статті 36 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
5.21. Положеннями статті 37 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.