1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 420/5418/18

касаційне провадження № К/9901/13726/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС"

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (головуючий суддя - Свида Л.І.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коваль М.П.; судді - Осіпов Ю.В., Шляхтицький О.І.)

у справі № 420/5418/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС"

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС" (далі - ТОВ "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 0043961407.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що реальний характер господарських операцій із придбання ним автозапчастин, обладнання, мастильних матеріалів, автохімії, автоаксесуарів, шин у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІСЕЛЛ" підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНТЕР-КОНТЕЙНЕР-ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДІСЕЛЛ" за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2018 року, за результатами якої складено акт від 25 вересня2018 року № 2074/15-32-14-07.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання автозапчастин, обладнання, мастильних матеріалів, автохімії, автоаксесуарів, шин у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІСЕЛЛ" з огляду на непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 0043961407, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 703425,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.


................
Перейти до повного тексту