ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 807/554/18
адміністративне провадження № К/9901/34401/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Мороз Л.Л., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року (головуючий суддя: Рейті), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (головуючий суддя: Ніколін В.В., судді: Заверуха О.Б., Старунський Д.М.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.) у справі № 807/554/18 за позовом ОСОБА_2 від імені та в інтересах неповнолітньої, як її законний представник виступає ОСОБА_3 до Берегівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 (від імені та в інтересах неповнолітньої, як її законний представник виступає ОСОБА_3 ) (далі також позивачка) звернулася до суду з позовом до Берегівської міської ради, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення 31 сесії VII скликання Берегівської міської ради від 28.03.2018 № 1088 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)";
зобов`язати Берегівську міську раду на підставі заяви ОСОБА_2 від 31.01.2018 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер 2110200000:01:014:0079), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати ОСОБА_2 безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність вказану земельну ділянку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Берегівської міської ради № 1088 від 28.03.2018 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Зобов`язано Берегівську міську раду на підставі заяви ОСОБА_2 від 31.01.2018 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер 2110200000:01:014:0079), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 апеляційну скаргу Берегівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року - без змін.
Не погодившись із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року його оскаржила ОСОБА_1, особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, проте подала апеляційну скаргу з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 807/554/18 залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла поштою 10 грудня 2019 року), у якій просила скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
О6 січня 2020 року від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з метою затвердити розроблений проект землеустрою подала до відповідача заяву разом з проектом землеустрою, витягом з ДЗК, нотаріально посвідченою заявою та копіями особистих документів. Проте рішенням Берегівської міської ради від 28 березня 2018 року № 1088 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законів, а саме: відсутність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. Позивачка вважає таку відмову безпідставною та незаконною, а дії відповідача такими, що порушують її законні права та інтереси в частині реалізації права на землю.
В свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість, що полягає в наступному: по-перше, у проекті землеустрою відсутнє погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що є обов`язковим при проведенні кадастрових зйомок, а саме зі сторони суміжної земельної ділянки, якою користуються мешканці житлового будинку по АДРЕСА_2 . По-друге, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, є малолітньою особою, в розумінні статті 31 Цивільного кодексу України та на вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину необхідна письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. До заяви поданої ОСОБА_2 вищевказані документи додані не були, що і стало однією з причин прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується інформацією, зазначеною у копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Згідно із цією інформацією будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0399 га.
Рішенням 34 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 29 серпня 2014 року № 1964 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4", з метою передачі земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_4, орієнтовною площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
ТОВ "Центр проектів" виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.
Управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області 04 жовтня 2016 року надано Висновок № 293/41-16 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 .
Відділом містобудування та архітектури Берегівської міської ради 11 жовтня 2016 року надано Висновок №154 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У висновку зазначено, що Відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради не заперечує проти передачі земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 при умові дотримання вимог чинного законодавства України та використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації 07 листопада 2016 року надано Висновок служби охорони культурної спадщини управління облдержадміністрації № 01-08/47, яким погоджено даний проект із застереженням, що дана земельна ділянка розташована на землях історико-культурного призначення.
31 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Берегівського міського голови із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_5, загальною площею 0,0399 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачу цієї земельної ділянки у власність.
Рішенням 31 сесії VII скликання Берегівської міської ради від 28 березня 2018 року № 1088 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розглянувши заяву громадянки ОСОБА_2 (...) беручи до уваги невідповідність поданих документів вимогам законів, а саме відсутність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами, Берегівська міська рада вирішила:
1.Відмовити у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер 2110200000:01:014:0079), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
2.Відмовити у передачі ОСОБА_2 безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер 2110200000:01:014:0079), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду.
ІV.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Берегівська міська рада протиправно відмовила ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою, оскільки позивачкою дотримано вимоги чинного законодавства в частині виготовлення проекту землеустрою та погодження його у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного Кодексу України Управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області, Відділом містобудування та архітектури Берегівської міської ради та Управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації. Також позивачкою повністю дотримано регламентовану законодавством процедуру виготовлення та погодження проекту землеустрою, жодних зауважень у вищевказаних органів до розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під час його погодження не виникало.
Суд апеляційної інстанції у постанові від 06 листопада 2019 року додатково встановив, що ОСОБА_1 не оформила права власності на земельну ділянку, що межує із позивачкою, яка на виконання встановлених норм Земельного кодексу України виготовила проект землеустрою та такий поданий до суб`єкта владних повноважень, в якого перебувала земельна ділянка. Щодо доводів та доказів про накладення земельних ділянок суміжних землекористувачів, апелянтом не додано звернення до Берегівської міської ради, до суду щодо межових знаків, земельного спору, а тому в апеляційного суду відсутні будь-які підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що актом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 06.09.2016 підтверджується, що у ньому є підписи сусідів ОСОБА_4 (кадастровий номер 2110200000:01:014:0044, від А до Б) та ОСОБА_5 (кадастровий номер 2110200000:01:014:0048, від Б до В), а також підпис представника Берегівської міської ради - начальника управління комунального майна Будніка В.Ю, що стосується меж земельної ділянки від В до Г, як вказано в акті - це землі загального користування (кадастровий номер не визначено) та меж земельної ділянки від Г до А, як вказано в акті - кадастровий номер не визначено, тобто земельна ділянка де проживає апелянт не є сформованою, а отже у неї відсутній приватний власник, відсутній користувач земельної ділянки у цілісній формі, а відтак, і не можливо погодити (в зв`язку з відсутністю власника повністю або частково) межі цієї земельної ділянки, тобто скаржниця в своїх обґрунтуваннях посилається на право користування будинком та прибудинковою територією, однак на цій земельній ділянці існуючого речового права судом не встановлено.
V.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що оскаржуваним позивачем рішенням Берегівської міської ради від 28 березня 2018 року № 1088 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з тим, що межі земельної ділянки не були погоджені із суміжними землекористувачами - співвласниками багатоквартирного будинки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Із посиланням на приписи пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" скаржниця вважає, що в цій ситуації необхідно було розробляти технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки межі земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 були сформовані ще в 1965 році, а на самій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна-будинок ОСОБА_2
ОСОБА_1 звертає увагу, що співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не погодили проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка частково накладається на прибудинкову територію зазначеного багатоквартирного будинку.
За позицією скаржниці, в процесі складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 при визначені меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) до її площі було безпідставно зараховано частину земельної ділянки, якою фактично користуються співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зокрема позивачка.
Звертає увагу, що на межі вищевказаних земельних ділянок з 1965 року стоїть дерев`яний паркан з металевими стовпами, забетонованими в землю, який розподіляє їх. Також стоїть господарська будівля, по стіні якої частково проходить межа між зазначеними земельними ділянками. Отже, з 1965 межа між земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, і земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проходить частково по паркану і стіні господарської будівлі.
Проте межі спірної ділянки заходять вглиб прибудинкової території зазначеного багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, якою фактично користуються співвласники зазначеного будинку і позивачка. Паркан, який раніше знаходився на прибудинковій території багатоквартирного будинку та господарська будівля, на цей час фактично знаходяться на спірній земельній ділянці.
Вважає, що суди попередніх інстанцій в достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
В свою чергу позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що наразі предмет спору відсутній, Берегівською міською радою винесено рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 відповідної земельної ділянки та проведена державна реєстрація.
Стверджує, що у земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 відсутній кадастровий номер, така не є сформованою, отже - у неї відсутній приватний власник.
Звертає увагу, що ОСОБА_1, не вказує на підставі якої норми закону вона має право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 .
Позивачка наголошує, що ОСОБА_1 не довела факт накладання земельних ділянок. Так, до апеляційної скарги долучено кадастровий план, проте не незрозуміло, що означає закреслена територія та яка земельна ділянка накладається на 0,006 га. Вважає цей доказ неналежним та звертає увагу на відсутності доказів розроблення будь-якої технічної документації на земельну ділянку, яку скаржниця визначає як прибудинкову до будинку по АДРЕСА_2 .
Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено право на безкоштовне отримання у власність частини земельної ділянки - прибудинкової території власником окремо взятої квартири багатоквартирного будинку, який прилягає до цієї території.
Посилання ОСОБА_1 на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважає недоречним, оскільки на земельній ділянці, яка відводилася, не зареєстровано право власності на житловий будинок, натомість зареєстровані дві квартири.
VІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-ІХ) Верховний Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 22.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Відповідно до статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Так, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України (далі також ЗК
України) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно з статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів.
Частини 1, 2 статті 78 ЗК України вказують, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.