ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 580/871/20
адміністративне провадження № К/9901/2776/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Білоноженко М.А. від 28.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Кузьменка В.В., Пилипенко О.Є. від 16.12.2020,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" (далі також ПП "Міськбуд-Плюс", Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі також Виконком, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради №172 від 18.02.2020 "Про скасування рішення виконавчого комітету від 07.04.2016 №393 "Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси" (далі також спірне, оскаржуване рішення).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що позивач на підставі відповідного рішення Черкаської міської ради та укладеного з цим органом місцевого самоврядування договору оренди землі є орендарем земельної ділянки по вул. Менделєєва, 4 площею 5,3731 га строком до 30.04.2020.
3. З метою визначення функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації території, рішенням Черкаської міської ради № 2 - 1723 від 01.10.2015 затверджено розробку детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 у місті Черкаси, на виконання якого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №393 від 07.04.2016 затверджено проект містобудівної документації "Детальний план території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в місті Черкаси" та враховано проект детального плану території у якості вихідних даних для розроблення внесення змін до генерального плану міста Черкаси.
4. Позивач зазначав, що звернувшись 07.02.2020 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Підприємству стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Черкаської міської ради оскаржуваного у цій справі рішення.
5. Підприємство висловлювало доводи про те, що спірне рішення є протиправним, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" скасування актів виконавчих органів місцевої ради, прийнятих з питань, віднесених до їх компетенції, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, може здійснюватися виключно відповідною радою на її пленарних засіданнях, у зв`язку із чим, на думку позивача, виконавчий комітет Черкаської міської ради позбавлений права самостійно скасовувати власне рішення.
6. Крім того, позивач звертав увагу на те, що реалізація повноважень на скасування власних рішень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, яке скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення, у разі виникнення таких правовідносин.
7. Водночас, як наголошував позивач, скасувавши своє попереднє рішення виконавчий комітет Черкаської міської ради обмежив Приватне підприємство "Міськбуд - Плюс" у реалізації своїх прав, як законного користувача земельною ділянкою,
8. У позовній заяві також зверталась увага й на те, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1767/19 судом зазначено про те, що наміри забудови земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Менделєєва. 4 в м. Черкаси, запропоновані ПП "Міськбуд-Плюс" у заяві, відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, позов задоволено.
10. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
11. З огляду на викладене, апеляційний суд погодився з висновком суд першої інстанції про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
12. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, взяли до уваги, що відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
13. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення, яке як наслідок є протиправним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Черкаської міської ради №2-1723 від 01.10.2015 з метою визначення функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації території, вирішено розробити детальний план території між вулицями Дахнівська, Мініна і Пожарського та автодороги Н-16 у місті Черкаси, загальною площею 42 га.
16. Рішенням Черкаської міської ради від 28.07.2016 №2-885 надано ПП "Міськбуд - Плюс" земельну ділянку площею 5,3731 га (кадастровий номер 7110136700:02:003:0034) без зміни цільового призначення по вул . Менделєєва, 4, яка за цільовим призначенням віднесена до земель рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) в оренду до 30.04.2020 під комплекс будівель та споруд.
17. Згідно договору оренди землі від 14.09.2016, укладеного між Черкаською міською радою та ПП "Міськбуд - Плюс", на підставі рішення Черкаської міської ради від 28.07.2016 №2-885, позивачу передано земельну ділянку площею 5,3731 га під комплекс будівель та споруд за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, 4.
18. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.04.2016 №393 затверджено проект містобудівної документації "Детальний план території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в місті Черкаси" та вказано про врахування проекту детального плану території в якості вихідних даних для розроблення внесених змін до Генерального плану міста Черкаси.
19. 18.02.2020 відповідачем прийнято рішення №172 "Про скасування рішення виконавчого комітету від 07.04.2016 №393 "Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси".
20. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що його прийнято з метою недопущення конфлікту між положеннями детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 07.04.2016 №393, яким передбачається розміщення на земельній ділянці по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси рекреаційних закладів під готельний комплекс з максимальною кількістю три поверхи, з положеннями Генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 №3-505, яким передбачається розміщення лісів, та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, яким відповідну територію віднесено до території природно-заповідного фонду, керуючись позицією Верховного Суду у справі №826/17865/17 відповідно до пункту 19 постанови від 11.10.2019 та на підставі статей 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
21. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ПП "Міськбуд - Плюс" звернулось з цим позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Наявність підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень Виконавчий комітет Черкаської міської ради обґрунтовує посиланням на норми пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
23. Виклад такої підстави відповідач мотивує тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи застосовано норми частини десятої статті 59, пункту 3 частини другої статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а та від 28.10.2019 у справі №820/4909/17.
24. Окрім цього, скаржник вважає, що у відповідності до підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
25. Зокрема, відповідач стверджує, що при розгляді цієї справи слід відступити від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18, у якій висловлено позицію, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
26. Скаржник наголошує, що вказана позиція Верховного Суду повністю нівелює пункт 3 частини другої статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
27. Скаржник вказує й на те, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді цієї справи не застосовано норми статті 88 Водного кодексу України, статей 61, 111 Земельного кодексу України і допущено порушення норм процесуального права, оскільки в ході розгляду справи не надано оцінку письмовим документам, що знаходяться в матеріалах справи.
28. У відзиві на касаційну скаргу позивачем підтримується позиція судів попередніх інстанцій, які, на його думку, правильно застосували норми права, що регламентують порядок реалізації відповідачем наявних у нього повноважень, вирішили цей спір у відповідності з законом, й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.
29. З цих підстав Підприємство просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
30. Так, згідно з частинами першою - третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
31. Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (преамбула до цього Закону).
32. Система місцевого самоврядування визначена статтею 5 вищезазначеного Закону й відповідно до її частини першої включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
33. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини перша, друга статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
34. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських раду галузі будівництва встановлює статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з підпунктом 6 пункту "а", підпунктом 3 пункту "б" частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій.
35. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради закріплені й у статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за приписами частин першої, пункту 3 частини другої якої виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
36. Організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради регламентована статтею 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною першою якої встановлено, що основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.
37. Частинами першою, другою статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
38. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини шоста, сьома, дев`ята, десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
39. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
41. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
42. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Виконкому є протиправним і підлягає скасуванню ґрунтується на двох підставах, а саме:
- спірне рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому таке рішення не могло бути скасоване цим органом після його виконання, оскільки на його підставі виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і Підприємство, будучи суб`єктом цих правовідносин, заперечувало проти їх зміни чи припинення.
- спірне рішення прийнято не у спосіб, передбачений законом, з порушенням порядку його прийняття і з виходом відповідача за межі його повноважень, оскільки відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
43. Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що юридична позиція про неможливість скасування органами місцевого самоврядування своїх попередніх рішень ненормативного (індивідуального) характеру, внесення до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, була викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009.
44. Вищевказана юридична позиція Конституційного Суду України згодом була неодноразово застосована Верховним Судом України у постановах від 04.06.2013 у справі №21-64а13 та від 25.05.2016 у справі №21-5459а15, а також Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі №182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016), від 24.06.2022 у справі №809/847/18 та від 02.10.2019 у справі №807/736/18, на яку посилається відповідач у своїй касаційній скарзі.
45. У наведених вище судових прецедентах викладено висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
46. Мотивуючи наявність підстав для відступу від такого висновку щодо застосування норм права, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18, скаржник вказує, що така позиція Верховного Суду повністю нівелює пункт 3 частини другої статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
47. Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18 правовий висновок жодним чином не перешкоджає виконанню виконавчим комітетом відповідної ради повноважень, визначених пунктом 3 частини другої статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а лише конкретизує умови їх реалізації для забезпечення "гарантії стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у них впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
48. Такий підхід до визначення порядку реалізації наявних у органів місцевого самоврядування повноважень щодо скасування раніше прийнятих актів цих органів відповідає закріпленій у Конституції та законах України правовій регламентації з урахуванням висновків органу конституційної юрисдикції щодо їх офіційного тлумачення.
49. Варто також зауважити, що у справі, яка розглядається, спірним рішенням Виконкому скасовано детальний план території населеного пункту, який є нормативно - правовим актом, на чому наголошувалось й у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №260/20/19.
50. Викладений же у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18 висновок щодо застосування норм права стосується правовідносин, які виникли з приводу скасування ненормативного (індивідуального) акта органу місцевого самоврядування, а тому не може бути застосований до правовідносин, які є спірними у справі, що розглядається, оскільки у даному випадку предметом оскарження виступає рішення органу місцевого самоврядування, яким скасовано акт (рішення виконавчого комітету) нормативно - правового характеру.
51. За наведеного, колегія суддів констатує, що зазначені у касаційній скарзі аргументи не зумовлюють наявності підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18, які, до того ж, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані.
52. На переконання колегії суддів, вказане скаржником обґрунтування не дає підстав дійти висновку й про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі не наведено аргументів із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
53. Що ж до наведених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень з посиланням на норми пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то колегія суддів підкреслює, що такі підстави обумовлюються наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
54. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
55. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
56. Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.