ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 300/1904/21
провадження № К/9901/45676/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу від 13 січня 2021 року № 9-49/15-21-СГ, зобов`язання до вчинення дій, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Кухтея Р.В., Шевчук С.М. від 20 жовтня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, до якої додав копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, копію рішення сільської ради та графічний матеріал. Наказом відповідача позивачу відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з тим, що на графічних матеріалах, долучених до заяви, неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки.
Вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на таке питання: чи дають змогу, додані позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, матеріали геодезичнних вишукань на яких відображена земельна ділянка в межах території, що виділена єдиним масивом, встановити бажане місце розташування земельної ділянки?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу від 13 січня 2021 року № 9-49/15-21-СГ, зобов`язання до вчинення дій, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 січня 2021 року № 9-49/15-21-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути клопотання від 16 листопада 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,000 га, яка розташована за межами населеного пункту в с. Слобода-Рівнянська, урочище "Сигли", Калуського району.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з відповідним клопотанням не надано повного пакету документів, необхідних для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації, а саме: не вказано бажаного місяця розташування земельної ділянки, як того вимагає земельне законодавство.
Додане позивачем до клопотанням викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство не містить чітких критеріїв, як саме має бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
6. На переконання суду, надані позивачем графічні матеріали містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту.
7. Судом зазначено, що стаття 118 Земельного кодексу України не ототожнює поняття чітке місце розташування земельної ділянки із бажаним місцем розташування земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту - урочище Сигли, с. Слобода-Рівнянська, для ведення особистого селянського господарства. До заяви долучені: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, копію рішення Рівнянської сільської ради від 21 вересня 2020 року № 136/23-07 та графічний матеріал.
10. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 січня 2021 року № 9-49/15-21-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Рівнянської сільської ради Калуського району, у зв`язку з невідповідністю частині 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: на графічних матеріалах, долучених до клопотання, неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки.
11. Уважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 січня 2021 року № 9-49/15-21-СГ незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 802/159/17-а.
13. Скаржник зазначає, що оскільки додані ОСОБА_2 до клопотання графічні матеріали не дають можливості ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. У долученій до позову заяві ОСОБА_1 від 18 вересня 2020 року, котра послугувала основою для прийняття рішення сільською радою, не зазначено конкретне місцерозташування, що дало б можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, тому залишається незрозумілим, яким чином органом місцевого самоврядування було ідентифіковано земельну ділянку та надано згоду на розроблення проектної документації.
14. Представником позивача адвокатом Савчуком Р.Р. подано відзив на касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що до заяви від 16 листопада 2020 року позивачем долучено матеріали геодезичних вишукувань із схемою розташування земельної ділянки, які є частиною документації із землеустрою, та на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Надані позивачем графічні матеріали містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
15. Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
16. Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.