Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 209/3584/21
провадження № 61-3779 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бєлік Сергій Пилипович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка
Сергія Пилиповича, на рішення Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року
у складі судді Шендрика К. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він, його сестра
ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 є співвласниками квартири
АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить їм на праві спільної часткової власності: йому належить 1/4 частина квартири, ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ) - 1/2,
ОСОБА_3 - 1/4. Згідно з технічного паспорту квартира складається
з трьох ізольованих кімнат житловою площею 37,5 кв. м: 1-а - 17,3 кв. м,
2-а- 7,9 кв. м, 3-а - 12,3 кв. м; кухні площею 6,8 кв. м, ванної кімнати -
2,6 кв. м, вбиральні - 1,0 кв. м, коридору - 11,0 кв. м, комори - 1,2 кв. м; квартира обладнана двома лоджіями - 3,4 кв. м; загальна площа квартири становить 63,5 кв. м. Отже, частина, що належить йому, як власнику
1/4 частки, у загальній площі квартири становить 15,875 кв. м, у житловій - 9,375 кв. м., така ж сама частина належить ОСОБА_3, ОСОБА_2,
як власнику 1/2 частки, у загальній площі належить 31,75 кв. м, у житловій - 18,75 кв. м.
Оскільки відповідачами чинилися перешкоди у проживанні та користуванні вказаною квартирою, він змушений був звернутися до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист права власності, вселення
та визначення порядку користування житловим приміщенням, у якому просив суд вселити його у квартиру АДРЕСА_1,
визначити порядок користування цією квартирою, виділивши йому
у користування одну кімнату, площею 7,9 кв. м, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити дві кімнати, площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м,
а коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишити у спільному користуванні.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року у справі № 209/4739/16-ц його було вселено у спірну квартиру та визначено порядок користування нею шляхом виділення йому в користування однієї кімнати, площею
7,9 кв. м, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дві кімнати, площею 17,3 кв. м
та 12,3 кв. м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишено
у спільному користуванні. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року
в частині визначення порядку користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні його позову в цій частині. Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року (провадження № 61-7272св18) зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін. Позивач указував, що розмір належних їм часток у праві спільної часткової власності на спірну квартиру встановлено судовими рішеннями при розгляді справи № 209/4739/16-ц, а тому ці обставини
не підлягають доказуванню при розгляді вказаної справи (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Позивач зауважував, що даний позов не є тотожним позову, що був заявлений ним у 2016 році (справа № 209/4739/16-ц), за наслідками розгляду якого ухвалені відповідні судові рішення, він не порушує принципів визначеності та остаточності судових рішень, так як цей позов заявлений
з інших підстав.
07 жовтня 2020 року він був вселений до спірної квартири, однак
ОСОБА_2 не дозволяє йому користуватися жодною з кімнат у ній.
З метою вирішення питання щодо можливості визначення порядку користування цією квартирою він звернувся до судового експерта
Харченка В. В., який у своєму висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1074/08-21, складеного 16 серпня 2021 року (далі - висновок експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21) врахував частки сторін у частковій власності
та запропонував два вірогідних варіанти користування спірною квартирою.
З урахуванням наведеного, оскільки згоди щодо спільного користування цією квартирою вони дійти не можуть, ОСОБА_1 просив суд встановити між ними порядок користування квартирою, розташованою
за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до варіанту, запропонованого
у висновку експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21, а саме:
- житлову кімнату площею 7,9 кв. м, лоджію площею 1,7 кв. м біля кімнати площею 7,9 кв. м виділити в його особисте користування;
- житлову кімнату площею 17,3 кв. м, житлову кімнату площею 12,3 кв. м, лоджію площею 1,7 кв. м біля кімнати площею 12,3 кв. м, вбудовану шафу площею 1,2 кв. м виділити в особисте користування ОСОБА_2
та ОСОБА_3 ;
- коридор площею 11,0 кв. м, кухню - 6,8 кв. м, ванну кімнату - 2,6 кв. м, вбиральню - 1,0 кв. м виділити в загальне користування співвласників;
- стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено між співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_5
та ОСОБА_3 порядок користування квартирою, яка розташована
за адресою: АДРЕСА_3, а саме:
- житлову кімнату площею 7,9 кв. м, лоджію площею 1,7 кв. м біля кімнати площею 7,9 кв. м виділити в особисте користування ОСОБА_1 ;
- житлову кімнату площею 17,3 кв. м, житлову кімнату площею 12,3 кв. м, лоджію площею 1,7 кв. м біля кімнати площею 12,3 кв. м, вбудовану шафу площею 1,2 кв. м виділити в особисте користування ОСОБА_5
та ОСОБА_3 ;
- коридор площею 11,0 кв. м, кухню площею 6,8 кв. м, ванну кімнату площею 2,6 кв. м, вбиральню площею 1,0 кв. м виділити в загальне користування співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_5
та ОСОБА_3 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як співвласник квартири, має рівне з відповідачами право користування житлом, а тому, врахувавши відсутність взаємної згоди співвласників щодо користування квартирою, розмір належних кожній
із сторін часток у праві спільної часткової власності та конфігурацію квартири, дійшов висновку про можливість встановлення саме такого порядку користування квартирою між співвласниками згідно з висновком експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21. Обставин неможливості визначення порядку користування квартирою, згідно з варіантом, запропонованим позивачем, судом не встановлено. Такий порядок користування квартирою не порушує прав інших співвласників.
Районний суд відхилив посилання представника відповідачів про те,
що наданий позивачем висновок експертизи від 16 серпня 2021 року
№ 1074/08-21 не є належним доказом, оскільки вказана експертиза була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема
частин п`ятої та шостої статті 106 ЦПК України, тому є належним
і допустимим доказом у цій справі. Натомість, відповідачами не заявлялося клопотання про призначення відповідної експертизи, як і не було запропоновано інших варіантів порядку користування спірною квартирою.
При цьому судом ураховано обставини, встановлені у судових рішеннях судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 209/4739/16-ц (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Також судом першої інстанції не взято до уваги доводи представника відповідачів про те, що провадження у даній справі (№ 209/3584/21) підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядалася судами
(№ 209/4739/16-ц), так як сторонами у тій справі не ставилося питання щодо визначення часток у квартирі, порядку її користування відповідно
до їх часток й призначення експертизи, що серед іншого вказано
і у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року за наслідками касаційного перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року (провадження № 61-7272св18). Натомість,
у даній справі позивачем надано висновок експертизи від 16 серпня
2021 року № 1074/08-21 щодо вірогідних варіантів користування спірним майном, що рахується судами як нова підстава позову.
Судом першої інстанції враховано відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно з`ясував фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку,
та дійшов правильного висновку про те, що сторони у справі,
які є співвласниками спірної квартири, не досягли взаємної згоди щодо користування спірним майном, а тому наявні підстави для визначення порядку користування квартирою, відповідно до запропонованого позивачем варіанту, який не порушує прав інших співвласників.
Відхиляючи доводи представника відповідачів про те, що наданий позивачем висновок експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21
є неналежним доказом, апеляційний суд, погоджуючись із районним судом у цій частині, вказав, що зазначена експертиза була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є належним доказом,
тоді як відповідачами ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій
не заявлялося клопотання про призначення відповідної експертизи.
Також апеляційний суд погодився із судом першої інстанції в частині визнання наданого позивачем висновку експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21 у даній справі як нової підстави позову, оскільки у попередній справі № 209/4739/16-ц сторонами не ставилося питання щодо визначення часток у квартирі, порядку її користування відповідно до їх часток
й призначення експертизи, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року за наслідками касаційного перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року (провадження № 61-7272св18).
Судом апеляційної інстанції враховано відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, а також роз`яснення, надані судам у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлік С. П., посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій
та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 209/3584/21
із Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу призначено
до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка С. П., мотивована тим, що ОСОБА_1 за власним бажанням проживає
зі своєю дружиною протягом багатьох років за адресою: АДРЕСА_4 .
Звертаючись до суду з позовом в іншій справі № 209/4739/16-ц,
ОСОБА_1, серед іншого, просив суд визначити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1, виділивши йому
у користування кімнату, площею 7,9 кв. м, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити дві кімнати, площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишити у спільному користуванні. Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду від 12 травня 2017 року в частині визначення порядку користування спірною квартирою та відмовляючи
в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, вказав, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, а також, що для установлення часток
у квартирі і порядку користування нею відповідно до часток необхідно призначити відповідну експертизу.
Позивач не заявляв у межах розгляду справи № 209/4739/16-ц
клопотання про призначення відповідної експертизи, а отже, відповідно
до частини четвертої статті 12 ЦПК України поніс ризик настання наслідків невчинення ним процесуальних дій.
Предметом позову у справі № 209/4739/16-ц та у справі,
яка переглядається, є визначення порядку користування квартирою, підставою - перешкода у користуванні нею, сторони - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в обох справах він просив собі виділити
в особисте користування кімнату площею 7,9 кв. м із приміщеннями.
Обґрунтуванням повторного звернення до суду з відповідним позовом
у даній справі (№ 209/3584/21) є висновок експертизи від 16 серпня
2021 року № 1074/08-21, а тому, на думку ОСОБА_1, позовні вимоги
не є тотожними. Суди попередніх інстанцій погодилися з такими доводами позивача та помилково вважили наданий ним висновок, як новий доказ, новою підставою позову.
Крім цього, позивач (маючи 1/4 частину) просив виділити йому в особисте користування кімнату площею 7,9 кв. м із приміщеннями, а ОСОБА_2 (яка має 1/2 частину) та ОСОБА_3 (який має 1/4 частину), до того ж, особам різної статі, просив виділити фактично у сумісне користування
(не вказано кому і яку) кімнати площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м
із приміщеннями. Зазначене не відповідає часткам співвласників, у тому числі, й наданому позивачем висновку експертизи від 16 серпня 2021 року
№ 1074/08-21, відповідно до якого кожному із співвласників виділяється окрема кімната.
Суд першої інстанції, виділивши у сумісне користування ОСОБА_2
та ОСОБА_3 кімнати площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м із приміщеннями, поставив сторони у нерівне становище, надавши перевагу позивачеві,
та знехтував частками сторін у частковій власності. Вважає, що висновок експертизи від 16 серпня 2021 року № 1074/08-21 не може бути новою підставою для повторного звернення до суду з відповідним позовом
і не є належним доказом, оскільки експертиза здійснена не на підставі ухвали суду. Апеляційний суд указані порушення суду першої інстанції
не усунув.
Вказує на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 209/4739/16-ц).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 до суду касаційної інстанції надійшов відзив
від ОСОБА_1, у якому позивач просить відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката
Бєліка С. П., та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Вказує, що, звертаючись до суду з даним позовом, він надав докази щодо технічної можливості встановлення порядку користування спірною квартирою, без порушення прав інших співвласників, що є новою підставою позову. При цьому, виконуючи вимоги процесуального закону, зокрема, частини першої статті 106 ЦПК України, він подав до суду висновок експерта, складений на його замовлення, який повністю відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підстав вважати його неналежним доказом відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі є суб`єктами спільної часткової власності квартири
АДРЕСА_1, в якій також зареєстровані (а. с. 18, 21).
ОСОБА_1 належить 1/4 частина квартири, ОСОБА_2 - 1/2, ОСОБА_3 - 1/4.
Згідно з технічного паспорту квартира складається з трьох ізольованих кімнат житловою площею 37,5 кв. м: 1-а - 17,3 кв. м, 2-а- 7,9 кв. м, 3-а -
12,3 кв. м; кухні площею 6,8 кв. м, ванної кімнати - 2,6 кв. м, вбиральні -
1,0 кв. м, коридору - 11,0 кв. м, комори - 1,2 кв. м; квартира обладнана двома лоджіями - 3,4 кв. м; загальна площа квартири становить 63,5 кв. м. Всі кімнати є самостійними і мають один загальний коридор (а. с. 19-20).
Частина, що належить позивачу, як власнику 1/4 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, у загальній площі квартири становить 15,875 кв. м, а у житловій - 9,375 кв. м.
Ці обставини встановлено судовими рішеннями у справі № 209/4739/16-ц
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням (а. с. 25-36).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 травня 2017 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування вказаною квартирою шляхом виділення ОСОБА_1, в користування однієї кімнати, площею 7,9 кв. м, а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дві кімнати, площею 17,3 кв. м та 12,3 кв. м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишено у спільному користуванні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року в частині визначення порядку користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення про відмову
в задоволенні його позову в цій частині. У решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року (провадження
№ 61-7272св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 11 жовтня 2017 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка С. П., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,