Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 758/6758/19
провадження № 61-702 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Крупка Микола Петрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката
Крупки Миколи Петровича, на постанову Київського апеляційного суду
від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації
та спростування недостовірної інформації, в якому, з урахуванням заяви
про зміну предмета позову, просив:
- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність
та ділову репутацію інформацію, яка поширена ОСОБА_2
у мережі Інтернет на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook", у тому числі на відеозаписі, а саме:
"...депутат від БПП - ОСОБА_3 ...терміново прибув до Києва
за обіцяні 50 тис. дол. для "потрібного" голосування, коли
його розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6." (ІНФОРМАЦІЯ_6);
"…стосовно депутата ОСОБА_4 ...повертався з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того, щоб проголосувати правильно" (ІНФОРМАЦІЯ_7).
- зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду у справі законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену ним у мережі Інтернет на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook", у тому числі на відеозаписі;
- зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів
з моменту набрання рішенням суду в справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про нього шляхом розміщення на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook" ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )тексту спростування наступного змісту: " Мною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціальній мережі "Фейсбук"
була поширена недостовірна інформація про те, що ОСОБА_1 нібито терміново прибув до Києва за обіцяні 50 тис. дол. для "потрібного" голосування, коли його розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6 . Дана інформація не відповідає дійсності, і прошу у ОСОБА_1 вибачення за поширення вказаної недостовірної інформації"
та відеозапису повідомлення ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації наступного змісту: " Мною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціальній мережі Фейсбук у відеозаписі була поширена недостовірна інформація про те,
що ОСОБА_1 нібито повертався з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того, щоб проголосувати правильно. Дана інформація не відповідає дійсності. Прошу у ОСОБА_1 вибачення за поширення вказаної недостовірної інформації"; які повинні бути розміщені на персональній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі "Facebook" (ІНФОРМАЦІЯ_1) протягом строку, який є не меншим, ніж строк знаходження повідомлень
з недостовірною інформацією про нього на сторінці останнього
в соціальній мережі "Facebook".
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є народним депутатом України VIII cкликання, членом фракції політичної партії "Блок Петра Порошенка" у Верховній Раді України.
03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці
в соціальній мережі "Facebook" поширив недостовірну інформацію щодо нього наступного змісту:
"...депутат від БПП - ОСОБА_3 …терміново прибув до Києва
за обіцяні 50 тис. дол. для "потрібного" голосування, коли його
розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6." (ІНФОРМАЦІЯ_6), а також оприлюднив відеозапис під назвою (мовою оригіналу) " ІНФОРМАЦІЯ_3",
на якому повідомлено таке: "…стосовно депутата ОСОБА_4 ...повертався з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того,
щоб проголосувати правильно".
Позивач уважав зазначену інформацію, у тому числі поширену
на відеозаписі, недостовірною й негативною, такою, що завдає шкоди його честі, гідності та ділової репутації, а тому вона має бути спростованою
у такий самий спосіб, у який була поширена. При цьому у вказаній інформації ОСОБА_2 фактично звинуватив його у вчиненні злочину, зокрема, прийнятті пропозиції отримати неправомірну вигоду (хабар).
Вказував, що поширена ОСОБА_2 недостовірна негативна інформація щодо нього, у тому числі на відеозаписі, дискредитує його в очах суспільства, викладена у формі фактичного твердження, тому відповідно
до частини першої статті 277 ЦК України підлягає спростуванню.
З урахуванням наведеного та заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив суд задовольни його позовні вимоги.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року
у складі судді Гребенюка В. В. указану цивільну справу передано
за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня
2019 року відкрито провадження у вказаній справі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня
2021 рокуу складі судді Волошина В. О. позов ОСОБА_1 залишено
без задоволення.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачем відносно позивача інформація, у тому числі на відеозаписі,
є оціночними судженнями щодо діяльності останнього на посаді народного депутата України.
Суд першої інстанції вказав, що межі прийнятної критики щодо політиків набагато ширші, ніж до приватних осіб. При цьому на час розгляду справи
в суді відомості поширені відповідачем уже видалені.
Районний суд зазначив, що відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині визнання спірної інформації недостовірною
та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, свідчить
і про відсутність підстав для задоволення інших похідних вимог.
Судом першої інстанції враховано положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ),
а також роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах
про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня
2021 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, яка поширена ОСОБА_2 у мережі Інтернет на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook", у тому числі на відеозаписі, а саме:
- "...депутат від БПП - ОСОБА_3 ...терміново прибув до Києва
за обіцяні 50 тис. дол. для "потрібного" голосування, коли
його розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6." (ІНФОРМАЦІЯ_6);
- "…стосовно депутата ОСОБА_4 ...повертався з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того, щоб проголосувати правильно" (ІНФОРМАЦІЯ_7).
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того,
що оціночними судженнями є інформація, яка, з урахуванням характеру вжитих висловлювань, відображає особисте ставлення автора до змісту висловленої ним думки. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Апеляційний суд не погодився з висновками районного суду про те,
що спірна інформація є оціночними судженнями відповідача,
а не фактичними твердженнями й відповідно до Закону України
"Про інформацію" не підлягає спростуванню, так як не може бути перевірена на предмет її правдивості і достовірності.
Надавши оцінку змісту поширеної відповідачем відносно позивача інформації, взявши до уваги експертний висновок державного підприємства "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" від 31 березня 2020 року
№ 73/2020-ЕВ, складений за результатами проведеної фіксації
та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет (далі - експертний висновок), апеляційний суд дійшов висновку про те, що повідомлена
ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook" інформація, у тому числі на відеозаписі, а саме: "...депутат
від БПП - ОСОБА_3 …терміново прибув до Києва за обіцяні 50 тис. дол.
для "потрібного" голосування, коли його розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6."; "…стосовно депутата ОСОБА_4 ...повертався
з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того,
щоб проголосувати правильно", має стверджувальний характер. При цьому
її автор, ОСОБА_2, не використовує мовних засобів, характерних для припущень, повідомлення суб`єктивної думки або власних поглядів.
Апеляційний суд також указав, що за характером висловлювань і вжитих словосполучень спірна інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання як на такі, що реально існують, факти вчинення дій,
що мають ознаки кримінального правопорушення (згода на отримання неправомірної вигоди), а саме: депутат ОСОБА_3 терміново прибув
з-за кордону до Києва, погодившись проголосувати за винагороду -
50 тисяч доларів США.
Таким чином, розповсюджена відповідачем інформація про позивача
не містить оціночних суджень, а складається виключно з тверджень
про факти, достовірність яких відповідачем не доведена. Така інформація підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Крім цього, суд апеляційної інстанції надав оцінку публічному статусу позивача, вказавши, що хоча позивач є публічною особою, у зв`язку з чим його діяльність і вчинки є об`єктом ретельного громадського контролю,
а межа їх допустимої критики є значно ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи, однак слід розрізняти критику діяльності
та стверджувальні висловлювання щодо вчинення корупційних діянь,
які мають місце у даній справі. Повідомлена ОСОБА_2 інформація,
не є оцінкою діяльності позивача під час виконання обов`язків народного депутата України, тому її правдивість мала бути доведена відповідачем.
Урахувавши те, що недостовірна інформація, поширена відповідачем
у мережі Інтернет на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook" щодо ОСОБА_1, уже видалена, що підтвердив сам позивач
під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог у частині зобов`язання відповідача протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду у справі законної сили видалити зазначену недостовірну інформацію.
При цьому вимоги позивача про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію про нього шляхом розміщення на його персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook" у мережі Інтернет тексту спростування з вибаченнями також не підлягають задоволенню, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту у цій категорії справ не передбачено статтями 16, 277 ЦК України.
Апеляційний суд використав принцип, який викладено у рішенні ЄСПЛ
у справі "Тома проти Люксембургу" (заява № 38432/97, 2001 рік), за яким сам факт визнання порушеного права за певних обставин є достатнім для справедливої сатисфакції. Крім того, враховано відповідні положення Конвенції, прецедентну практику ЄСПЛ, відповідні правові позиції Верховного Суду, роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат
Крупка М. П., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 24 січня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крупки М. П., залишено без руху та надано строк на усунення
її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Крупки М. П., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено заявнику строк
на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 07 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 758/6758/19 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява від дружини
ОСОБА_1 - ОСОБА_7, щодо недовіри до суддів Верховного Суду: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
Черняк Ю. В., і відкладення розгляду справи. Ураховуючи, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_7, не є учасником справи, процесуальних повноважень діяти від імені позивача не надала, така заява залишається без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Крупки М. П., мотивована тим, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, не містить твердження про факти, крім факту його прибуття з-за кордону. При цьому перевірити всі причини прибуття ОСОБА_1
з-за кордону на предмет достовірності неможливо. Разом із цим, у позовній заяві ОСОБА_1 підтверджує факт смс-листування щодо отримання винагороди, що могло бути підставою для формування саме такої оцінки дій позивача.
Вказує, що у зазначених у позові твердженнях позивач не звинувачується
у незаконних діях, а лише з урахуванням журналістського розіграшу, висловлюється оцінка його дій (причини повернення з-за кордону
на територію України), тобто, ці вислови є оціночними судженнями.
Крім того, ОСОБА_1 на момент поширення спірної інформації був народним депутатом України, тобто публічною особою, тому межа допустимої критики його діяльності є ширшою, ніж до окремої пересічної особи. При цьому суду необхідно враховувати у даному випадку положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Посилається також на прецедентну судову практику ЄСПЛ і відповідні правові висновки Верховного Суду, які безпідставно не враховано апеляційним судом при вирішенні спору.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 поширено у мережі Інтернет
на персональній сторінці в соціальній мережі "Facebook", у тому числі
на відеозаписі, наступну інформацію:
"...депутат від БПП - ОСОБА_3 ... терміново прибув до Києва
за обіцяні 50 тис. дол. для "потрібного" голосування, коли
його розіграли, подзвонивши від імені начебто ОСОБА_6." ( ІНФОРМАЦІЯ_8);
"…стосовно депутата ОСОБА_4 ... повертався з-за кордону терміново заради доларової винагороди, для того, щоб проголосувати правильно"
( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
На підтвердження поширення саме ОСОБА_2 вищевказаної інформації ОСОБА_1 надав експертний висновок (а. с. 145-152, т. 1).
Відповідний експертний висновок ОСОБА_2 не спростовано.
Суд першої інстанції встановив, що саме ОСОБА_2 поширив відносно ОСОБА_1 вказану інформацію, проте вважав її оціночними судженнями ОСОБА_2 щодо діяльності останнього на посаді народного депутата України.
Суд апеляційної інстанції встановив, що поришена ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 інформація має стверджувальний характер і є твердженням
про факти.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Крупки М. П.,
задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.