Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 180/1434/20
провадження № 61-9418св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року у складі судді
Янжули О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") про визнання кредитного договору частково недійсним.
Позов обґрунтований тим, що 21 травня 2019 року між нею та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладений кредитний договір № 22039000127412, відповідно до якого банк надав позивачу грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту
62 000,00 грн, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту -
21 травня 2024 року; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору, платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Відповідно до колонки 8 Графіку платежів, комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту складає 130 200,00 грн, яку, згідно з розділом 4 кредитного договору, позивач повинен сплачувати у період із 21 червня 2019 року по 21 травня 2024 року за щомісячними внесками по 3 203,36 грн кожного місяця.
Згідно з колонкою 13, 14 Графіку платежів, реальна річна процента ставка за кредитним договором склала 106,06 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 192 201,60 грн. Такі умови договору позивач вважає несправедливими, оскільки банк не мав права в кредитному договорі встановлювати позичальнику сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Відповідач фактично знехтував нормами статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" та свавільно встановив собі на постійній основі плату (розрахунково-касове обслуговування) за обслуговування кредиту.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 3,5 % від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування дорівнює 130 200,00 грн; визнати недійсним пункт 1.2 вказаного кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412 у частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом відсотків у розмірі 56 % річних; зобов`язати АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором
від 21 травня 2019 року № 22039000127412 та зарахувати вже сплачені
ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) за кредитним договором від 21 травня 2019 року № 22039000127412.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 3,5 % від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування дорівнює 130 200,00 грн. Визнано недійсним пункт 1.2 кредитного договору від 21 травня
2019 року № 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", у частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом відсотків у розмірі 56 % річних. Зобов`язано АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2019 року № 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту у рахунок погашення основного боргу (кредиту) за кредитним договором від 21 травня 2019 року
№ 22039000127412. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що пунктом 1.2 кредитного договору позичальнику фактично встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а надання інших послуг за вказану щомісячну комісію умовами кредитного договору не погоджено, тому наявні підстави для визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту. У зв`язку з визнанням недійсними умов кредитного договору у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту, наявні також підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором та зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року в частині визнання недійсним пункту 1.2 кредитного договору від 21 травня 2019 року
№ 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро",
у частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56 % річних скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним пункту 1.2 кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", у частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом відсотків у розмірі 56 % річних - відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту, оскільки безоплатність надання такої послуги прямо встановлена законом. Разом з тим, вимоги про визнання недійсним пункту 1.2 кредитного договору в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом відсотків у розмірі 56 % річних не підлягають задоволенню, оскільки така процентна ставка погоджена між сторонами у належній письмовій формі, і вказане нарахування не є комісією (платою за додаткові та супутні послуги кредитодавця), а є видом відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання, також враховано, що під час укладення кредитного договору позивачу детально роз`яснено умови цього договору, з якими позивач повністю погодилась, що підтверджується її особистим підписом під текстом договору.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2021 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 12 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 19 червня 2019 року у справі
№ 643/17966/14-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 23 січня
2019 року у справі № 355/385/17.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
25 червня 2021 року справу надійшла до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19.
Ухвалами Верховного Суду від 29 липня 2022 року поновлено касаційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
21 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладений кредитний договір № 22039000127412.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, банк надає позивачу грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту - 62 000,00 грн, строком кредитування
60 місяців, кінцева дата повернення кредиту - 21 травня 2024 року, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних.
Пунктом 2.1 кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412 погоджено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (обов`язковий платіж).
Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору від 21 травня 2019 року
№ 22039000127412, дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений у розділі 4 цього договору; погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу на відповідні рахунки.
У розділі 4 кредитного договору від 21 травня 2019 року № 22039000127412 викладено Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Згідно з колонкою 8 Графіку платежів розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором розділу 4 кредитного договору, комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту складає
130 200,00 грн, яку відповідно до розділу 4 кредитного договору ОСОБА_1 повинна сплачувати у період із 21 червня 2019 року по 21 травня 2024 року
60 щомісячними внесками по 2 170,00 грн кожного місяця, згідно з Графіком платежів.
Відповідно до колонок 13, 14 розділу 4 Графіку платежів реальна річна процента ставка за кредитним договором складає 106,06 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 192 201,60 грн.
Пунктом 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 "Умови надання споживчих кредитів" Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" версія 13.0, які затверджені протоколом комітету з бізнесу фізичних осіб АТ "Банк Кредит Дніпро" від 26 березня 2019 року № 15.12, які були чинними на час укладення оспорюваного договору, банк здійснює обслуговування кредиту (здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо) та стягує плату за обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії (а. с. 52-75).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1.2 кредитного договору позичальнику фактично встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а надання інших послуг за вказану щомісячну комісію умовами кредитного договору не погоджено, тому наявні підстави для визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту.
У зв`язку з визнанням недійсними умов кредитного договору у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту, наявні також підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором та зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору у частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту, оскільки безоплатність надання такої послуги прямо встановлена законом.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився із вирішенням судом першої інстанції вимоги про визнання недійсним пункту 1.2 кредитного договору в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом відсотків у розмірі 56 % річних, оскільки вважав, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки така процентна ставка у разі прострочення погоджена між сторонами у належній письмовій формі, і вказане нарахування не є комісією (платою за додаткові та супутні послуги кредитодавця). Апеляційним судом також враховано, що під час укладення кредитного договору позивачу детально роз`яснено умови цього договору, з якими позивач повністю погодилась, що підтверджується її особистим підписом під текстом договору.
Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, яким встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми кредиту, з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.