ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/3688/20
адміністративне провадження № К/9901/38020/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий-суддя - Карп`як О.О),
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (головуючий суддя - Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.,)
та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року (головуючий суддя - Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.,)
у справі № 380/3688/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Львівська митниця ДФС), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2, Галицька митниця Держмитслужби), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року № 103-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції;
- стягнути понесені судові витрати із Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Львівської митниці ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 квітня 2020 року позивач звільнений з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби.
Позивач указує, що при звільненні його з посади відповідачем 1 порушено порядок попередження про вивільнення, визначений Кодексом законів про працю України.
Також позивач зазначає, що зміни, внесені до КЗпП України та Закону України "Про державну службу", на підставі яких відбулось звільнення, суттєво погіршують становище позивача та обмежують реалізацію його законних прав та інтересів в частині трудових прав та носять дискримінаційний характер.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №103-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13 квітня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Рава - Руська" Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року;
- стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 51462,93 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;
- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено;
- стягнуто з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 12000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які перешкоджали запропонувати вакантну посаду позивачу, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, на момент попередження позивача про наступне вивільнення - 49 посад державного інспектора; на момент звільнення позивача - 43 посади. Доказів того, що в процесі реорганізації Львівської митниці ДФС у Галицьку митницю Держмитслужби мало місце скорочення чисельності і штату відповідачем не надано.
Крім того суд першої інстанції зауважив, що згідно з п.4 наказу Державної фіскальної служби України №30-рг від 25 листопада 2019 року визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо початку процедури припинення юридичної особи.
В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 листопада 2019 року внесено інформацію про рішення щодо початку процедури припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Таким чином, реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28 лютого 2020 року, проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24 березня 2020 року було внесено зміни, зокрема, у п.4 наказу №30-рг від 25 листопада 2019 року - слова "три місяці" замінено словами "шість місяців".
Наведене, на думку суду першої інстанції, вказує на те, що у проміжку між 01 березня 2020 року до 24 березня 2020 року дії, які спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС, вчинялись з порушенням строку.
Оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення 10 березня 2020 року, тобто в проміжок часу, коли не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці ДФС, позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку, передбаченому частиною шостою статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону №889-VIІI, наказ від 13 квітня 2020 року №103-о "Про звільнення ОСОБА_1" не відповідає критеріям законності та правомірності, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади (13 квітня 2020 року) та враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, згідно якого останнім днем роботи вважається день звільнення, позивача належить поновити з 16 квітня 2020 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС.
Також суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, яка дорівнює 51462,93 грн. (241, 61 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) * 213 (кількість робочих днів вимушеного прогулу)), за виключенням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 4953 грн.00 коп., теж за виключенням податків та обов`язкових платежів.
Окрім того, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі витрати не є співмірними по відношенню до складності справи та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
За таких обставин, на користь позивача присуджено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року змінено в частині розподілу судових витрат, викладено абзац 7 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що при масовому звільненні працівників у зв`язку з реорганізацією державного органу, надання переваги одним працівникам у вигляді пропозиції зайняття вакантної посади у новоствореному державному органі повинно бути належно обґрунтоване, рівно ж як і відмова у наданні такої пропозиції іншим державним службовцям, за наявності вакантних посад у цьому державному органі. Тобто, така поведінка суб`єкта призначення або керівника державного органу не повинна викликати сумніви як у державних службовців, так і сторонніх осіб у неупередженості такого керівника. В іншому випадку ці дії можна вважати дискримінаційними по відношенню до окремих державних службовців.
У свою чергу, відповідачі не надали доказів проведення перевірок рівня професійної підготовки чи професійної компетентності щодо переведених працівників, а також не надано доказів проведення такої перевірки відносно позивача. Також відповідачі не надали суду доказів невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.
Крім цього, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду попередньої інстанції щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, співмірності, приймаючи до уваги значну кількість аналогічних справ та відповідно наявність певної судової практики, враховуючи розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах, присудженню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Безбородька Т.М. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/3688/20 задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі Галицька митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що не було враховано позиції Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеної у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, а саме статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо права (а не обов`язку) керівника державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду.
Скаржник вказує, що станом на дату виникнення правовідносин по звільненню позивача Законом України "Про державну службу" було врегульовано як підставу звільнення (пункт 1 частини першої статті 87 Закону, тобто реорганізація державного органу), так і порядок такого звільнення (частина третя статті 87 Закону), а тому, в силу положень частин другої, третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", якими визначено що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом, підстави для застосування норм КЗпП України були відсутні.
Письмове попередження позивачу було вручено 10 березня 2020 року, а звільнено позивача 15 квітня 2020 року, тобто не раніше закінчення 30 календарних днів з дати доведення до його відома попередження про наступне вивільнення.
Відповідач 2 зазначає, що частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" не покладено "обов`язку" пропонувати посаду, як уважає суд апеляційної інстанції, а надано "право". При цьому, дане право є дискреційним.
Також, скаржник зауважує, що оскаржуваний наказ від 13 квітня 2020 року №103-о виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства, яка і встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі.
Окрім того, суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували ту обставину, що в попередженні про наступне вивільнення позивача від 10 березня 2020 року, зазначеного в якості підстави для видачі наказу про звільнення (пункт 1 наказу від 13 квітня 2020 року №103-о), вказано, що вивільнення відбувається "у зв`язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС".
Таким чином, отримавши попередження про наступне вивільнення та в подальшому наказ про звільнення, жодного стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення у позивача не було.
Окрім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню із Львівської митниці ДФС.
Позивачем та Львівською митницею ДФС, отримавши 21 грудня 2021 року та 22 грудня 2021 року ухвалу про відкриття касаційного провадження, відзиви на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження на 18 серпня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, наказом Львівської митниці Міндоходів "По особовому складу" від 07 травня 2014 року № 489-о ОСОБА_1 з 07 травня 2014 року був призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Краковець" Львівської митниці Міндоходів, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника ОСОБА_2, як такого, що успішно пройшов стажування, у порядку переведення з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Наказом Львівської митниці ДФС від 27 липня 2016 року № 648-о ОСОБА_1 переведений з 01 серпня 2016 року на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
14 листопада 2019 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 наказу Державної фіскальної служби України від 25 листопада 2019 року №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію, серед інших, Львівської митниці ДФС, утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, та визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р "Питання Державної митної служби" погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год. 08 грудня 2019 року.
21 грудня 2019 року головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС прийнято наказ №666 "Про попередження про наступне вивільнення", згідно з яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ "Про державну службу" наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС згідно зі списком, в який був включений позивач (№144 додатку до наказу).
Наказом Львівської митниці ДФС № 03 від 07 лютого 2020 року скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
Наказом Галицької митниці Держмитслужби №78 від 25 лютого 2020 року введено в дію організаційну структуру на 2020 рік та штатний розпис на 2020 рік.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 "Про попередження про наступне вивільнення" комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС має письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІ "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, що додається у якому зазначений позивач (№114 додатку до наказу).
10 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення, згідно з яким у зв`язку з реорганізацію Львівської митниці ДФС, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200, від 02 жовтня 2019 року №858, з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" та частиною шостою статті 49-2 КЗпП України, попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Одночасно позивачу повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 103-о позивач звільнений 15 квітня 2020 року із посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІIІ "Про державну службу" (далі Закон №889-VIІІ) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частини другої та третьої статті 5 Закону №889-VIІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, а дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Підстави для припинення державної служби встановлено статтею 83 Закону №889-VIІІ, а пунктом 4 частини першої цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, серед іншого,скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу ( пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІІ).
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
За приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІІ у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.