1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/22727/20

адміністративне провадження № К/9901/15673/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року (головуюча суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (далі за текстом - ТОВ "Еко-Буд-Трейд", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі за текстом - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0802870409, №0802950409.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач звертає увагу на застосування судами норми права (пункту 50.1 статті 50, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 5 розділу V, пункту 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №520/1186/19, де касаційний суд зазначив, що ПК України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

В аспекті обставин справи, що розглядається, відповідач вказує, що, оскільки уточнюючий розрахунок за травень 2020 року на збільшення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) подано Товариством 3 липня 2020 року, то така сума від`ємного значення могла бути врахована у тому звітному періоді, в якому подано уточнюючий розрахунок (тобто, в декларації за липень 2020 року). Таким чином, відповідач переконує, що підприємством несвоєчасно збільшено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Апелюючи доводам контролюючого органу зазначає, що уточнюючий розрахунок за травень 2020 року було подано до моменту подачі звітності за червень 2020 року, а тому підприємством дотримано вимоги чинного податкового законодавства при складанні декларації з ПДВ за червень 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пункту 200.10 статті 200, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Еко-Буд-Трейд" у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2020 року, за результатом якої складено акт від 18 серпня 2019 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2020 року на суму ПДВ 4890266,00 грн та заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 8683075,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень 14 вересня 2020 року фіскальним органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0802870409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13024586,00 грн (за основним платежем 8686057,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4341529,00 грн); №0802950409, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4890266,00 грн.

Не погоджуюсь із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2020 року №0802870409, №0802950409, оскільки, на думку суду, позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства при формування податкової звітності з податку на додану вартість у спірний період.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами пункту 46.1 статті 46 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;


................
Перейти до повного тексту