ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа №240/18457/20
адміністративне провадження № К/9901/19137/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року (судді: Мацький Є.М., Залімський І. Г., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Житомирської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури (прокуратури Житомирської області) щодо не нарахування їй з 27 березня 2020 року заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу начальника відділу (керівника підрозділу) обласної (регіональної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати їй заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, а також здійснювати подальше нарахування її заробітної плати як начальника відділу організаційного та правового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
звернути до негайного виконання рішення суду у частині виплати їй заробітної плати.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням Конституційного суду від 26 березня 2020 року №6р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На переконання позивачки, з 26 березня 2020 року прокуратурою Житомирської області, а з 11 вересня 2020 року, у зв`язку з перейменуванням останньої, Житомирською обласною прокуратурою, безпідставно не приведено розмір її посадового окладу до встановленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" розміру та, як наслідок, недоплачено їй заробітну плату, з урахуванням надбавок і премій та інших передбачених платежів.
Уважає, що порушення її прав є реальним, оскільки порушує її конституційне право на заробітну плату, не нижчу ніж від визначеної законом, тому й звернулася до суду за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Конституції України, має визначатися виключно законом, а тому положення абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19 вересня 2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), в частині, що "На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури", є таким, що суперечить частини другої статті 131-1 Основного Закону України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Житомирська обласна прокуратура указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Житомирська обласна прокуратура зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо оплати праці прокурорів після ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року, а також щодо порядку застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам регіональних та окружних прокуратур.
Позиція інших учасників справи
Від позивачки до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив позивачки, у якій відповідач уважає доводи позивачки необґрунтованими.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 серпня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці працювала з 18 червня 2001 року в органах Житомирської обласної прокуратури, та з 25 січня 2016 року відповідно до наказу №101к її переведено на посаду начальника відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури Житомирської області.
Генеральним прокурором України видано наказ №410 від 03 вересня 2020 року, яким наказано перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу "Прокуратура Житомирської області" у "Житомирська обласна прокуратура" та наказом Генерального прокурора України №414 від 08 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року.
Позивачкою надано суду довідку Житомирської обласної прокуратури від 07 жовтня 2020 року про її заробітну плату з 26 березня 2020 року до 30 вересня 2020 року, з якої видно, що заробітна плата ОСОБА_2 в цей період складалась з посадового окладу 7210,00 грн; надбавки за вислугу років (25%) - 1802,50 грн ; надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи (70%) -6308,75 грн; щомісячна премія (від 66% до 84%) від 10112,03 грн до 12869,85 грн; індексації 372,05 грн. Всього позивачка отримала з 26 березня 2020 року до 31 березня 2020 року - 5177 грн, за квітень 2020 року - 25805,33 грн, за травень 2020 року - 28563,15 грн, за червень 2020 року - 27184,24 грн, за липень 2020 року -27201,06 грн, за серпень 2020 року - 25811,98 грн, за вересень 2020 року - 16443,07 грн.
Для порівняння ОСОБА_2 надала суду копію штатного розпису на 11 вересня 2020 року апарату Житомирської обласної прокуратури, в якому у пункті ХІ начальник відділу організаційно правового забезпечення (аналогічна посаді позивача) має посадовий оклад в розмірі 46160,00 грн.
ОСОБА_1 уважає, що з 27 березня 2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6р/2020 її посадовий оклад має становити не 7210,00 грн, а обчислюватись відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", тому наголошує, що порушене її конституційне право на заробітну плату, не нижчу ніж від визначеної законом, у з зв`язку із цим позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу ненарахування та невиплати заробітної плати позивачці з 27 березня 2020 року у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
Верховний Суд, надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо незгоди Житомирської обласної прокуратури з рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язання Житомирської обласної прокуратури нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, має дати відповідь на питання, чи застосовуються в спірний період положення частини третьої статті 81 Закону №1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію.