ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 240/936/20
адміністративне провадження № К/9901/7894/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників позивача Грицика А.В., Макаренка І.Я.,
представника відповідача Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (суддя: Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (судді: Курко О. П., Біла Л.М., Гонтарук В. М.) ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (далі -ТОВ "АФ "Відродження", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.10.2019 №0004400501, №0004380501 та №0004390501.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що проведеним дослідженням ланцюгів постачання відповідно до ІС "Податковий блок", "СРПН" встановлено обставини, які свідчать про відсутність у ТОВ "Вігол Агро", ТОВ "Укрінтер-Інвест", ТОВ "По-Перше Агро" задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, для постачання сої та про формування для ТОВ "АФ "Відродження" податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на поставку сої. Крім того наголошує, що засновники ТОВ "Вігол Агро", ТОВ "Укрінтер-Інвест", які підписали первинні бухгалтерські документи за спірними операціями, заперечують свою участь у господарській діяльності вказаних підприємств, що безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій.
Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КАС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №400/987/19, від 03.11.2020 по справі №818/529/16, від 29.01.2021 по справі №640/11878/20, від 21.01.2021 по справі №826/11848/18, від 01.02.2021 по справі №826/12509/18, від 31.07.2018 по справі №808/2549/17, від 27.07.2018 по справі №810/2775/17 та від 30.06.2020 по справі №280/546/19.
Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції щодо суті спірних правовідносин, наведені у касаційній скарзі та відзиві, відповідно.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області в період з 21.08.2019 по 11.09.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "АФ "Відродження" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2019 .
За результатами даної перевірки складено Акт від 18.09.2019 №14/06-30-05-01/31884860, яким встановлено порушення позивачем:
1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1,1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11328787 грн;
2) п. 192.1. ст.192, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування всього в сумі 3257697 грн та завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 1923539 грн (рядок 21 Декларації за червень 2019 р.);
3) п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст. 176 ПК України та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4;
4) п.1 ч.2 ст.6, п.І ч.І. ст.7, ч.2 ст,9, ч. 13 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" № 2464-1V від 08.07.2010.
За результатами перевірки винесені наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004400501 про визначення податкового зобов`язання по податку на прибуток у сумі 11?328?787 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 5?664?394 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004380501 про визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3?257?697 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 814?424 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004390501, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення по ПДВ у розмірі 1?923?539 грн, що зараховується до складу податковою кредиту наступного звітного періоду;
- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004423306 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати;
- рішення №0004433306 від 24.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 132,30 грн;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0004413306 від 24.10.2019 про сплату боргу по єдиному внеску у розмірі 264,60 грн.
Вказані вище податкові рішення та вимога були оскаржені ТОВ "АФ "Відродження" в позасудовому порядку до ДПС України, однак рішенням останньої від 09.01.2020 оскаржувані податкові рішення залишено без змін, а подану товариством скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2019 року №0004400501, №0004380501 та №0004390501 ТОВ "АФ "Відродження" звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.