ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/8553/20
адміністративне провадження № К/9901/19825/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "НОВІ ЗОДЧІ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року (головуюча суддя Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Грибан І.О., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "НОВІ ЗОДЧІ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "НОВІ ЗОДЧІ" (далі - ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №1772615572, №1782615572 та №1792615572. Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач вказував, що висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій з контрагентом спростовуються наявністю у Товариства належним чином складених та оформлених первинних документів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з правомірності спірних рішень контролюючого органу та відсутності у позивача права на отримання податкової вигоди за господарськими операціями з контрагентом, оскільки Товариством не надано до перевірки документів на запити контролюючого органу. Суди дійшли висновку, що факт отримання позивачем послуг від контрагента не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт документального оформлення господарської операції з метою заниження бази оподаткування позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У доводах касаційної скарги позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки надані позивачем первинні та інші документи повною мірою підтверджують, що такі операції відбулись.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
У світлі зроблених судами попередніх інстанцій висновків та заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2021 року у справі №826/3069/16, де касаційний суд вказав, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю; від 13 квітня 2021 року у справі №2а-0770/3382/12, у якій зроблено висновок про те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій; від 11 лютого 2021 року у справі №826/10186/18, де касаційний суд зазначив, що пояснення певних осіб про непричетність до створення та ведення господарської діяльності не є достатнім для підтвердження такої інформації, натомість важливо довести суду наявність/відсутність кримінальних проваджень та відповідних судових рішень, тощо; від 19 березня 2019 року у справі №826/3740/17, у якій зроблено висновок про те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві, що правомірно було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи; від 6 лютого 2018 року у справі №804/4940/14, де касаційний суд вказав, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Наполягаючи на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) позивач вказує на те, що суди не дослідили надані ним первинні документи, які достатньою мірою підтверджують оформлення та фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом. Зокрема, до суду апеляційної інстанції позивачем надано додаткові документи, яких, згідно з рішенням суду першої інстанції, було недостатньо для встановлення реального характеру господарських відносин з контрагентом (платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на прийом товару, договір оренди складського приміщення). Утім, суд апеляційної інстанції жодної правової оцінки поданим позивачем доказам не надав, не навів жодних аргументів їх відхилення. Суд першої інстанції, своєю чергою, зробивши висновок про недостатність наявних у справі матеріалів для підтвердження дійсного характеру спірних господарських відносин, не вжив дій щодо виявлення та витребування необхідних доказів з власної ініціативи.
Також, на думку позивача, суд першої інстанції необґрунтовано відніс дану справу до категорії малозначних і здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки на підставі оскаржуваних в цій справі рішень суб`єкта владних повноважень може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, віднісши справу до категорії малозначних суд першої інстанції в ухвалі про відкриття позовного провадження не навів мотивів, з яких він виходив, в той час як відповідного клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження позивачем не заявлялось. Як наслідок, на думку позивача, розгляд справи відбувся без з`ясування усіх об`єктивно важливих обставин справи, що позбавило його права висловити свою позицію у спорі та надати до суду першої інстанції перелік документів, які, на думку цього суду, мали значення для вирішення спору на користь Товариства.
Окрім того, позивач звертає увагу на тому, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив заявлене позивачем клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи (№640/3365/20), предметом розгляду якої є визнання протиправним і скасування наказу від 27 січня 2020 року №913 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ", на підставі якої були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Йдеться у касаційній скарзі й про те, що на порушення вимог процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (інформації, отриманої з інформаційно-аналітичних баз ДПС стосовно контрагента позивача).
Перелічені вище порушення судами як першої, так і апеляційної інстанцій норм процесуального права під час розгляду справи, на думку позивача, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до пунктів 1-4 частини другої, пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України утворюють підстави до скасування таких судових рішень.
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган заперечує проти доводів Товариства, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Наголошує на тому, що обставини, про які повідомляє позивач у своїй касаційній скарзі, були повною мірою досліджені судами попередніх інстанцій й отримали відповідну правову оцінку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві направлено на адресу ТОВ БК "НОВІ ЗОДЧІ" запит від 25 червня 2019 року про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо здійснення фінансово-господарської діяльності за взаємовідносинами з ТОВ "АГРО СТРОЙ", що містяться в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2018 року.
Листом від 9 липня 2019 року ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ" надано відповідь та документи, складені за взаємовідносинами з ТОВ "АГРО СТРОЙ", зокрема, договір №0309/2018 від 3 вересня 2018 року, рахунки на оплату, видаткові накладні.
Дійшовши висновку, що документи надані підприємством подано не в повному обсязі, який запитувався, 19 вересня 2019 року відповідачем прийнято наказ №862 про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ".
Під час виходу на податкову адресу ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ" встановлено, що ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ" та його посадові особи за вказаною адресою відсутні, про що 25 вересня 2019 року складено відповідний акт про неможливість вручення копії наказу ГУ ДПС у м. Києві та ознайомлення з направленням на перевірку, а також направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податку.
29 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку направлено копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27 січня 2020 року №913 та повідомлення про проведення з 12 лютого 2020 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "НОВІ ЗОДЧІ" при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "АГРО СТРОЙ" у жовтні 2018 року та, відповідно до приписів пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), запропоновано надати всі наявні документи, які стосуються предмета перевірки.
18 лютого 2019 року відповідачем складено акт про ненадання до перевірки документів, запитуваних згідно з повідомленням від 29 січня 2020 року, а саме: розрахункових документів (платіжних доручень) за придбані від ТОВ "АГРО СТРОЙ" товари; карток контрагентів, регістрів бухгалтерського обліку по рахунках 361, 631, 37, 685, 301, 311 та інших, які б підтверджували включення наданих документів до оприбуткованих операцій, регістрів витрат за періоди, в яких були відображені взаємовідносини із контрагентом, дебіторської/кредиторської заборгованості станом на кінець періоду, який перевірявся, та на дату надання пояснень; договори на власні та орендовані складські, офісні приміщення; документи, що підтверджують транспортування та зберігання товарів (договори, інвентаризаційні картки, товарно-транспортні накладні).
За наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ БК "НОВІ ЗОДЧІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за взаємовідносинами взаємовідносинах з ТОВ "АГРО СТРОЙ" за жовтень 2018 року, 25 лютого 2020 року посадовими особами фіскального органу складено акт, яким зафіксовано порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2018 року, у сумі 165537 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за жовтень 2018 року, у розмірі 128287 грн; пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 85.2, 85.4 статті 85 ПК України в частині ненадання документів до перевірки.
На підставі встановлених перевіркою порушень 23 березня 2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №1772615572, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 165537,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 82769,00 грн; №1782615572, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 128287,00 грн; №1792615572, яким застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.