ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 240/41471/21
адміністративне провадження № К/990/10679/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року (головуючий суддя - Семенюк М.М.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Смілянець Е.С., Драчук Т.О.)
у справі №240/41471/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду з даним позовом;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у місті Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі у розпорядженні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, оформлену відповідно до вимог статті 167 КАС України, та докази поважності причин його пропуску;
- належним чином оформленого наказу Державної податкової адміністрації у місті Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення ОСОБА_1 та його копію, відповідно до кількості учасників справи.
3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2022 року, визнано неповажними підстави пропуску місячного строку звернення до суду, а позовну заяву повернуто позивачеві.
4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не наведено поважних обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, а наведені причини пропуску строку є неповажними.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
8. Зазначає, що судовими рішеннями у справі №240/229/20 встановлено, що його звільнено з податкової міліції без належних виплат, що є порушенням спеціального законодавства. Повне відновлення порушених прав особи, звільненої без належних виплат, передбачає поновлення особи на службі в податковій міліції до моменту виплати всіх належних сум.
9. Однак, судовими рішеннями у справах №2-п-357/06, №806/822/16, №240/359/19 не встановлено наявність порушення права позивача на виплату грошового забезпечення, тому звернення до суду з позовами у тих справах не може свідчити, що він був "обізнаний" про порушення його права (звільнення без належних виплат) до 29 березня 2021 року.
10. Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод, а не тільки безпосередньо обізнана про такі факти.
11. На думку скаржника, він не лише не був обізнаний про факт порушення свого права (звільнення без належних виплат), а й був позбавлений об`єктивної можливості самостійно (без волевиявлення відповідача) знати про цей факт до 29 березня 2021 року.
12. Суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставини справи, порушили його право на судовий захист, порушили принцип доступності до суду і приховали неправомірну діяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень, який внаслідок прийняття оскаржуваних судових рішень фактично набув права уникнути відповідальності за допущене порушення.
13. Серед іншого зазначає, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 2010 року №17-рп/2010 (справа №1-25/2010) та рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 (справа №1-34/2010) одним із елементів верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України) є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
14. В контексті такого тлумачення принципу правової визначеності строк звернення з адміністративним позовом до суду не можна вважати таким, що відповідає згаданому принципу, оскільки вирішення питання про відкриття провадження в суді залежить виключно від суб`єктивних чинників - точки зору судді на питання дотримання чи недотримання позивачем строку звернення до суду, а відтак прогнозувати юридичні наслідки своєї поведінки особа фактично позбавлена, чим звужується право такої особи на судовий захист.
15. Зазначає, що аргументація оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції дотриманням принципу юридичної визначеності не видається переконливою, викликає ефект відторгнення та несприйняття. Тому рішення касаційного суду за наслідками розгляду даної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування питань щодо допуску до судового захисту, слугувати авторитетним орієнтиром для подальшої судової практики та забезпечувати її єдність.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
17. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
18. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
19. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.
20. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
21. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
23. Згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
24. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
25. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).