Окрема думка суддів К. М. Пількова, М. І. Гриціва
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15 (провадження № 12-74гс21)
1. Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
1.1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.07.2022 залишила без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 910/10956/15 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - Товариство, Боржник) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС та Мін`юст відповідно) (щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності) у справі за позовом Національного банку України (далі - НБУ, Стягувач) до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки.
1.2. Ухвалюючи постанову в цій справі, Велика Палата сформулювала підхід до застосування положень статті 57 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та статті 10 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (далі - Закон № 2658-III), за якого виконавець зобов`язаний залучити для проведення оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, однак положення щодо конкурсних засад визначення цього суб`єкта не розповсюджуються на процедуру виконавчого провадження, а його призначення відбувається лише на підставі постанови виконавця.
1.3. Велика Палата виходила, зокрема, з того, що положення частини другої статті 10 Закону № 2658-III розповсюджуються на випадки самостійної оцінки майна суб`єктами оціночної діяльності, якими є органи влади та місцевого самоврядування. Зазначені випадки визначаються нормативно-правовими актами з оцінки майна, затвердженими Кабінетом Міністрів України, а на випадки оцінки майна, передбачені Законом № 1404-VIII, не розповсюджуються.
1.4. Велика Палата вважала, що на користь такого висновку свідчить як буквальне тлумачення змісту цієї норми, так і те, що посилання на призначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах міститься у другому реченні цього абзацу, який починається словами «при цьому», а не винесено законодавцем в окремий абзац.
Застосування такого сполучення слів та об`єднання цього речення в єдиний абзац з попереднім реченням, на думку Великої Палати, свідчить про те, що призначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах проводиться за декількох умов: якщо законодавством передбачено проведення незалежної оцінки; якщо така оцінка проводиться у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а саме його постановами від 10.08.1995 № 629 «Про затвердження Методики оцінки об`єктів оренди» та від 10.05.2003 № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна», яка розповсюджується на випадки оцінки державного та комунального майна.
1.5. Велика Палата Верховного Суду вважала, що інший порядок призначення оцінки встановлений положеннями статті 20 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Отже, за буквальним змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, про що виносить постанову. Жодної вимоги про призначення конкурсу з визначення такого суб`єкта зазначений закон не містить.
1.6. Відтак, на переконання Великої Палати Верховного Суду, порядок призначення оцінювача - суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, передбачений частиною другою статті 10 Закону № 2658-III, не стосується порядку призначення такого суб`єкта у виконавчому провадженні, оскільки проведення незалежної оцінки майна боржника передбачено не постановами Кабінету Міністрів України, а Законом № 1404-VIII.
Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб`єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не розповсюджуються, а призначення суб`єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця. Закон № 2658-III розповсюджується на правовідносини у виконавчому провадженні лише у частині, що не суперечить Закону № 1404-VIII, який щодо виконавчих процедур є спеціальним законом.
1.7. Велика Палата зазначила, що протилежний висновок призвів би до безпідставного затягування виконання судових рішень та інших виконавчих документів, збільшення витрат на проведення виконавчих дій та, як наслідок, порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо швидкого виконання судових рішень, що набули чинності). Проведення конкурсних процедур передбачає не тільки їх тривалість, а й можливість оскарження їх результатів, що з наявними у законодавстві на час підставами для оскарження дій виконавців, торгів та інше безпідставно призведе до порушень прав на справедливий суд.
1.8. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за наявності заперечень щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні заінтересована особа може реалізувати своє право в порядку статті 13 Закону № 2658-III шляхом подачі заяви про рецензування звіту про оцінку майна або у порядку частини п`ятої статті 57 цього закону.
1.9. З мотивами ухваленої постанови та результатами розгляду справи не можемо погодитись з таких підстав.
2. Щодо обов`язку виконавця залучити для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання
2.1. Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
2.2. За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (частина друга цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (пункт 15 частини третьої цієї статті).
2.3. Частиною першою статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
2.4. Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону № 1404-VIII.
Частини перша та друга цієї статті передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Згідно із частиною третьою статті 57 Закону № 1404-VIII у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII).
2.5. Відповідно до пункту 17 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція), визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404-VIII.
2.6. Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.
У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону 1404-VIII, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна.
2.7. Аналіз статті 57 Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення.
2.8. Велика Палата Верховного Суду вже доходила висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16).
2.9. У підпункті 9.10 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15 Велика Палата Верховного Суду погодилась з тим, що існує два шляхи визначення вартості майна у виконавчому провадженні, однак фактично навела три таких шляхи: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
2.10. Вважаємо, що виокремлення Великою Палатою залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання як окремого шляху визначення вартості майна у виконавчому провадженні суперечить її висновкам, викладеним у постанові від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц та пункті 31 постанови від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією саме державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії), на які вона посилалась у підпункті 9.11 постанови від 20.07.2022 у цій справі.
2.11. Разом із цим погоджуємось з висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є правом або обов`язком виконавця.
Так, пункт 15 частини третьої статті 18 та частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII передбачають право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно. Тобто ці норми надають виконавцю можливість вибору одного з декількох альтернативних варіантів визначення ринкової вартості майна боржника: 1) визначити вартість майна боржника самостійно та скласти відповідний акт, скориставшись, зокрема, власними знаннями, або 2) у разі необхідності залучити до проведення цієї дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який має скласти відповідний звіт, якщо самостійно визначити вартість майна виконавцю складно.
Натомість абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає перелік майна боржника, здійснити оцінку якого виконавець самостійно не може, а має залучити для цього суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. До цього переліку належить, зокрема, нерухоме майно.
2.12. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла правильного висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
2.13. Цими висновками належало відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) про застосування пункту 15 частини третьої статті 18, частини першої статті 20 та частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII, викладених у пунктах 67-69 постанови від 09.09.2021 у справі № 640/11311/19, в частині тверджень, що залучати в установленому порядку для проведення оцінки нерухомого майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання є правом виконавця.
2.14. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, зокрема, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, укладеним між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», на загальну суму 1 224 239 240,01 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014, а саме нерухоме майно: цех з виробництва лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 (далі - Нерухоме майно); до ВДВС було пред`явлено для примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 у цій справі, за яким звернено стягнення на Нерухоме майно шляхом проведення прилюдних торгів; постановою ВДВС від 28.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61409886, а постановою від 12.08.2020 описано та арештовано Нерухоме майно; для узгодження вартості Нерухомого майна Товариство зверталось до НБУ з відповідною заявою, про що повідомляло ВДВС листом; НБУ звернувся з клопотанням про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Де Візу» (далі - ОФ «Де Візу») для проведення оцінки описаного в межах виконавчого провадження нерухомого майна; 02.09.2020 головний державний виконавець ВДВС Нідченко Дмитро Євгенович (далі - Державний виконавець) виніс постанову, якою призначив ОФ «Де Візу» суб`єктом оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 61409886 (далі - Постанова).
2.15. Велика Палата Верховного Суду правильно зауважила, що суди в цій справі не встановлювали обставин досягнення між Товариством та НБУ згоди щодо вартості Нерухомого майна та повідомлення про це Державного виконавця у 10-денний строк з дня винесення постанови від 12.08.2020 про опис та арешт майна, а тому на час ухвалення Постанови від 02.09.2020 у Державного виконавця були відсутні підстави вважати, що така згода між сторонами виконавчого провадження досягнута, та виходити з неї для визначення вартості зазначеного майна.
2.16. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла слушного висновку, що положення статті 57 Закону № 1404-VIII не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому, а тому правильно відхилила протилежні доводи Товариства та погодилась із доводами НБУ та ВДВС, що Державний виконавець не допускав порушень частини першої статті 57 Закону № 1404-VIII.
2.17. Ураховуючи наведене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на окремі суперечності у своїх висновках, викладених у підпунктах 9.10 та 9.11 постанови від 20.07.2022 у цій справі, дійшла правильного висновку, що Державний виконавець мав визначати вартість Нерухомого майна за ринковими цінами з обов`язковим залученням для проведення його оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, однак не можемо погодитись з її висновками щодо порядку залучення зазначеного суб`єкта з огляду на таке.
2.18. З аналізу статті 1 Закону 2658-III в сукупності зі статтями 1 та 57 Закону № 1404-VIII доходимо висновку, що положення Закону № 2658-III поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні.
2.19. За змістом частин другої та третьої статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за встановленою процедурою, який є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, а незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
2.20. Частиною третьою статті 7 Закону № 2658-III передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
2.21. Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги, що частина третя статті 57 Закону № 1404-VIII покладає на виконавця обов`язок залучити для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання, належить погодитись із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) про застосування цієї норми, викладеними в постанові від 29.05.2018 у справі № 14/197, стосовно обов`язковості проведення незалежної оцінки нерухомого майна для визначення його вартості у виконавчому провадженні.
2.22. Велика Палата Верховного Суду в підпункті 9.26 постанови від 20.07.2022 у цій справі зазначила, що погоджується з висновками, викладеними в постанові від 29.05.2018 у справі № 14/197, стосовно обов`язковості проведення оцінки нерухомого майна для визначення його вартості у виконавчому провадженні суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, хоча КГС ВС таких висновків у зазначеній постанові не робив, а з посиланням на приписи частини другої статті 10 Закону № 2658-III та частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII акцентував увагу саме на обов`язковості проведення незалежної оцінки майна у виконавчому провадженні та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які виходили, зокрема, з того, що державними виконавцями було порушено порядок визначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах, що узгоджується з подальшими висновками про застосування вказаних вище норм, викладеними в цій окремій думці.
3. Щодо порядку залучення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання для проведення оцінки нерухомого майна
3.1. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2658-III оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Частиною другою цієї статті передбачено, що у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.