Постанова
іменем України
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 700/660/19
провадження № 51-5247км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250200000090, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК,та виправдано у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчинених за таких обставин.
Восени 2018 року ОСОБА_1 , перебуваючи у межах смт Лисянка Черкаської області, поблизу лісопосадки на смітнику знайшов рослини коноплі в кількості п`яти штук та зламав декілька верхівкових частин, які приніс до себе додому
в АДРЕСА_1 , де на горищі сараю висушив, в подальшому помістив до мішка, а частину перетер та поклав у тумбочку в підсобному приміщенні та зберігав для власного вживання.
22 квітня 2019 року в період часу з 10:10 год по 12:03 год під час проведення обшуку на території домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності дружині ОСОБА_1 , в підсобному приміщенні в двох білих полімерних мішках, а також на горищі підсобного приміщення в паперовому згортку та в підсобному приміщенні в тумбочці було виявлено та вилучено суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, загальна маса якого становить 16,745 г, яку ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги та узагальненідоводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проситьскасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що всупереч вимогам статей 7, 9, 22, 23, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд першої інстанції взяв до уваги лише доводи сторони захисту та упереджено оцінив й належно не проаналізував докази обвинувачення, якими, на думку прокурора, встановлено причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК. Вказує, що в порушення вимог статей 84, 87, 370, 374 КПК місцевий суд без надання оцінки як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, визнав недопустимими доказами протокол обшуку від 22 квітня 2019 року, а також відеозапис цієї слідчої (розшукової) дії, пославшись, зокрема, на те, що він не є оригіналом. При цьому, на думку прокурора, суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 31 березня 2021 року (справа № 727/8945/17) та від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к). Зазначає про недотримання місцевим судом вимог статей 94, 95, 96, 370 КПК, мотивуючи тим, що у вироку не відображено і не надано оцінки змісту показань оперативного працівника ОСОБА_2 , котрого допитано в судовому засіданні. Вказує на те, що в порушення вимог статей 94, 95, 96, 370, 404, 405, 407, 419 КПК апеляційний суд проявив упередженість при аналізі доводів апеляційної скарги прокурора та оцінці доказів обвинувачення, не вирішив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, належно не обґрунтував свого рішення і не надав на доводи апеляційної скарги вичерпних відповідей. Вважає, що під час апеляційного розгляду судом порушено положення статей 7, 23 КПК, не враховано правову позицію в постановах Верховного Суду щодо дотримання принципу безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду.
Виправданий ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. вважала касаційну скаргу обґрунтованою, просила задовольнити її частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Матюшевої О.В.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимогкримінального процесуального закону, є обґрунтованими.
Так, згідно зі ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам
Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви ухваленого рішення.
Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції встановив, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і всі можливості збирання додаткових доказів для доведення його винуватості в суді вичерпані. Зокрема, суд визнав протокол обшуку від 22 квітня 2019 року недопустимим доказом, дійшовши висновку про порушення правил проведення обшуку та складання протоколу цієї слідчої (розшукової) дії.