Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 374/287/20
провадження № 61-265св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції України, Служба безпеки України, Київська міська прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки Українина рішення Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року у складі судді Козіної С. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Литвин О. О. звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 травня 2011 року його було затримано старшим слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України Македонським В. П. на підставі пункту 2 частини першої статті 106 КПК України, у зв`язку з підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою, п`ятою статті 191 КК України, про що було складено відповідний протокол затримання підозрюваного.
Після затримання позивача було направлено для утримання до Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, де він знаходився близько трьох діб.
Як згодом з`ясував позивач, його було затримано у зв`язку з порушенням проти нього кримінальної справи від 10 травня 2011 року за фактом розтрати майна ВАТ «НВП «Більшовик» шляхом зловживання своїм службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, та за фактом розтрати майна ВАТ «НВП «Більшовик» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.
Цього ж дня у позивача було вилучено наявні в нього грошові кошти в сумі 545 євро, 1 573 грн та 2 долари США (колекційні), два мобільні телефони, а також автомобіль «Toyota Land Cruiser», 2008 року випуску, що належав йому на праві власності.
В подальшому, постановами слідчого від 10 травня 2011 року, 13 травня 2011 року та 24 травня 2011 року було накладено арешт на вилучені готівкові кошти, авто та телефони.
13 травня 2011 року відносно позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою, п`ятою статті 191 КК України.
Постановою від 27 травня 2011 року кримінальну справу в частині вчинення позивачем злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
В подальшому, 29 червня 2011 року, було складено обвинувальний висновок, який 01 липня 2011 року затверджено заступником Генерального прокурора України та направлено для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
За результатами розгляду кримінальної справи Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалене судове рішення від 14 жовтня 2013 року, яким кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, повернуто прокурору на додаткове розслідування, запобіжний захід залишено без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
В подальшому кримінальній справі було присвоєно новий номер, а саме: 42014100100000023 та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 січня 2014 року.
Слідчим Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 29 жовтня 2014 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження № 42014100100000023, відомості про яке внесено до ЄРДР 22 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України відносно позивача закрито за відсутністю складу злочину; скасовано арешт накладений на майно ОСОБА_1 , а саме: на грошові кошти, автомобіль та мобільні телефони; скасовано запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Після скасування арешту на належне йому майно, ОСОБА_1 05 листопада 2014 року звернувся до слідчого управління СБУ із заявою про повернення йому вказаного майна.
Разом із тим, службовими особами слідчого управління СБУ фактично було проігноровано його законні вимоги та відмовлено у поверненні майна.
Після цього, позивач, щонайменше сім разів звертався із відповідними заявами до уповноважених осіб СБУ із вимогами повернути його майно, арешт якого було скасовано.
Зрештою, лише після того, як позивач був вимушений через суд добитися порушення кримінальної справи за фактом службової недбалості працівниками СБУ, що полягала у безпідставному неповерненні належного йому на праві власності майна (частина друга статті 367 КК України), 03 березня 2015 року йому було повернуто грошові кошти та мобільні телефони, а 18 березня 2015 року - належний йому автомобіль.
Враховуючи, що безпідставно порушену проти нього кримінальну справу було закрито, ОСОБА_1 , реалізовуючи своє право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратурою, 07 квітня 2015 року звернувся до Головного слідчого управління СБУ із відповідною заявою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Листом від 07 травня 2015 року Головне слідче управління СБУ повідомило ОСОБА_1 , що правові підстави, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», для задоволення вказаної заяви відсутні.
З огляду на вказану обставину позивач у вересні 2016 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до СБУ, прокуратури Шевченківського району міста Києва, Шевченківського районного суду м. Києва, Управління державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року клопотання позивача про залишення його позову без розгляду було задоволено.
Зазначає, що після звернення його до суду з позовом про відшкодування шкоди, 07 травня 2015 рокукримінальну справу відносно нього було відновлено шляхом скасування заступником прокурора Шевченківського району м. Києва постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 29 жовтня 2014 року.
Після цього слідчі та розшукові дії у вказаному кримінальному провадженні тривалий час не проводились.
Лише після його неодноразових звернень 18 лютого 2020 року слідчим у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
З огляду на вище викладене ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої йому моральної шкоди 701 365,50 грн.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 17 грудня 2020 року залучено в якості співвідповідачів у справі Головне управління Національної поліції України, Головне слідче управління Служби безпеки України, Київську міську прокуратуру.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 25 лютого 2021 року замінено неналежного відповідача - Головне слідче управління Служби безпеки України на належного - Службу безпеки України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 693 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача, враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану через незаконне кримінальне переслідування, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, у зв`язку з чим він був обмежений у свободі пересування, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача, та те, що значну частину свого продуктивного життя позивач був змушений присвятити захисту від безпідставних та незаконних звинувачень і ця втрата життєвого часу є фактично невиправною, та що сама ця довготривала життєва фрустрація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання позивача, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 693 000 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Служба безпеки України, Київська міська прокуратура подали апеляційні скарги на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційні скарги Служби безпеки України, Київської міської прокуратури залишено без задоволення, рішення Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29 грудня 2021 року Служба безпеки України подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у вказаній цивільній справі.
В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
21 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 10 травня 2011 року старшим слідчим в ОВС 4 відділ 1 управління Головного слідчого управління СБУ майором юстиції Македонським В. П. було винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частинами другою, п`ятою статті 191 КК України, про прийняття кримінальної справи до провадження та об`єднання кримінальних справ в одне провадження.
10 травня 2011 року старшим слідчим в ОВС 4 відділ 1 управління Головного слідчого управління СБУ Македонським В. П. було складено протокол про затримання підозрюваного ОСОБА_1 , останнього було затримано.
Цього ж дня було накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 ; авточіп державний номерний знак НОМЕР_2 ; 2 мобільних телефони; грошові кошти у сумі 545 євро, 1 573 грн, 2 долари США.
12 травня 2011 року старшим слідчим в ОВС 4 відділ 1 управління Головного слідчого управління СБУ Македонським В. П. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за частинами другою, п`ятою статті 191 КК України.
27 травня 2011 року старшим слідчим в ОВС 4 відділ 1 управління Головного слідчого управління СБУ майором юстиції Македонським В. П. було винесено постанову про закриття кримінальної справи в частині вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.
29 червня 2011 року, було складено обвинувальний висновок, який 01 липня 2011 року затверджено заступником Генерального прокурора України та справу направлено для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, повернуто прокурору на додаткове розслідування.
29 жовтня 2014 року слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Коломіець О. О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та скасовано раніше накладений арешт на його майно.
03 березня 2015 року ОСОБА_1 повернуті 545 євро, 1 573 грн, 2 долари США, мобільні телефони «Nokia X6» та «PeopleNet».
18 березня 2015 року у приміщенні Департаменту господарського забезпечення СБУ Шилу В. І. повернутий автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 .
07 травня 2015 року заступником прокурора Шевченківського району м. Києва старшим радником юстиції Буряком О. О. було винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 29 жовтня 2014 року.
18 лютого 2020 року слідчим СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві Грищенко Р. С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.