Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 344/11652/21
провадження № 61-5574 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідачка-ОСОБА_2,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми,
за касаційною скаргоюОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міськогосуду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.
2. Позов мотивований тим, що в шлюбі позивача та відповідачки народились двоє дітей: син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочка ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
3. Після народження дітей стосунки позивача та відповідача різко погіршились. Відповідачка подала до суду заяву про розірвання шлюбу. Спроби позивача побачитися з дітьми відповідачка сприймає як переслідування, подає заяви до поліції та перешкоджає спілкуванню позивача з його дітьми, зокрема факти цього мали місце 27 червня 2021 року та 04 липня 2021 року. Зокрема, позивач не зміг подарувати дітям іграшковий автомобіль вартістю 15 000,00 грн на їх третій день народження у червні 2021 року через те, що відповідачка перешкоджала йому в цьому.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
4. Ухвалою від 30 липня 2020 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області. Крім іншого, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. А своєю ухвалою від 26 серпня 2021 року цей суд, крім іншого, замінив у цій справі відповідну третю сторону на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Орган опіки та піклування).
5. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 21 грудня 2021 року (повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 29 грудня 2021 року) відмовив у задоволенні позову.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що встановив законне розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою. На момент розгляду цієї справи у цьому суді також перебувала на розгляді справа щодо визначення місця проживання цих малолітніх дітей. Разом з тим ці діти разом з їх матірʼю зареєстровані у квартирі, яка належить їй, також перебувають разом з матірʼю у її батьків. В судовому порядку призначене стягнення аліментів з позивача на утримання зазначених дітей, які він сплатив на встановлену суму.
7. Існує висновок Органу опіки та піклування, яким затверджений порядок участі позивача у вихованні його дітей, який передбачає їх зустрічі (далі - Висновок Органу опіки та піклування). Відеодокази позивача підтверджують випадок перешкоджання відповідачки у спілкуванні її дітей з батьком 23 червня 2021 року через конфлікт між позивачем та відповідачкою, але після видання Органом опіки та піклування відповідного висновку, а також після подання цього позову відповідачка не перешкоджала виконанню цього порядку.
8. Отже, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору між позивачем та відповідачкою на момент ухвалення рішення у цій справі, який існував на момент подання відповідного позову. Посилання позивача на можливість таких перешкод у майбутньому суд не взяв до уваги, оскільки стаття 16 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) не передбачає можливості захисту права, порушення якого не відбулось.
9. В задоволенні клопотання відповідачки щодо закриття провадження у справі через відсутність предмету спору відмовлено, оскільки предмет спору існував на момент подання позову, що не відповідає умовам пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України). При цьому суд першої інстанції послався також на висновки Верховного Суду, викладені у його постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц щодо аналізу питання відсутності предмету спору. Позивач не скористався правом на припинення подальшого розгляду справи, що, з урахуванням конкретних обставин справи, має наслідком вирішення спору між сторонами по суті, та, як наслідок, відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
10. Івано-Франківський апеляційний суд своєю постановою від 11 травня 2022 року частково задовольнив апеляційну скаргу позивача - скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2021 року та ухвалив нове судове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги позивача: зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у відповідності до визначеного судом графіку зустрічей; встановив позивачу порядок спілкування з його дітьми, який відповідає Висновку Органу опіки та піклування; відмовив у решті позовних вимог; здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з відповідачки на користь позивача 50 % судового збору за подання позову та апеляційної скарги у цій справі.
11. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що виходить з найкращих інтересів зазначених дітей. Визначений Органом опіки та піклування графік та порядок побачень позивача як батька з дітьми враховує вік та інтереси дітей, їх бажання проводити час з батьком, та забезпечує належну участь батька у їх вихованні. Натомість визначений позивачем графік побачень призведе до порушення рівноваги щодо участі обох батьків у спілкуванні з дітьми, зокрема, у вихідні дні.
12. При цьому апеляційний суд встановив, що перешкоди у спілкуванні з дітьми позивачу чинились не тільки 27 червня 2021 року, а й 04 липня 2021 року.
13. Апеляційний суд надав оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, надавались суду першої інстанції, але не отримали оцінки у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції у цій справі. Зокрема, апеляційний суд звернув увагу на копію Талону-повідомлення єдиного обліку № 6826, комплексні психологічні характеристики психоемоційного стану дітей та сімейних відносин, гаданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Серденько" (далі - ТОВ "Серденько") 23 березня 2021 року та 05 листопада 2021 року.
14. Факт звернення позивача до суду та до Органу опіки та піклування з приводу визначення порядку побачень з дітьми є свідченням наявності перешкод у реалізації ним батьківських прав щодо участі у вихованні і спілкуванні із дітьми, які проживають з матір`ю (відповідачем по справі). Посилання суду першої інстанції на відсутність предмета спору після прийняття Висновку Органу опіки та піклування є безпідставними. Зокрема, матеріалами справи підтверджено факти недотримання цього висновку Органу опіки та піклування з боку відповідачки, про що свідчать заяви позивача начальнику служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 грудня 2021 року, від 07 квітня 2022 року та від 11 квітня 2022 року, заяви щодо зникнення дітей від 06 травня 2022 року, копія листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20 січня 2022 року № с/15432, а також пояснення самої ОСОБА_2 . Службі у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та у відзиві на апеляційну скаргу.
15. Апеляційний суд, враховуючи якнайкращі інтереси дітей, їх вік, стан здоров`я, психоемоційний стан, бажання проводити час з батьком, принцип рівності прав та обов`язків батьків, Висновок органу опіки і піклування, вважає, що позивач має гарантоване законом та рівне з матір`ю дітей право на спілкування та участь у вихованні сина та дочки. Дитина, коли це можливо, має рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їй виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості. Це відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 202/412/20, від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18.
16. Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням вимог пункту 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. В шлюбі позивача з відповідачкою народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочка ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
18. Судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2021 року у справі № 344/17406/20 призначене стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Станом на 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 сплачені аліменти на суму 33 937,40 грн.
19. Згідно даних комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ТОВ "Серденько" від 23 березня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 легко і швидко встановлюють контакт, проявляють в ньому зацікавленість. Діти контактні та відкриті. По відношенню до матері, сестри та зрідка батька ОСОБА_3 відчуває сильні позитивні та ніжні почуття, які від них і отримує. ОСОБА_4 про батька в ході діагностики не згадувала, на запитання розповідає, що тато поїхав проживати до свого дому, однак приїжджає.
20. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2021 року (набрало законної сили 13 вересня 2021 року) шлюб між позивачем та позивачкою був розірваний. Питання про визначення місця проживання малолітніх дітей у даному провадженні не вирішувалося. На момент розгляду справи судом першої інстанції у провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала справа № 344/5007/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання зазначених малолітніх дітей.
21. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05 серпня 2021 року № 1117 було надано висновок про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_2 . Діти зареєстровані з матір`ю у житлі, яке належить їй, за адресою: АДРЕСА_1 . Також діти перебувають з матір`ю в її батьків в селі Перевозець Калуського району Івано-Франківської області.
22. З відеодоказів від 23 червня 2021 року, наданих позивачем, вбачається, що відповідач приїхав до будинку в селі Перевозець Калуського району Івано-Франківської області, де відповідачка перебувала з їх дітьми, намагався подарувати дітям дитячий автомобіль. Через конфлікт позивача з відповідачкою остання забрала цих дітей з вулиці на подвір`я дому, чим перешкодила відповідачу в спілкуванні з ними та отриманні ними зазначеного подарунка позивача. Матеріали справи не містять інших фактів, які б підтверджували факт перешкоджання матір`ю в спілкуванні дітей з батьком.
23. За змістом копії Талону-повідомлення єдиного обліку № 6826 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області було зареєстроване повідомлення ОСОБА_2 про прийняття мір до її колишнього чоловіка ОСОБА_1, який 04 липня 2021 року по місцю проживання її батьків у селі Перевозець Калуського району Івано-Франківської області вчинив конфлікт.
24. Згідно копії Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться будинок, який належить на праві власності ОСОБА_7 (сестрі ОСОБА_1 ). В цьому акті відмічено, що зі слів ОСОБА_1 він орендує цей будинок та створив усі належні умови для проживання в ньому дітей.
25. Як вбачається з копії Договору оренди житлового приміщення (будинку) від 17 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 орендує житловий будинок на АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_7 .
26. Згідно даних психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ТОВ "Серденько" від 05 листопада 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_4 активні та комунікабельні. Найбільш значимим членом сім`ї для них є мама. Тата включають в свою сім`ю, проте емоційної близькості з ним не відчувають, кажуть, що він іноді забирає їх до себе.
27. Висновком про встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 02 грудня 2021 року № 1629 (далі - Висновок), встановлено такий порядок участі у вихованні дітей: першу та третю суботу, другу та четверту неділю з 11.00 до 19.00 ОСОБА_1 зобов`язаний забрати та повернути дітей за місцем їх проживання (перебування); перебування разом з дітьми один раз в квартал з 10.00 суботи до 19.00 неділі за попередньою домовленістю між батьками щодо дати та місяця; спільний відпочинок тривалістю 8 днів та оздоровлення дітей влітку за попередньою домовленістю між батьками щодо дати та місяця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У червні 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового звʼязку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2021 року, покласти судові витрати на позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року відкрите касаційне провадження у справі.
30. 25 липня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд не надав належного пояснення чому він прийняв додаткові докази на стадії апеляційного провадження, попри те, що надання таких доказів можливе лише у виняткових випадках, коли їх подання суду першої інстанції не було можливим з об`єктивних причин.
32. Також оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції застосував формалізований підхід до розгляду даної справи, про що свідчить сама постанова, яка ґрунтується на доказах, які залучені до матеріалів справи судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду судового рішення, а на момент ухвалення відповідного рішення суду першої інстанції взагалі не існували та не могли бути оцінені судом при його ухваленні.
33. Правові висновки Верховного Суду, зроблені щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та викладені у його постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18, підтверджують вищезазначене неправильне застосування статті 367 ЦПК України.
34. Відповідачка вважає, що саме додатково розглянутими доказами апеляційний суд аргументував своє судове рішення.
(2) Позиція позивача
35. 26 липня 2022 року Верховний Суд отримав відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року - без змін.
36. Суд першої інстанції встановив наявність факту перешкоджання відповідачкою позивачу у спілкуванні з їх дітьми, але не дослідив належним чином інші аналогічні факти у цьому питанні, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.
37. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином виправив помилки суду першої інстанції та прийняв законне рішення. Зокрема, його судове рішення відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у його постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17, правовому висновку, викладеному у постанов Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а. Додані суду апеляційної інстанції додаткові докази не були визначальними для вирішення спору по суті.
38. В контексті аргументів відповідачки з приводу того, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, позивач вказує на відсутність подібності правовідносин між цією справою та наведеними відповідачкою справами, у яких прийняті відповідні постанови.
39. Інші доводи позивача, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення та передбачають вихід за межі обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд до уваги не бере.
(3) Позиція інших учасників справи
40. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (пункти 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), ратифіковану Постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини).
42. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункт 3 статті 9 Конвенції про права дитини). Це положення кореспондує статті 157 Сімейного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України), статті 15 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про охорону дитинства). Зокрема, частина третя статті 157 СК України встановлює, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. А частина третя статті 15 Закону про охорону дитинства передбачає, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
43. Право на безперешкодне спілкування батьків з дитиною, крім випадків, коли таке право обмежене законом, передбачене статтею 153 СК України. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (стаття 158 СК України).
44. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (частина перша статті 159 СК України).
45. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (абзац перший частини другої статті 159 СК України).
46. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
47. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 10 ЦПК України).
48. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).