ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 127/108/15-ц
провадження № 61-20522св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Вінницького апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Оніщука В. В., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_7 про виселення.
В обґрунтування позову вказувало, що 27 квітня 2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № VIH0G100001313, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати останньому кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 14 155 доларів США строком до 25 квітня 2022 року.
Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири
АДРЕСА_1 відповідно до укладеного ОСОБА_7 та АТ КБ «ПриватБанк» договору іпотеки, посвідченого
27 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. за № 2232.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 серпня 2011 року в справі № 2-1036/11 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого
та 25 серпня 2015 року залучено до участі у справі співвідповідачів
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 .
Банк вказував, що після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Банк направляв на адресу відповідачів письмові вимоги про добровільне звільнення жилого приміщення, однак такі вимоги не виконані.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2016 року позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_7 залишено без розгляду.
З урахуванням уточнених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, ухваленим у складі судді Жмудя О. О., позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з квартири
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій вказав, що майно, яке є предметом іпотеки, було придбане за кредитні кошти. Мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернено стягнення рішенням суду, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя, тому відповідачі підлягають виселенню із жилого приміщення.
Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою постановою Вінницького апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2016 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведенням позивачем того, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_7 за кредитні кошти, оскільки кредитний договір не містить положень про цільове надання кредиту на придбання спірної квартири. Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_7 користувався вказаною квартирою з 2004 року та зареєстрував право власності на неї до укладення кредитного договору.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє його представник Крилова О. Л., подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року і залишити в силі заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що частина друга статті 109 ЖК України не покладає на банк обов`язок надати тимчасове житло відповідачам чи зазначати його у позові. Надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради.
Апеляційний суд не з`ясував, до чиєї компетенції належить обов`язок надавати житло у разі виселення відповідачів; не перевірив, чи є вільні приміщення з фондів житла для тимчасового проживання. Крім того, питання надання відповідачам іншого житла має вирішуватися на стадії виконання рішення суду. Матеріали справи не містять доказів щодо відсутності у відповідачів іншого житла.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування частини другої статті 109 ЖК України, викладений Верховним Судом України у постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15.
Позиція інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 квітня 2007 року
АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № VIH0G100001313, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_7 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 14 155 доларів США строком до 25 квітня 2022 року.
Зі змісту пункту 7.1 кредитного договору суди встановили, що кредит надано для придбання нерухомого майна.
Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири
АДРЕСА_1 відповідно до укладеного ОСОБА_7 та АТ КБ «ПриватБанк» договору іпотеки, посвідченого
27 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. за № 2232.
Судами встановлено, що квартира
АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 на підставі укладеного з Центральним спеціалізованим будівельним управлінням договору купівлі-продажу
від 25 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І.
З пунктів 33.3, 33.4 договору іпотеки судами встановлено, що його предметом є квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 на праві власності; обумовлена сторонами цього договору ціна предмета іпотеки становить 89 357 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 серпня 2011 року в справі № 2-1036/11 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Зі змісту довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» № 4617 від 15 липня 2015 року суди встановили, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з червня 2007 року,
ОСОБА_3 - з вересня 2007 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - з жовтня 2010 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»на постанову Вінницького апеляційного суду від 3 жовтня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.