Постанова Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/6069/17
провадження № 61-11947св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державне підприємство «Сетам», Київський відділ Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 ,
третя особа- публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Сетам» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року в складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Київський ВДВС міста Одеса ГТУЮ
в Одеській області), ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), про визнання недійсними результатів електронних торгів та визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що спірні торги проведені з порушенням вимог законодавства. Так, організатори торгів не виконали вимоги
статті 49 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV
(далі - Закон № 898-IV) щодо часу призначення повторних прилюдних торгів. Крім того у порушення норм статті 39 Закону № 898-IV органи виконавчої служби і ДП «Сетам» звернули стягнення на предмет іпотеки без виконавчого напису нотаріуса або рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким має бути визначена початкова ціна, спосіб продажу. Під час реалізації спірного майна порушено вимоги закону щодо публікації відповідних відомостей у засобах масової інформації. Відповідачі порушили вимоги статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) щодо черговості звернення стягнення на майно боржника. Проведення реалізації спірного майна відбулося за нечинним звітом, яким визначено початкову вартість нерухомого майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24 квітня 2017 року № 252143; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений 15 травня 2017 року начальником Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Чернецькою С. М., про реалізацію вказаної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24 квітня
2017 року № 252143.
Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений
15 травня 2017 року начальником Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ
в Одеській області Чернецькою С. М. про реалізацію квартири
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час реалізації
спірного майна у боржника була наявна заборгованість й перед іншими кредиторами, відмінними від іпотекодержателя, тому були відсутні підстави для реалізації спірного майна, переданого в іпотеку. Для виконання рішення про стягнення боргу в першу чергу належало вирішити питання про звернення стягнення на рухоме майно, проте державний виконавець не запитував
у компетентних органів інформацію про зареєстровані транспортні засоби на ім`я боржника, при цьому за останнім зареєстровано транспортний засіб. Крім того проведення прилюдних торгів відбулося поза межами шестимісячного строку чинності звіту про оцінку майна. Відповідач не спростував доводи позивача про порушення ДП «Сетам» порядку проведення прилюдних торгів в частині відсутності публікацій у двох засобах масової інформації за місцем знаходження предмета іпотеки про нерухоме майно,
що реалізується. Торги проведені з порушенням строків, визначених
статтею 49 Закону № 898-IV.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ПАТ «УкрСиббанк», ДП «Сетам» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець повинен був встановити, яке майно належало боржнику та звернути стягнення в першу чергу на транспортний засіб, що є необхідним для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно.
Крім кредитора АТ «УкрСиббанк» у зведеному виконавчому провадженні також були й інші кредитори, тобто умова щодо наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем порушена.
Проведення прилюдних торгів відбулося не в межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Разом з тим проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними.
Відповідач не спростував доводи позивача про порушення ДП «Сетам» правил проведення прилюдних торгів у частині відсутності публікацій про торги у двох засобах масової інформації за місцем знаходження предмета іпотеки. Надані відповідачем копії газет не містять публікацій оголошень про призначення прилюдних торгів. Дата проведення перших та повторних торгів була визначена з порушенням вимог закону.
Покупець за договором купівлі-продажу (який придбав майно на аукціоні)
є фізичною особою, позивач також є фізичною особою, тому помилковими
є доводи ДП «Сетам» про пріоритетну підсудність справ про оскарження договору купівлі-продажу в господарських судах. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного
з переможцем договору купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ДП «Сетам», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, просило скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси
від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 червня 2021 року, ухвалити нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових
рішень позивач посилається на пункти 1, 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010,
від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, Верховного Суду від 14 лютого 2018 року
у справі № 490/5475/15, від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17,
від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, Верховного Суду України
від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-54цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення норм матеріального права має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби (приватних виконавців), дії яких мають самостійний спосіб і порядок оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Суди помилково застосовували норми права, які втратили чинність, а саме норми Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, оскільки спірні торги відбулися відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня
2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5). Суди не з`ясували час передачі арештованого майна на реалізацію та нормативно-правові акти, якими були врегульовані правовідносини на вказаний час. Спірне майно було передане на реалізацію після набрання чинності Законом № 1404-VIII, тому суди помилково застосували норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), які втратили чинність.
Звіт про оцінку арештованого майна підписаний суб`єктом оціночної діяльності 22 вересня 2016 року, а майно передане на реалізацію
23 листопада 2016 року, тобто в межах шести місяців з дня підписання звіту про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності, тому відповідно до вимог Закону № 1404-VIII повторна оцінка майна не повинна проводитись.
ДП «Сетам» провело електронні торги з реалізації спірного майна
відповідно до вимог Порядку № 2831/5 та Закону № 898-IV, в межах строків, визначених цими нормативними актами, а також належним чином здійснило повідомлення щодо реалізації арештованого нерухомого майна. Крім
того ДП «Сетам» подало до апеляційного суду копії газет та листів
з повідомленнями про дату, час та місце проведення торгів, направлених, зокрема, сторонам виконавчого провадження. Позивач не подав до суду судового рішення, яке б визнавало протиправними дії державного виконавця у виконавчому провадженні щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, щодо визнання протиправним звіту про оцінку майна, що було реалізоване
на аукціоні. Позивач не подав до суду доказів порушення Порядку № 2831/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин, під час проведення електронних торгів, а також, що ці порушення вплинули на результат торгів та що під час торгів були порушені права позивача.
Помилковими є висновки судів щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для передачі на реалізацію майна (предмета іпотеки) без відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Норми матеріального права дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань. Таким чином, державний виконавець діяв виключно в межах норм чинного законодавства щодо передачі іпотечного майна на реалізацію на підставі рішення про стягнення заборгованості.
Саме державний виконавець несе повну відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена в системі електронних аукціонів, оскільки організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці виконавця. Можливі порушення зі сторони державного виконавця та ДП «Сетам» не могли бути підставою для визнання недійсними спірних електронних торгів, оскільки права позивача не порушені.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказував, що спірні електронні торги були проведені з порушенням вимог законодавства, тому суди обґрунтовано визнали недійсними результати цих торгів. Суди правильно застосували норми права до спірних правовідносин та враховали висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
16 липня 2021 року ДП «Сетам» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сетам» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи.
09 вересня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 04 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Акціонерний комерційний інноваційний
банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого
є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 29 травня 2007 року уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 64 900 дол. США зі сплатою процентів за користування коштами та зобов`язався їх повернути у строк до 29 травня 2028 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором іпотеки від 29 травня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 .
Крім того у якості забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, АКІБ «УкрСиббанк» 29 травня 2007 року уклав договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, тому виникла заборгованість і банк звернувся до
суду з позовом про стягнення такої заборгованості з позичальника та поручителів.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13 липня 2015 року
у справі № 520/4902/13-ц, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно
з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_1
і ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 720,10 дол. США, що еквівалентно 726 754,02 грн.
Вказане рішення суду у добровільному порядку не було виконане, тому
ПАТ «УкрСиббанк» 07 серпня 2015 року отримало виконавчі листи
і пред`явило їх до виконавчої служби для примусового виконання.
Державний виконавець Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області 04 березня 2016 року провів опис та арешт нерухомого майна, а саме: квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві власності.
Під час здійснення виконавчого провадження 22 вересня 2016 року визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Сейв Компані» (далі - ТОВ «Сейв Компані») склала
836 800 грн. Зазначений звіт виконавча служба отримала 04 жовтня
2016 року.
Відповідно до заявки на реалізацію арештованого майна, квартира АДРЕСА_1 як предмет іпотеки була передана на реалізацію за зведеним виконавчим провадженням до
ДП «Сетам» 23 листопада 2016 року.
Перші електронні торги, призначені на 23 січня 2017 року, не відбулися
у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Квартира була уцінена на 20 % та виставлена на другі прилюдні торги за ціною 669 440 грн.
Другі електронні торги, призначені на 10 березня 2017 року, не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Квартира була уцінена на
30 % від початкової вартості та виставлена на треті прилюдні торги за ціною 585 760 грн.
Треті електронні торги були призначені на 24 квітня 2017 року. На зазначених торгах було зареєстровано чотири учасника, двоє з яких не були допущені,
а один з них відмовився від участі в аукціоні в день проведення торгів, внаслідок чого учасник № 4 - ОСОБА_2 , стала переможцем третіх електронних торгів та придбала предмет іпотеки за особливою ставкою
(як єдиний учасник, що зробив ставку) за ціною у 598 500 грн.
Київський ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області 15 травня 2017 року склав та затвердив акт про реалізацію предмета іпотеки, яким встановлено, що ОСОБА_2 придбала на електронних торгах квартиру
АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що крім кредитора у спірному зобов`язанні -
ПАТ «УкрСиббанк», у зведеному виконавчому провадженні також були й інші кредитори. Так, у заявці на реалізацію від 23 листопада 2016 року зазначено, що на електронні торги направляються документи щодо реалізації нерухомого майна в межах зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь:
ПАТ «УкрСиббанк» 726 754,02 грн та 606,67 грн, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 950 грн, ПАТ «Фідобанк» 1 115 648,30 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.