Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 489/8183/21
провадження № 61-2476св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 грудня 2021 року у складі судді Коваленка І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У вересні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов`язання за договором оренди, зобов`язання повернути квартиру та виселення.
Позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що банк є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є орендарем цієї квартири на підставі договору оренди від 01 вересня 2017 року, строк дії якого сплив 31 липня 2021 року. Передача майна була призначена на цей день, але представника банку не було допущено орендарем до спірної квартири, акт приймання-передачі майна не складено, квартиру не звільнено.
Посилаючись на зазначені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 5 760,00 грн неустойки за час прострочення виконання зобов`язання за договором оренди, зобов`язати ОСОБА_1 підписати акт приймання-передачі квартири та виселити її з цього приміщення.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання договору оренди дійсним та визнання права власності.
ОСОБА_1 зазначала, що 25 серпня 2016 року, за результатами аукціону, вона набула право на вчинення правочину як лізингоодержувач на умовах публічного договору. Квартиру було передано у її фактичне користування у жовтні 2016 року, а її право на спірне майно попередньо оформлене договором оренди. Проте у подальшому банк став заперечувати факт організації і проведення аукціону, не визнає придбане з аукціону її право на викуп квартири, ухиляється від оформлення результатів аукціону договором купівлі-продажу, за яким право здійснення правочину у якості покупця набуте ОСОБА_1 .
Посилаючись на набуття права на спірне майно, що заперечується позивачем, ОСОБА_1 просила:
- визнати АТ КБ «Приватбанк» продавцем лоту «об`єкт продажу, право на здійснення правочину купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 », аукціон за яким відбувся 25 серпня 2016 року;
- визнати за нею право власності на цей лот;
- визнати договір оренди житла з викупом квартири дійсним на умовах публічного договору, розміщеного на офіційному веб-сайті в порядку проведення аукціону 25 серпня 2016 року.
Разом із зустрічним позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на проведення будь-яких дій, у тому числі реєстраційних, із відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що спірна квартира являє для банку виключно комерційний інтерес із великою ймовірністю повторного продажу спірного майна третім особам. Таке може призвести не тільки до значного ускладнення розгляду справи та порушення розумних строків, але у разі задоволення зустрічного позову судове рішення не забезпечить ефективний захист її прав, оскільки предметом спору стануть і правовідносини відповідача з новими власниками спірної квартири.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Заборонено АТ КБ «ПриватБанк», державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчиняти дії, пов`язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що між сторонами існує спір щодо реалізації права власності на квартиру, а тому дії щодо розпорядження об`єктом нерухомості можуть ускладнити або унеможливити як виконання судового рішення, так і ефективне поновлення прав відповідача у разі задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалу місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку АТ КБ «ПриватБанк».
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2022 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено порушень норм процесуального права.
При вирішенні питання про забезпечення позову місцевий суд, із метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вмотивовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 грудня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Підстави для забезпечення позову, на які посилається заявник, є надуманими, необґрунтованими, недоведеними та не підтверджені жодними доказами.
Судові рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Провадження у суді касаційної інстанції
31 березня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
21 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Предметом спору за зустрічним позовом є квартира АДРЕСА_1 , на яку позивач просить суд визнати право власності.
ОСОБА_1 стверджувала, що 25 серпня 2016 вона взяла участь та стала переможцем аукціону, який проводився АТ КБ «ПриватБанк», на купівлю вказаної квартири. Проте у подальшому банк став заперечувати факт організації і проведення аукціону, не визнає придбане з аукціону право позивачки на викуп квартири, ухиляється від оформлення результатів аукціону договором купівлі-продажу.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що спірна квартира являє для банку виключно комерційний інтерес з великою ймовірністю повторного продажу спірного майна третім особам, що може призвести до значного ускладнення розгляду справи, порушення розумних строків, а у разі задоволення зустрічного позову судове рішення не забезпечить ефективний захист прав, бо предметом спору стануть правовідносини ОСОБА_1 з новими власниками квартири.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.