ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15803/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "АЕФ",
представник позивача - не з`явився,
відповідач-1 - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
представник відповідача-1 - Ананійчук О.А., адвокат (довіреність від 09.09.2021 № 49); Лопатнікова А.В., адвокат (довіреність від 05.03.2020 № 1180-К-Н-О); Тарасенко В.В., адвокат (довіреність від 01.10.2021 № 52),
відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Ардена",
представник відповідача-2 - не з`явився,
третя особа-1 - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна,
представник третьої особи-1 - не з`явився,
третя особа-2 - державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко Ангеліна Вікторівна,
представник третьої особи-2 - не з`явився,
третя особа-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс",
представник третьої особи-3 -Петушков І.С., адвокат (ордер від 13.10.2021 № 1097477),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (головуючий суддя Джарти В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (головуючий Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б. і Іоннікова І.А.)
у справі № 910/15803/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕФ" (далі - ТОВ ?АЕФ?)
до: 1) акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" (далі - ТОВ ?Ардена?)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна (далі - Нотаріус);
2) державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко Ангеліна Вікторівна (далі - Реєстратор);
3) товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс" (далі - ТОВ ?Артіс?),
про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ "Артіс"
до: 1) Банку;
2) ТОВ "Ардена",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "АЕФ",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Нотаріус;
2) Реєстратор,
про визнання договору іпотеки недійсним, визнання недійсним правочину щодо звернення стягнення на підставі договору іпотеки та скасування рішень про державну реєстрацію.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ ?АЕФ? звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку (відповідач-1) та ТОВ ?Ардена? (відповідач-2) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Нотаріуса; Реєстратора; ТОВ "Артіс", про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 10.06.2016 (далі - Договір іпотеки), укладеного ТОВ "Ардена" та Банком, у зв`язку з тим, що він суперечить положенням законодавства, оскільки укладений на основі договору управління майном з порушенням норм законодавства, без визначення у договорі істотних умов. Також ТОВ ?АЕФ? зазначало, що у ТОВ "Ардена" та представника Банку були відсутні права на підписання Договору іпотеки. Крім того, при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки Банком не було враховано погашення боргу за кредитним договором від 20.09.2013 № 4А13578Д (далі - Кредитний договір) поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-компані" на підставі укладеного з відповідачем-1 договору поруки від 20.10.2016 № 4А13578Д/П.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Під час нового розгляду справи до господарського суду міста Києва від ТОВ ?"Артіс? надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Банку та ТОВ ?Ардена?, в якій ТОВ ?Артіс? просило суд:
- визнати недійсним Договір іпотеки, укладений ТОВ ?Ардена? та Банком, який посвідчений Нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за номером 4642;
- визнати незаконними дії Банку щодо звернення стягнення, а також визнати недійсним правочин щодо звернення стягнення на підставі Договору іпотеки, укладеного ТОВ ?Ардена? та Банком, який посвідчений Нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за номером 4642;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2016 за індексним номером 29996618, прийняте Нотаріусом та відповідний запис про обтяження: 14912054;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2016 за індексним номером 30073251, прийняте Нотаріусом та відповідний запис про іпотеку: 14991129;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477122 про реєстрацію права власності Банка на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором, та відповідний запис про право власності 21730454;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477572 про реєстрацію права власності Банка на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором та відповідний запис про право власності 21730940;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477957 про реєстрацію права власності Банка на 40/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором, та відповідний запис про право власності 21731214.
Позовні вимоги ТОВ ?Артіс? мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним Договору іпотеки, оскільки ТОВ ?Ардена? не мало правових підстав та повноважень на укладення з Банком оспорюваного Договору іпотеки, що свідчить про наявність достатніх підстав для визнання зазначеного договору недійсним, а також тим, що прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ ?Артіс?, яке посвідчене протоколом від 09.06.2016 № 09/06-1, не свідчить про те, що ТОВ ?Ардена? мало повноваження або право на укладення Договору іпотеки, оскільки єдиною підставою для розпорядження майном ТОВ ?"Артіс? для ТОВ ?Ардена? був договір управління, який визнаний недійсним у судовому порядку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2021 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ "Артіс" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/15803/19; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; вимоги за первісним позовом об`єднано в одне провадження з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, у задоволенні позову ТОВ ?АЕФ? відмовлено повністю. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ ?Артіс? задоволено частково:
- визнано недійсним Договір іпотеки, укладений ТОВ ?Ардена? та Банком, який посвідчений Нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за номером 4642;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2016 за індексним номером 29996618, прийняте Нотаріусом, та відповідний запис про обтяження: 14912054;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2016 за індексним номером 30073251, прийняте Нотаріусом, та відповідний запис про іпотеку: 14991129;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477122 про реєстрацію права власності Банка на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором, та відповідний запис про право власності 21730454;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477572 про реєстрацію права власності Банком на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором, та відповідний запис про право власності 21730940;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2017 за індексним номером 36477957 про реєстрацію права власності Банка на 40/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте Реєстратором, та відповідний запис про право власності 21731214.
В іншій частині позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ ?Артіс? відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- у частині відмови у задоволенні позову ТОВ ?АЕФ?: сама по собі наявність у ТОВ ?АЕФ? охоронюваного законом інтересу не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним Договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ ?АЕФ?; доводи ТОВ ?"АЕФ? про те, що внаслідок укладення та виконання оспорюваного Договору іпотеки було змінено кредитора, а також обсяг зобов`язання за Кредитним договором не свідчать про наявність порушених прав боржника; за загальним правилом, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів; з огляду на приписи статей 512, 518 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суди дійшли висновку, що у даному випадку подальша заміна кредитора у зобов`язанні на ТОВ ?Ардена? не створює для ТОВ ?АЕФ? обов`язку сплатити борг останньому в розмірі, що перевищує розмір кредитних зобов`язань ТОВ ?АЕФ? перед первісним кредитором - Банком; оскільки позовні вимоги ТОВ ?АЕФ? задоволенню не підлягають, то подана Банком заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає;
- дослідивши наведені ТОВ ?Артіс? причини пропуску позовної давності на пред`явлення вимог про визнання недійсним Договору іпотеки та скасування рішень та записів у сфері державної реєстрації, суди визнали їх поважними та дійшли висновку, що порушене право підлягає захисту;
- у частині часткового задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс? - тим, що: рішенням господарського міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 визнано недійсним договір управління від 27.06.2008 (далі - Договір управління), укладений ТОВ ?Артіс? та ТОВ ?Ардена?, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пашинською О. М. та зареєстрований в реєстрі за номером 3238; матеріали справи не містять доказів наявності нотаріально засвідченої згоди ТОВ ?Артіс? на передачу ТОВ ?Ардена? належної останньому частки у розмірі 40/100 на майновий комплекс, загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 70 (реєстраційний номер 944707880000); у матеріалах справи відсутня нотаріально посвідчена згода ТОВ ?Ардена? на передачу ТОВ ?Артіс? належної останньому частки у розмірі 60/100 на майновий комплекс, загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 70 (реєстраційний номер 944707880000); відсутність нотаріально посвідченої згоди ТОВ ?"Ардена? на передачу ТОВ ?Артіс? належної останньому частки у розмірі 60/100 на майновий комплекс та відсутність нотаріально посвідченої згоди ТОВ ?Ардена? на передачу ТОВ ?Артіс? належної останньому частки у розмірі 60/100 на майновий комплекс свідчать про те, що Договір іпотеки укладений з порушенням положень статті 578 ЦК України, статті 6 Закону України ?Про іпотеку?;
- у частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс? про визнання незаконними дій Банку щодо звернення стягнення, визнання недійсним правочину щодо звернення стягнення, визнання протиправними рішень та записів про державну реєстрацію: такі вимоги не призводять до ефективного захисту та відновлення порушених прав ТОВ ?Артіс?;
- у частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс? про визнання протиправними рішень у сфері державної реєстрації: ТОВ ?Артіс? не навело обставин, які б свідчили, що такі рішення були прийняті з порушенням порядку, встановленого Законом України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс?, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при ухвалені рішень в оскаржуваній частині не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у скасованій частині відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ?Артіс?.
Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 922/4587/13 та від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 у подібних правовідносинах і врахованого судами попередніх інстанцій, а також тим, що: ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19 щодо застосування статей 13, 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" та від 30.04.2020 у справі № 16/137б/83б/22б, від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2969/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 28.02.2018 у справі № 372/5906/14-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 21.05.2019 у справі № 911/2817/17, від 11.08.2020 у справі № 910/13193/19, від 17.06.2021 у справі № 17-14-01/1496(925/460/20) та Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-2070цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, від 19.04.2017 у справі № 6-2376цс16 щодо застосування статей 256, 257, частини першої 261, частини п`ятої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції з 16.01.2020), статті 578 ЦК України, частини другої статті 6 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах.
ТОВ ?Артіс? подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Банку та ТОВ ?Артіс?, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що Банк звернувся до касаційного суду зі скаргою на рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс?, тобто Банком у касаційному порядку не оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову ТОВ ?АЕФ? та у частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ ?Артіс? про визнання незаконними дій Банку щодо звернення стягнення, визнання недійсним правочину щодо звернення стягнення; визнання протиправними рішень та записів про державну реєстрацію; визнання протиправними рішень у сфері державної реєстрації. Крім того, вказані вимоги не були предметом розгляду апеляційного суду.
Відтак судові рішення переглядаються касаційним судом в оскаржуваній Банком частині.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.06.2016 ТОВ ?Ардена? (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного у пункті 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АЕФ" (позичальник) перед іпотекодержателем, у силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.
Укладений між відповідачами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання параграфу 6 глави 49 ЦК України та Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з частиною першою статті 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.
Статтею 584 ЦК України та статтями 3, 12 Закону України "Про заставу" передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Водночас статтею 583 ЦК України та статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Крім того, ЦК України та Закон України "Про іпотеку" визначають такий окремий вид застави, як іпотеку.
За визначенням частини першої статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а згідно із статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Також вказана стаття 1 Закону України "Про іпотеку" розкриває поняття "майнового поручителя", як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з абзацом другим пункту 7 Договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником вказаних у пункті 2 цього договору зобов`язань за Кредитним договором та (або) зобов`язань іпотекодавця за цим договором іпотекодавець надав в іпотеку належне на праві приватної власності ТОВ ?"Артіс? таке нерухоме майно: 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 згідно з переліком приміщень, що містяться у відповідному пункті оспорюваного договору, та 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 згідно з переліком приміщень, що містяться у відповідному пункті оспорюваного договору.
Отже, ТОВ ?Ардена? надало в іпотеку належне на праві приватної власності ТОВ ?Артіс? нерухоме майно, що складається з 60/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ?Артіс? звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ?Ардена? про визнання недійсним Договору управління, укладеного ТОВ ?Артіс? та ТОВ ?Ардена?.
За результатами розгляду вказаного позову господарським судом міста Києва у справі № 910/3428/19 було ухвалено рішення від 03.06.2019, яким позов ТОВ ?Артіс? було задоволено повністю, визнано недійсним Договір управління, укладений ТОВ ?Артіс? та ТОВ ?Ардена?, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пашинською О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3238.
Водночас Банк посилався на те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 про визнання недійсним Договору управління не породжує жодних юридичних наслідків для даного спору, і в межах даного спору Договір управління вважається дійсним.
Вказані доводи були відхилені апеляційним судом, оскільки частиною першою статті 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.
Частиною першою статті 241 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому судами встановлено, що станом на дату прийняття рішення у даній справі, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 набрало законної сили.
Судами взято до уваги лише сам факт визнання недійсним Договору управління майном, а не підстави, які слугували визнанню такого договору недійсним .
Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З урахуванням викладеного суди дійшли висновків про те, що Договір управління майном є недійсним та не несе будь-яких правових наслідків, як для сторін цього правочину, так і для будь-яких інших осіб.
Тобто для цілей розгляду питання про дотримання сторонами положень законодавства під час укладення Договору іпотеки не існувало правових підстав у вигляді Договору управління, за яким би ТОВ ?Ардена? мало право передачі нерухомого майна, належного ТОВ ?Артіс?, в іпотеку Банку.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що право розпоряджання своїм майном належить власникові. Передача майна в іпотеку є різновидом розпорядження власником своїм майном.
Тобто ТОВ ?Ардена? не мало правових підстав здійснювати передачу Банку нерухомого майна площею 10 249,1 кв.м, розташованого за адресою: 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 70 (сімдесят), що становить 60/100 майнового комплексу, яке належить ТОВ ?Артіс?, а тому в цій частині оспорюваний Договір іпотеки укладений з порушенням статті 317 ЦК України.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що з пункту 7 Договору іпотеки вбачається, що об`єкт нерухомості, який переданий в іпотеку, становить єдиний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 944707880000) та належить на праві спільної часткової власності ТОВ ?Ардена? у частці розміром 40/100 та ТОВ ?Артіс? у частці розміром 60/100.
Відповідно до статті 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону України ?Про іпотеку? майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
Пунктом 1.16 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що правочини про відчуження або заставу (іпотеку) майна, яке передано за договором управління, посвідчуються нотаріусом за наявності письмової згоди установника управління. При цьому справжність підпису на заяві установника управління про згоду на укладання таких правочинів повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що частина об`єкта нерухомого майна, яке на праві спільної власності належить кільком співвласникам, може бути передана в іпотеку тільки у випадку наявності попередньої нотаріально засвідченої згоди кожного з таких співвласників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів наявності нотаріально засвідченої згоди ТОВ ?Артіс? на передачу ТОВ ?Ардена? належної останньому частки у розмірі 40/100 на майновий комплекс, загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою: 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 70 (реєстраційний номер 944707880000), так само у матеріалах справи відсутня нотаріально посвідчена згода ТОВ ?Ардена?" на передачу ТОВ ?Артіс? належної останньому частки у розмірі 60/100 на майновий комплекс, загальною площею 17 206,70 кв.м, розташованого за адресою 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок, 70 (реєстраційний номер 944707880000). У зв`язку з цим оспорюваний Договір іпотеки укладений з порушенням положень статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України ?Про іпотеку?.
За таких підстав суди дійшли висновку, що, враховуючи визнання недійсним Договору управління судовим рішенням, а також відсутність нотаріально засвідчених згод співвласників на передачу в іпотеку частки в об`єкті нерухомого майна, який належав їм на праві спільної часткової власності, ТОВ ?Ардена? не мало правових підстав на передачу в іпотеку Банку як частки майнового комплексу в розмірі 60/100, так і частки в розмірі 40/100, а положення оспорюваного Договору іпотеки суперечать ЦК України та Закону України ?Про іпотеку?.
Посилання Банку на положення частини третьої статті 92 ЦК України про те, що обмеження повноважень щодо представника не має юридичної сили у відносинах із третіми особами визнані судами безпідставними, оскільки у даному випадку розглядається не питання повноважень директора ТОВ ?Ардена? Ангелова Є.М. діяти від імені іпотекодавця при укладенні Договору іпотеки, а питання права ТОВ ?Ардена? розпоряджатись майном іншої юридичної особи при укладенні правочину.
Також судами встановлено, що не спростовують наведеного і посилання Банку на рішення загальних зборів ТОВ ?Артіс? від 09.06.2016, затверджене протоколом № 09/06-1, відповідно до якого ТОВ ?Артіс? погоджувало надання ТОВ ?Ардена? в іпотеку Банку належного на праві власності ТОВ ?Артіс? нерухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ?АЕФ? за Кредитним договором та надання товариством письмової згоди на укладення ТОВ ?Ардена? з Банком на підставі Договору управління іпотечного договору або іпотечних договорів належного на праві власності товариству нерухомого майна, уповноважено директора товариства Жигай Г.В. на підписання письмової згоди на вчинення та підписання інших пов`язаних з наданням цієї згоди дій та документів з правом передовіри цих повноважень іншій особі шляхом видачі нотаріальної довіреності, оскільки зазначене погодження ґрунтувалось виключно на Договорі управління, який був визнаний недійсним у судовому порядку. Саме ж ТОВ ?Артіс? не виступало стороною оспорюваного Договору іпотеки та не вчиняло дій з передачі свого майна в іпотеку.
Таким чином, суди дійшли висновку про те, що вимога ТОВ ?Артіс? про визнання недійсним Договору іпотеки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що ж до вимог про скасування реєстраційних дій як наслідку недійсності Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4642, то судами встановлено, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України ?Про іпотеку? іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України ?Про іпотеку? у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.