ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/1760/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (головуючий Дармін М.О., судді: Березкіна О.В. і Іванов О.Г.)
у справі № 904/1760/21
за позовом акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Позивач)
до ОСОБА_1 (далі - Відповідач)
про стягнення вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 102 208,08 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення 102 208,08 грн за необліковану електроенергію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Позивача було виявлено порушення Відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме фіксація індикатором впливу фізичного поля, схематично вмонтованого у лічильник № 0130938, внаслідок чого спожита електрична енергія недораховується, і такі порушення були зафіксовані в акті про порушення ПРРЕЕ від 15.10.2020 № 028485.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 102 208,08 грн вартості недоврахованої електроенергії.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- на час подання позовної заяви Відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, а тому позов не підлягав розгляду за правилами господарського судочинства;
- відповідач станом на дату складання акта про порушення від 15.10.2020 № 028435 втратив статус фізичної особи-підприємця, провадження у справі підлягає закриттю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та на те, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики через те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення, що не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 щодо застосування статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 202-208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Від Відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ним обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Стосовно фізичних осіб-підприємців, що є сторонами у справах, таке правонаступництво було можливе за одночасної наявності двох умов: відповідні правонаступники мали аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб-підприємців); цей статус існував у них на момент вирішення господарським судом питання про правонаступництво. Можливість виникнення правонаступництва в майбутньому не бралася господарським судом до уваги.
Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною сьомою статті 4 Закону України ?Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань? передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15.12.2017 не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були відкриті у господарському суді до настання таких обставин. Крім того, у разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 14.03.2018 у справі № 593/793/14-ц та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач втратив статус підприємця 06.09.2019.
Позивач звернувся з позовними вимогами до Відповідача 26.02.2021, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позовної заяви.