П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №446/838/21
провадження №51-1308км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді Антонюк Н. О.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Оприска М. В. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Наконечне Друге Яворівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено покарання:
за ч. 1 ст. 240-1 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
за ч. 2 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
за ч. 1 ст. 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.
Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 10 000 грн моральної шкоди кожному. У задоволенні іншої частини позовних вимог кожного потерпілого відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 2 ст. 263 КК, оскільки ОСОБА_1 носив при собі без передбаченого законом дозволу кастет, що є холодною зброєю ударно-дробильної дії;
- ч. 1 ст. 240-1 КК, оскільки ОСОБА_1 незаконно придбав каміння природного походження, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою КМУ від 12 грудня 1994 року №827, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення - бурштин у сировині, який належить до дорогоцінного каміння органогенного утворення природного походження масою 1768,46 г вартістю 17 712 грн 77 коп.
Окрім цього, орган досудового розслідування інкримінував ОСОБА_1 вчинення злочину, передбаченого ст. 348 КК (замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків), за таких обставин.
09 березня 2021 року приблизно о 14:40, керуючи автомобілем марки «Chevrolet» моделі «Epica» з номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху та не виконав законні вимоги про зупинку транспортного засобу інспектора ОСОБА_2 та почав втікати на цьому транспортному засобі. В подальшому ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль, вийшов з нього, взяв із собою мисливську рушницю та почав втікати від працівників поліції в сторону поля. Під час переслідування ОСОБА_1 із мисливської гладкоствольної рушниці, зарядженої патронами 12 калібру, здійснив два постріли в напрямку інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У вироку місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перекваліфікував дії ОСОБА_1 зі ст. 348 КК на ч. 1 ст. 345 КК (погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків).
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Основним аргументом касаційної скарги прокурора є незгода із кримінально правовою оцінкою вчинених ОСОБА_1 діянь. Зокрема, прокурор вважає, що ОСОБА_1 вчинив замах на вбивство працівників правоохоронного органу, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 348 КК. Прокурор вказує, що апеляційний суд не навів аргументів на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК. Також прокурор не погоджується з висновком суду про те, що засуджений міг спорядити рушницю холостими набоями і стріляти вгору, а відтак висловлює незгоду із твердженням апеляційного суду про ідентичність фактичних обставин, які встановив суд першої інстанції та орган досудового розслідування. Наголошує на тому, що відсутність тілесних ушкоджень у потерпілих не свідчить про відсутність умислу на їх вбивство. Вважає невмотивованим рішення місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 75 КК, на що не звернув увагу апеляційний суд. Стверджує про відсутність щирого каяття у ОСОБА_1 .
На касаційну скаргу прокурора захисник Оприско М. В. в інтересах засудженого подав заперечення, в яких вказує про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 345 КК, оскільки останній не мав наміру вбивати правоохоронців. Сторона захисту просить залишити без зміни ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити;
- захисник та засуджений заперечили доводи касаційної скарги сторони обвинувачення та просили відмовити у її задоволенні.
Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надіслали до Суду клопотання, в яких просять проводити касаційний розгляд кримінального провадження без їхньої участі, касаційну скаргу прокурора підтримують та просять задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судами нижчих інстанцій.
Висновки судів попередніх інстанцій про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 240-1 КК та доведеність його вини у вчиненні цих кримінальних правопорушень у касаційній скарзі не оскаржуються.
На думку сторони обвинувачення, засуджений вчинив замах на вбивство працівників правоохоронного органу, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 348 КК.
Під час оцінки вказаних аргументів прокурора колегія суддів враховує таке.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 органом досудового розслідування було скеровано до місцевого суду по обвинуваченню останнього, у тому числі за ст. 348 КК (замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків).
Однак суди попередніх інстанцій не погодилися із такою правовою оцінкою дій засудженого та визнали його винуватим у вчиненні погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (ч. 1 ст. 345 КК).
Тобто суду касаційної інстанції з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та доказів, які їх підтверджують чи спростовують, належить вирішити питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на основі чого встановити чи є обґрунтованим висновок про вчинення ОСОБА_1 погрози вбивством, чи його дії мають ознаки замаху на вбивство правоохоронців, як про це стверджує сторона обвинувачення.
Для надання діям особи правильної правової кваліфікації у випадку, коли об`єктом посягання стає життя чи здоров`я працівника правоохоронного органу, необхідно брати до уваги всі обставини вчинюваного діяння, як-от, місце, час, знаряддя і засоби, обстановка тощо.
При цьому потрібно враховувати, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 348 КК, вважається закінченим з моменту замаху на життя працівника правоохоронного органу незалежно від настання будь-яких наслідків.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не здійснив ґрунтовного правового аналізу доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Залишаючи вирок місцевого суду без змін в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 345 КК, суд апеляційної інстанції вказав, що для вчинення замаху на вбивство трьох осіб двох пострілів недостатньо, що свідчить про те, що у засудженого не було умислу на вбивство працівників правоохоронного органу.
Суд касаційної інстанції не погоджується із такою позицією суду апеляційної інстанції, адже для кваліфікації дій особи за ст. 348 КК достатнім є вчинення замаху на вбивство лише одного працівника правоохоронного органу, а обставини щодо кількості пострілів, як у даному випадку, необхідно оцінювати з позиції не лише об`єктивної сторони діяння, а й враховувати в сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального правопорушення для надання правильної правової кваліфікації вчиненого.
Для кримінально караної погрози вбивством не характерне вчинення дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення вбивства, адже у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 здійснив постріли з рушниці (вогнепальної зброї), тобто розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції.