Постанова
іменем України
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 221/7751/20
провадження № 51-5841км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Лісодіда О.В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лісодіда О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 22 червня 2021 року та вирок Донецького апеляційного суду
від 10 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050630000476, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красноармійська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останній раз вироком Великоновоселківського районного суду Донецької області
від 13 лютого 2020 року за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до трьох місяців арешту, звільненого 16 липня 2020 року за відбуттям покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Волноваського районного суду Донецької області від 22 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цим же вироком вирішено питання щодо речового доказу.
Крім того, ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року в затвердженні угоди про примирення у кримінальному провадженні № 12020050630000476 щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, відмовлено.
Донецький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок від 10 листопада 2021 року, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді шести місяців арешту. Визначив строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 березня 2020 року приблизно о 15-ій год. 00 хв., діючи умисно, керуючись наміром на викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету власного збагачення, знаходячись в господарському відділі приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з каси грошові кошти в сумі 900 грн та зі столу - універсальну зарядну батарею power bank 20800 вартістю 276,21 грн, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1176,21 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Лісодід О.В. просить скасувати вирок Волноваського районного суду Донецької області від 22 червня 2021 року та вирок Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім того, захисник просить скасувати й ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року про відмову в затвердженні угоди про примирення. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості. Посилається на ухвалення апеляційним судом нового вироку, яким ОСОБА_1 призначено покарання, яке він повинен відбувати реально, та визнано необґрунтованим рішення місцевого суду про застосування до нього положень ст. 75 КК. На думку захисника, постановляючи ухвалу від 08 лютого 2021 року про відмову в затвердженні угоди про примирення, місцевий суд не дотримався вимог кримінального закону і вважає остаточні судові рішення незаконними й такими, що погіршують правове становище засудженого.
Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав заперечення на касаційну скаргу захисника та просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Лісодіда О.В., котрий просив подану ним касаційну скаргу задовольнити, прокурораСингаївської А.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд здійснювався в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 внаслідок суворості є безпідставними.
Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання, звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти, крім випадків засудження за злочини, зазначені в ч. 1 цієї статті, лише в разі, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.