Постанова
Іменем України
15 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 350/53/21
провадження № 61-1784св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - державний нотаріус Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірина Богданівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року у складі судді Максиміва І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Фединяка В. Д., Василишин Л. В.
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук І. Б., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 , з яким мати перебувала у зареєстрованому шлюбі та проживала у вказаній спільно нажитій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Спільних дітей у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які могли б претендувати на спадщину після їхньої смерті немає, а тому він (позивач) є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері. 22 грудня 2020 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа про право власності на спадкове майно. Крім того, нотаріус вказав, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а тому порекомендував йому вирішити це питання в судовому порядку. У період з 06 серпня 2017 року до 31 січня 2018 року він перебував за межами України, а тому не зміг вчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Наголошував на тому, що пропустив встановлений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки всупереч статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було вчинено жодних дій щодо сповіщення його, як спадкоємця, про відкриття спадщини. Така необізнаність є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- суд вважав безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин у зв`язку з тим, що він не знав, що складений матір`ю заповіт на користь його дружини ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7 не охоплював частину належного їй на день смерті майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , оскільки, знаючи про наявність спадкового майна, ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за відсутності поважних причин;
- необґрунтованим є аргумент ОСОБА_1 та його представника про те, що він після смерті матері у період з 06 серпня 2017 року до 31 січня 2018 року перебував за межами України, а тому не зміг вчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і до його виїзду за кордон 06 серпня 2017 року, пройшло п`ять місяців. Інших поважних причин пропуску позивач не вказав;
- зазначені позивачем причини пропуску прийняття спадщини після смерті матері не є поважними та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали у встановлений законом строк, звернутися із заявою про прийняття спадщини у розумінні положень статті 1272 ЦК України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що:
- cуд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначені позивачем у позовній заяві причини пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті матері не є поважними;
- доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної правової оцінки факту перебування позивача за межами України тривалістю майже шість місяців (з 06 серпня 2017 року до 31 січня 2018 року), у зв`язку з чим він мав об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для належного прийняття спадщини протягом визначеного законом строку, колегія суддів відхилила, оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього часу позивач вправі був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. З часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до моменту виїзду позивача за кордон (06 серпня 2017 року) пройшло п`ять місяців і ним не наведено обставин, які перешкоджали йому протягом цього часу подати заяву про прийняття спадщини;
- апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позивачу тільки в грудні 2020 року стало відомо, що об`єкт спадкового майна - спірна квартира АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини, яку відповідно до заповіту від 05 січня 2017 року його мати заповіла його дружині ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_7 , тому він був переконаний в тому, що мати заповіла дружині та дочці усе належне їй майно, оскільки необізнаність особи про наявність спадкового майна чи неохоплення заповітом частини спадкового майна не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини;
- колегія суддів також відхилила доводи апеляційної скарги про те, що всупереч статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було вчинено жодних дій щодо сповіщення позивача, як спадкоємця, про відкриття спадщини, що є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги і здійснення ним права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку непроживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).
Аргументи учасників
Зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_8 , надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 зазначає, що:
- позивач є єдиним сином своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є спадкоємцем першої черги спадкування майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , після її смерті. Проте суди безпідставно усунули його, як спадкоємця першої черги, від спадщини за наявності в нього поважних причин пропуску шестимісячного строку, зокрема, тривале перебування за межами території України та необізнаності про неохоплення заповітом усієї спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17);
- позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку надано копії сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про те, що ОСОБА_1 в період тривалістю майже шість місяців, а саме з 06 серпня 2017 року до 31 січня 2018 року, перебував за межами України, у зв`язку з чим він мав об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для належного прийняття спадщини у визначені статті 1270 ЦК України строки для прийняття спадщини;
- позивач у суді першої інстанції надав пояснення, що йому не було відомо, що до складу заповіту не ввійшло усе належне його матері майно, зокрема не ввійшла квартира АДРЕСА_1 . Позивач неодноразово звертав увагу суду на те, що про той факт, що об`єкт спадкового майна не увійшов до складу спадщини, йому стало відомо у грудні 2020 року, коли він зустрічався зі своєю колишньою дружиною для сплати аліментів. Тому до того часу він був переконаний у тому, що мати заповіла все належне майно колишній дружині, у тому числі і частку у спільній сумісній власності, що є предметом спору. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування;
- спірне майно набуте за час шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , тому є спільною сумісною власністю подружжя і частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мають право на Ѕ частку спадкового майна, мали бути: ОСОБА_1 , як дитина спадкодавця, та ОСОБА_5 , як той із подружжя, який пережив спадкодавця;
- суди не врахували, що нотаріус не повідомив інших спадкоємців про спадкування майна, яке не охоплено заповітом. Така бездіяльність нотаріуса призвела до необізнаності позивача про те, що до складу заповіту, не ввійшла частка майна у спільній сумісній власності. Тому цей факт також був однією із об`єктивних підстав, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо прийняття спадщини, оскільки він був впевнений в тому, що його мати заповіла усе належне їй майно його дружині (на той час) ОСОБА_10 та дочці ОСОБА_7 ;
- суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки 21 липня 2021 року допитав невідомого свідка - громадянина ОСОБА_11 , про виклик і допит якого представник відповідачів не просив у заяві від 20 квітня 2021 року. Тому показання цього свідка отримані із порушенням вимог закону і є недопустимими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі
№ 6-843цс17, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, за яким належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , та квартиру АДРЕСА_4 , заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією дублікату заповіту від 05 січня 2017 року.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належним чином прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією заяви № 417 від 28 серпня 2017 року про прийняття спадщини та копією заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 20 грудня 2017 року.
З 05 грудня 2000 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5