Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 234/7298/20
провадження № 61-2902св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року у складі судді Данелюк О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів:Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його нікчемності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 березня 2020 року на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» надійшли грошові кошти в сумі 14 999,00 грн,
які були перераховані відповідачем. З телефонної розмови з представником
ТОВ «МІЛОАН» йому стало відомо, що на його ім`я з указаним товариством укладено кредитний договір від 03 березня 2020 року № 1362859 на суму
14 999,00 грн. Позивач отримав електронний договір без підписів сторін.
Починаючи з квітня 2020 року з метою повернення кредиту йому та його родичам почали телефонувати з погрозами.
Позивач також зазначав, що не отримував інформацію про умови кредиту за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомлювався з Правилами надання послуг відповідача. Так, у пункті
5.1 кредитного договору вказано, що позивач нібито ознайомлений з Правилами надання фінансових кредитів (послуг), які є невід`ємною частиною кредитного договору та розміщені на веб-сайті Відповідача (веб-сайт https://miloan.ua/). Проте ці Правила якщо і існують, то вони не викладені у договорі (не закріплені у ньому) та можуть в односторонньому порядку бути змінені відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт.
Крім того, в пунктах 6.2, 6.4, 6.5 кредитного договору містяться таке застереження, що «Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника», «Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі». Таке положення кредитного договору суперечить вимогам законодавства та дозволяє відповідачу в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору. Викладене узгоджується з висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Позивач зазначав, що у відповідача не має та не може бути доказів письмового укладення кредитного договору, оскільки такого в дійсності не було. Тому до цього нікчемного кредитного договору мають бути застосовані наслідки його недійсності, а позивач зобов`язується згідно з частиною першою статті 216 ЦК України повернути безпідставно отримані від ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти
в розмірі 14 999,00 грн.
ОСОБА_1 просив встановити нікчемність кредитного договору від 03 березня 2020 року № 1362859, укладеного між ТОВ «МІЛОН» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки його недійсності.
У червні 2020 року ТОВ «МІЛОАН» подало зустрічний позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН»
і ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 1362859. Вказаний договір є таким, що вважається укладеним у письмовій формі, відповідно до норм законодавства України.
Після укладення кредитного договору ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти в сумі 14 999,00 грн. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 30 днів.
ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 36 747,55 грн.
ТОВ «МІЛОАН» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2020 року № 1362859 в сумі 36 747,55 грн,
з яких: 14 999,00 грн - основна сума боргу, 1 499,90 грн - комісія за надання кредиту, 6 749,55 грн - проценти за користування кредитом з 04 березня 2020 року до 02 квітня 2020 року, 13 499,10 грн - проценти за користування кредитом
з 03 квітня 2020 року до 01 червня 2020 року.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 02 липня 2020 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 2/234/2388/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МІЛОАН» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності та
№ 2/234/2700/20 за зустрічним позовом ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, присвоєно цивільній справі
№ 2/234/2388/20.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня
2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «МІЛОАН» про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його нікчемності відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2020 року № 1362859 в сумі 35 247,65 грн, з яких: 14 999,00 грн - основна сума боргу, 6 749,55 грн - проценти за користування кредитом з 04 березня 2020 року до 02 квітня 2020 року, 13 499,10 грн - проценти за користування кредитом з 03 квітня 2020 року до 01 червня 2020 року.
В частині стягнення комісії за надання кредиту відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» судовий збір в сумі 2 016,24 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про надання фінансового кредиту від 03 березня 2020 року № 1362859 вимогам законодавства.
Доводи позивача про несправедливість та невідповідність нормам закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови, характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд з указаними висновками суду першої інстанції погодився, вважав їх обґрунтованими.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року,
в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги від 13 березня 2021 року, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову про захист прав споживачів, встановлення нікчемності кредитного договору, застосування наслідків його нікчемності та часткове задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що ОСОБА_1 не підписував письмово або за допомогою електронного підпису та не мав наміру укладати оспорюваний кредитний договір, а тому цей договір не може вважатися таким, що укладений у письмовій формі;
ОСОБА_1 не отримував і не застосовував одноразовий ідентифікатор (CМС-повідомлення) та не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, а тому зобов`язальних правовідносин за кредитним договором між сторонами не виникало;
факт зарахування коштів у сумі 14 999,00 грн на рахунок позивача не є однозначним доказом того, що грошові кошти отримані саме за оспорюваним кредитним договором та за згодою позивача із умовами договору. При цьому кошти могли бути зараховані без дозволу позивача, оскільки механізм заборони зарахування коштів на картку (попереднє погодження перед зарахуванням) відсутній;
суди попередніх інстанцій порушили вимоги процесуального закону, оскільки оригінали електронних доказів не досліджувались (позивач і відповідач надали лише паперові копії електронних документів, які не є письмовими доказами згідно з частиною третьою статті 100 ЦПК України);
суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, всупереч нормам законодавства дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування, а також не дослідив питання щодо протиправності умови кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із касаційним розглядом справи, у загальному розмірі
2 800,00 грн. Також, на думку представника ОСОБА_1 , у разі задоволення касаційної скарги до загального розміру судових витрат необхідно додати витрати у розмірі 2 000,00 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.
У квітні 2021 року від ТОВ «МІЛОАН» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
У травні 2021 року від ТОВ «МІЛОАН» надійшли пояснення, в яких зазначено, що після ухвалення судового рішення апеляційним судом ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з заявою про розстрочення виконання оскарженого рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06 квітня 2021 року заяву задоволено частково, розстрочено виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» коштів на загальну суму 35 247,65 грн протягом шести місяців рівними частинами за визначеним судом графіком. Крім того, ОСОБА_1 як підставу для розстрочення виконання рішення суду вказував обставини, що є аналогічними тим, які зазначені у заяві про реструктуризацію заборгованості, поданої ним ТОВ «МІЛОАН».
Таким чином, ОСОБА_1 , який заперечував факт укладення кредитного договору та наполягав на наявності у нього обов`язку щодо повернення лише помилково перерахованих коштів у сумі 14 999,00 грн, фактично визнав як факт укладення кредитного договору, так і обов`язок зі сплати кредитної заборгованості.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі
№ 444/9519/12, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Фактичні обставини справи
03 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1362859, відповідно до пункту 1.2 якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 14 999,00 грн, строком на 30 днів з 03 березня 2020 року (пункт 1.3 кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02 квітня 2020 року, з процентною ставкою за користування кредитом 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 кредитного договору).
Відповідно до графіку розрахунків до кредитного договору від 03 березня 2020 року № 1362859 встановлено дату платежу 02 квітня 2020 року, до сплати: кредит в сумі 14 999,00 грн, комісія за надання кредиту в сумі 1 499,90 грн, проценти в сумі 6 749,55 грн, а всього в сумі 23 248,45 грн.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг ОСОБА_1 перед ТОВ «МІЛОАН» становить 36 747,55 грн, з яких:
14 999,00 грн - основна сума боргу, 1 499,90 грн - комісія за надання кредиту, 6 749,55 грн - проценти за користування кредитом з 04 березень 2020 року до
02 квітня 2020 року, 13 499,10 грн - проценти за користування кредитом з 03 квітня 2020 року до 01 червня 2020 року.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на картковий рахунок ОСОБА_1
03 березня 2020 року зараховано 14 999,00 грн. Цей факт також підтверджується
і наданим відповідачем платіжним дорученням від 03 березня 2020 року
№ 16067444.
Для укладання вищевказаного електронного кредитного договору сторони вчинили наступні дії в ІТС товариства та поза нею:
03 березня 2020 року 18 год 51 хв - введення позичальником даних по заяві;
03 березня 2020 року 18 год 51 хв - анкету-заяву відправлено позичальником на розгляд товариству;