Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 521/8508/18
провадження № 61-8995св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Одеської області, Головне управління Національної поліції в Одеській області,
треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі, в якому просила стягнути на її користь майнову шкоду в розмірі 10 900,00 грн (витрати на правову допомогу) та моральну шкоду - 750 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 травня 2015 року органом досудового розслідування, в особі слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160020000030 від 09 лютого 2015 року за частиною першою статті 366 КК України.
29 вересня 2015 року підготовлений та підписаний слідчим Мойсеєвим О. С. і затверджений прокурором прокуратури міста Одеси Удовиченком О. Ф. обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, направлено до суду для розгляду по суті. Розгляд кримінального провадження тривав більше року і лише ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2017 року обвинувальний акт відносно позивача повернуто до Одеської місцевої прокуратури № 2. 25 квітня 2017 року прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 Поліш Д. О., за результатами вивчення матеріалів досудового розслідування, прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Моральна шкода у розмірі полягає у тому, що незаконне порушення кримінального провадження стосовно неї, розслідування справи, здійснення процесуального керівництва за розслідуванням злочину, якого вона не вчинювала, незаконне повідомлення про підозру та підтримання в суді необґрунтованого обвинувачення порушило у неї нормальні стосунки з оточуючими її людьми, очорнило та принизило її в очах підлеглих працівників, поклало пляму на репутацію, завдало душевних страждань. Багато знайомих змінили своє відношення до неї не в кращу сторону, але самим болючим був удар по сімейному життю. Коли її мати похилого віку дізналась, що притягують до кримінальної відповідальності її доньку, то стан здоров`я матері різко погіршився. З почуттями приниження та душевного страждання вони удвох із матір`ю прожили більше двох років та за цей час у неї значно погіршилося здоров`я. Тому у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» зазначає, що має право на відшкодування моральної шкоди, а також витрат на правничу допомогу оскільки кримінальну справу відносно неї було закрито.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 110 445,40 грн, на відшкодування судових витрат (матеріальну шкоду) 10 900,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 09 лютого 2015 року по 25 квітня 2017 року, тобто 26 місяців і 14 днів. За цей період часу позивач дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачці право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону №266/94-ВР. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням часу перебування під слідством чи судом та виходячи з мінімальної заробітної плати, встановлений на момент відшкодування, який відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня становить 4 173,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року резолютивну частину рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року змінено та викладено в редакції цієї постанови:
«Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 110 445,40 грн, на відшкодування судових витрат на правничу допомогу 10 900 грн.»
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в редакції цієї ж постанови, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження №12-110гс18), апеляційний суд зазначив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, у зв`язку з чим відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі та витрат на допомогу адвоката під час кримінального провадження, виходячи з того, що позивачка у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом з 09 лютого 2015року по 25 квітня 2017року, тобто 26 місяців і 14 днів. За цей період часу, позивачка зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачці право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону №266/94-ВР.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
26 травня 2021 року Державна казначейська служба України(далі - ДКСУ) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточненої касаційної скарги поданої 24 червня 2021 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що:
- суди не врахували, що, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлена на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, отже суди мали обраховувать розмір моральної шкоди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн;
- позовні вимоги, у порушення статей 78, 81 ЦПК України, не обґрунтовані належними та допустими доказами, позивач не довела причинно-наслідковий зв`язок між діями органів досудового розслідування та прокуратури і тяжкими фізичними та моральними стражданнями позивача, а судові рішення не мотивовані, якою нормою права, суди керувались при визначенні розміру моральної шкоди;
- суди безпідставно стягнули з ДКСУ витрати на правову допомогу, оскільки правова допомога в кримінальному процесі не є обов`язковою, укладення відповідних угод про надання правової допомоги є свідомим вибором позивача, отже ОСОБА_1 усвідомлювала, що нею будуть понесені витрати та погоджувалась на їх оплату, зазначені витрати не входять до майнової шкоди; ДКСУ не погоджується з розміром стягнених витрат, оскільки він є завищений та необґрунтований доказами, що свідчать про фактичну оплату гонорару адвоката.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 березня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 110 445,40 грн і стягнення судових витрат у розмірі 10 900,00 грн, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині касаційному перегляду не підлягають.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).