Постанова
Іменем України
15 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 306/226/20
провадження № 61-4645св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2021 року у складі судді Ганчак Л. Ф. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 рокуу складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 протягом певного часу мала близькі стосунки з відповідачем, але вони не укладали шлюбу та не вели сімейного життя. Взимку 2018 року ОСОБА_1 дізналася про свою вагітність, оскільки з іншими чоловіками стосунків не мала, єдиним можливим батьком дитини є відповідач. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_3 , Свалявським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області 13 вересня 2018 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , де батьком дитини на підставі частини першої статті 135 СК України зазначено відповідача. Попри визнання себе батьком дитини, відповідач відмовляється подати до органу РАЦС заяву про реєстрацію батьківства, а також не надає позивачці матеріальної допомоги на дитину.
Короткий зміст рішень судів першої інстанції та апеляційного суду
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2021 року позов задоволено:
Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалено в актовому записі № 183 про народження дитини ОСОБА_3 , проведеного 13 вересня 2018 Свалявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, у графі «батько» відомості про батька ОСОБА_4 виключити; записати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 , підставу батьківства змінити з «ч. 1 ст. 135 СК України» на «ст. 128 СК України»;
зобов`язано Свалявський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести відповідні зміни в актовий запис про народження за № 183 від 13 вересня 2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного Свалявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, згідно даного рішення Свалявського районного суду Закарпатської області;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 17 лютого 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття;
допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн, а також 4 433,40 грн витрат на судову експертизу.
Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 11 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із доведеності батьківства ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з наявності підстав для стягнення аліментів з батька дитини на її утримання.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що:
- ОСОБА_1 належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, яким є висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, довела батьківство ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок експертизи є достатнім належним засобом доказування у цій справі і не спростований стороною відповідача в належний процесуальний спосіб. Суд першої інстанції дав правильну оцінку цьому доказу безвідносно до наявності в справі листування сторін у соціальній мережі, яке судом до уваги не бралося. Апеляційний суд вважав, що не має підстав для сумніву в належності експертного висновку як основного доказу в справі та в результаті експертизи, а також не має потреби в оцінці по суті листування в соціальній мережі (за поясненням представника відповідача - мережі «В контактє»).
- ОСОБА_2 , діючи в змагальному процесі, виконуючи обов`язок доказування та реалізуючи процесуальні права на власний ризик і розсуд, займав непослідовну правову позицію в справі, заперечуючи своє батьківство щодо дитини до проведення судової експертизи, визнаючи таке фактично та не заперечував відповідної позиції свого представника після проведення експертизи та знову необґрунтовано заперечуючи цей факт на стадії апеляційного розгляду справи, не спростував правової позиції позивачки, яка увесь час була послідовною, та наданих нею доказів.
В частині стягнення аліментів доводи апеляційної скарги не містять. За загальним правилом аліменти на утримання дитини присуджуються з дня пред`явлення позову, на що одночасне пред`явлення вимоги про визнання батьківства щодо дитини не впливає. За умови встановлення батьківства відповідача щодо дитини остання має право на утримання від батька з моменту народження, мати дитини має право на отримання аліментів на дитину з моменту пред`явлення відповідного позову, а права дитини не можуть порушуватися чи обмежуватися, дитина не може ставитися в нерівні умови з іншими дітьми в аналогічній ситуації лише через те, що її батько необґрунтовано оспорює батьківство.
Додаткове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
10 травня 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що:
- позовні вимоги необґрунтовані належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях позивача, тоді як відповідач заперечував в суді першої інстанції проти долучення до матеріалів справи висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 19 листопада 2020 року № 103, виконаної КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», оскільки вважає, що цей висновок не встановлює біологічне батьківство. На противагу цьому висновку відповідач надав висновок фахівця-генетика Медико-генетичного центру ТОВ «МАМА ПАПА», який вказує на недоліки, які мали місце під час проведення судової експертизи, а саме: відсутні фото опечатаних зразків біоматеріалу, сканкопія забору матеріалу, сканкопії ідентифікуючих документів, фото учасників експертизи; висновок має містити електрофореграму - хроматографічне зображення з генетичного аналізатора, з якого генотипи переносяться в таблицю висновку.
Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2022 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, не встановив, що висновок експертизи є недопустимим та неналежним доказом на підтвердження кровної спорідненості між відповідачем та дитиною, зокрема не підтверджує присутність ймовірного батька і дитини при проведенні забору вихідного біологічного матеріалу уповноваженим представником експертної установи, яка проводила відповідну експертизу, позивач не обґрунтувала іншими доказами, що відповідний аналіз ДНК проведений на підставі належного вихідного біологічного матеріалу ймовірному батьку і дитині.
Апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2022 року необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), не допитав в якості свідків експертів, які проводили дослідження щодо встановлення осіб і порядку відбору зразків вихідного біологічного матеріалу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2022 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що:
у свідоцтві серії НОМЕР_1 про народження дитини, виданому 13 вересня 2018 року Свалявським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області, та в актовому записі про народження від 13 вересня 2018 року № 183 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_4 (батько) і ОСОБА_1 (мати), відомості про батька внесені на підставі частини першої статті 135 СК України.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза встановлення батьківства методом ДНК-аналізу, проведення доручено КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» з дорученням відбору об`єктів біологічного походження для експертизи Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи, на вирішення експертів поставлено питання: чи є ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
03 грудня 2020 року надійшов висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 19 вересня 2020 року № 103, яку виконали судові експерти КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , в якій зазначено, що «…молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ймовірністю 99,99; таким чином, батьківство практично доведене.» .
Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 користувався правовою допомогою адвокатів Пічкар І. В. і Вердієва І. К. -огли. Можливість реалізації відповідачем його процесуальних прав та виконання ним процесуальних обов`язків як стороною в спорі була забезпечена. Після надходження до суду першої інстанції експертного висновку сторона відповідача з висновком ознайомлена, заперечення щодо висновку не висловлювалися, під сумнів результат експертизи не ставився, клопотання, які б випливали з факту проведення вказаної судової експертизи, не заявлялися.
Протоколом судового засідання від 14 січня 2021 року зафіксовано, що участь у ньому брали представники сторін адвокати Новікова І. С. і Вердієв І. К.-огли, який у зв`язку з надходженням експертного висновку визнав недоцільним допит свідка ОСОБА_9 і заявив, оскільки «проведена експертиза, відповідач визнає батьківство», «законодавство передбачає врегулювання порядку спілкування з дитиною», «визнаємо позов частково у частині визнання батьківства. Щодо вимоги про стягнення аліментів, залишаємо на розсуд суду та просимо врахувати, що відповідач ніде не працює.».