Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 466/7128/16-ц
провадження № 61-17893св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.(суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , спадкоємець ОСОБА_2 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» (далі - ТОВ «Львівська пивна компанія») про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні з роботи.
Вимоги обґрунтовував положеннями статей 116, 117, 235 КЗпП України, рішень Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, № 9-рп/2013 та зазначав, що сума яку просить стягнути з відповідача, є боргом із заробітної плати за весь час затримки трудової книжки та невиплати заробітної плати з урахуванням коригування та компенсації виплати в розмірі 158,62 грн, як суми нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнутої на підставі судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2016 року.
Крім цього, відповідно до статті 237-1 КЗпП України просив стягнути з ТОВ «Львівська пивна компанія» на його користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, яку обґрунтовував порушенням трудових прав та свобод, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2016 провадження у справі зупинене у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2017 провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі як позивача - правонаступника позивача ОСОБА_2 - спадкоємця ОСОБА_1 .
У подальшому, не змінюючи предмету та підставу позову, ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача ТзОВ «Львівська пивна компанія» виплатити середній заробіток з врахуванням індексації та компенсації в сумі 829 042,42гривень, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка підлягає перерахунку по день фактичного розрахунку у відповідності до статей 116, 117, 235 КЗпП України та Рішень Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, №9-рп/2013, стягнути з відповідача ТзОВ «Львівська пивна компанія» моральну шкоду в сумі 30000,00 грн.
На обґрунтування вимог зазначав, що в межах виконавчого провадження ВП №48314839, на виконання виконавчого листа від 28 липня 2015 року № 2/466/2016/15 представник ТзОВ «Львівська пивна компанія» Бенс Р. Л. передав ОСОБА_1 трудову книжку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 . Про факт передачі трудової книжки 10 серпня 2015 року складений акт, а 11 серпня 2015 року винесена постанова Шевченківського ВДВС ЛМУЮ ВП № 48314839 про закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням вказаного виконавчого листа.
У акті від 10 серпня 2015 року вказано, що останній запис в трудовій книжці від 23 серпня 2013 року за №14 «звільнено за прогул без поважних причин, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України 29 липня 2013 року Наказ від 23 серпня 2013 року № 261к Генеральний директор Солтис Н. В.».
ТзОВ «Львівська пивна компанія» порушила вимоги статті 47 КЗпП України та пункт 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, так як трудову книжку ОСОБА_2 отримав представник ОСОБА_1 за рішенням суду, згідно з актом державного виконавця Греділя А. Р. 10 серпня 2015 року за виконавчим провадженням ВП № 48314839 і останній запис зафіксований за №14 від 23 серпня 2013 року, не відповідає фактичній даті отримання, що є порушенням статті 47 КЗпП України. Виправлений запис у вказаній трудовій книжці щодо звільнення ОСОБА_2 10 серпня 2015 року в день видачі трудової книжки представником ТзОВ «Львівська пивна компанія» не був зроблений. У вказаний день видачі трудової книжки, ні в наступні дні, у порушення статті 116 КЗпП України, заробітна плата ОСОБА_2 не була виплачена.
31 травня 2016 року на рахунок ОСОБА_2 в «Артембанку» від ТзОВ «Львівська пивна компанія» були перераховані кошти 158,62 грн відповідно до судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова від 03 лютого 2016 про стягнення з ТзОВ «Львівська пивна компанія» на користь ОСОБА_2 158,62 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати».
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Львівська пивна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з урахуванням індексації та компенсації за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 829042,42 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у порушення вимог статті 116 КЗпП України, відповідач в день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати, відтак дійшов висновку про стягнення з ТзОВ «Львівська пивна компанія» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 29 липня 2013 року по 31 травня 2016 року в сумі 829042,42 грн, іншого розрахунку представником відповідача, для спростування зазначеної суми, не надано.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначив, що у позовній заяві та уточненнях до неї відсутні докази та фактичні дані, на підставі яких можна встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями відповідача було завдано моральну шкоду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , спадкоємця ОСОБА_2 до ТОВ «Львівська пивна компанія» про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, закрито.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не належить до передбачених законодавством соціальних виплат в розумінні положень статті 1227 ЦК України, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва, що є підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16, постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 641/3769/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року ТОВ «Львівська пивна компанія» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що у період з 10 квітня 2013 року по 29 липня 2013 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Львівська пивна компанія».
З долученого до матеріалів справи наказу від 29 липня 2013 № 261к про припинення трудового договору (контракту) вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з посади експедитора відділу логістики - експедиції на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Повідомлення про звільнення з пропозицією з`явитися для отримання трудової книжки та розрахункових сум надіслано ТзОВ «Львівська пивна компанія» ОСОБА_2 26 серпня 2013 року та як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане ОСОБА_1 31 серпня 2013 року.
Зазначене підтверджується і судовими рішеннями, ухваленими між сторонами у справі.
Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року (справа №466/4882/15) позов ОСОБА_1 до ТОВ «Львівська пивна компанія» про витребування трудової книжки задоволено частково.