ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/5418/20
адміністративні провадження № К/9901/22419/21, № К/9901/17976/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/5418/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (суддя Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року (суддя-доповідач - Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Гуляк В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (по тексту - Перша кадрова комісія; Кадрова комісія № 1) від 10 квітня 2020 року № 260 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 15 червня 2020 року № 867к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області;
- поновити ОСОБА_1 з 16 червня 2020 року на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді прокурора в регіональній (обласній) прокуратурі Львівської області;
- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16 червня 2020 року включно по день ухвалення судового рішення.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що за результатами проведення атестації працівників регіональних прокуратур Першою кадровою комісією щодо неї прийнято рішення № 260 від 10 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». На підставі зазначеного рішення прокуратурою Львівської області прийнято наказ № 867к від 15 червня 2020 року, яким позивачку звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 16 червня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
3. Указані рішення і наказ позивачка вважає протиправними, необґрунтованими, упередженими, та такими, що порушують її конституційні права, суттєво погіршують становище та обмежують реалізацію її законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора, мають дискримінаційний характер, що проявляється у наступному: під час іспиту на загальні здібності та навички мали місце технічні проблеми, у зв`язку із чим позивачка не мала можливості належним чином пройти тестування; кадрові комісії не мали повноважень щодо проведення атестації; позивачку поставлено у нерівні та завідомо ускладнені умови проходження другого етапу атестації, що є порушенням конституційних та трудових прав; предмет атестації, визначений пунктом 5 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), відрізняється від предмету атестації, визначеному Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), та додатково містить вимогу, окрім професійної компетентності прокурора, додатково ще й оцінку загальних здібностей та навичок, а тому до застосування у даних правовідносинах в частині визначення предмету атестації підлягають саме норми пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а не пункту 5 Порядку № 221; усупереч вимогам пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок № 233), рішення Кадрової комісії № 1 є невмотивованим; підстави для звільнення, вказані у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, не настали.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
5. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 260 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».
6. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Львівської області № 867к від 15 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1».
7. Поновлено ОСОБА_1 у Львівській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області, та в органах прокуратури з 16 червня 2020 року.
8. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 червня 2020 року по 12 листопада 2020 року в сумі 186 069,44 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
9. У решті позовних вимог відмовлено.
10. Рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22 943,20 грн допущено до негайного виконання.
11. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивачки 840,80 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.0.1777110762.1 від 21 липня 2020 року.
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Законом № 113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано затвердження Порядку проходження прокурорами атестації Генеральному прокурору, визначено рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації як підставу для звільнення. Станом на дату звільнення позивачки, як і станом на час розгляду справи по суті, Закон № 113-ІХ є чинним, неконституційним не визнавався. Щодо невідповідності положень Закону № 113-ІХ іншим законодавчим актам законодавства, зокрема положенням Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), то в даному випадку Закон № 113-ІХ є як спеціальним, так і пізніше прийнятим, тому він має переважну силу перед КЗпП України.
13. Суд першої інстанції зазначив, що Законом № 113-ІХ передбачено підставу для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у тому числі, у разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації. При цьому для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не є необхідним формальне проведення процедури ліквідації або реорганізації Генеральної прокуратури України як юридичної особи.
14. Також зауважено, що усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Вказані та інші акти, які стосуються спірних правовідносин, оприлюднені на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури) - у розділі «Новини і публікації». Вони не є предметом спору в даній справі, з огляду на що посилання позивачки на їх неправомірність є неприйнятними.
15. Надаючи оцінку спірному рішенню Кадрової комісії №1, суд першої інстанції зазначив, що оскільки за результатами другого етапу атестації позивачка набрала меншу кількість балів, ніж прохідний бал, тому вона не була допущена до наступного етапу атестації (співбесіди). Водночас, до ухвалення Першою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації остання подала заяву, в якій посилалась, зокрема на виникнення в день складання іспиту технічних проблем (збоїв в роботі комп`ютерної техніки), які не залежали від волі позивачки та вплинули на результат іспиту. При цьому такі заяви мали масовий характер. Результат вирішення таких заяв впливав на рішення кадрової комісії, оскільки вказані в них обставини, у випадку їх підтвердження, відповідно до пункту 7 розділу І Порядку № 221 були підставою для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора. Це вимагало від кадрової комісії вчинення активних дій задля підтвердження чи спростування наявності таких обставин з посиланням на відповідні докази, чого зроблено не було. Так, при прийнятті рішення заява позивачки була відхилена без проведення перевірки викладених в ній обставин.
16. Окрім того, в рішенні кадрової комісії, наведений лише перелік засобів встановлення відповідності прокурора займаній посаді - результати тестування, а також вказані бали позивачки, однак відсутні мотиви для прийняття рішення щодо кожного з вказаних критеріїв та аргументи комісії щодо виставлення саме такої кількості балів.
17. Окремо суд зауважив, що згідно графіку складання іспитів від 20 лютого 2020 року кадровою комісією прийнято рішення про проведення двох іспитів в один день, що призвело до тривалого проведення вказаних іспитів. При цьому, при проведенні іспитів не було забезпечено ані харчування, ані місця для відпочинку, ані місця для очікування та підготовки до іспиту.
18. Відтак, суд дійшов висновку про передчасність рішення Кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження позивачкою атестації.
19. Щодо спірного наказу про звільнення Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що оскільки рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є протиправним і підлягає скасуванню, то позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Львівської області від 15 червня 2020 року № 867к про звільнення ОСОБА_1 також підлягає задоволенню, як похідна.
20. Вирішуючи позову вимогу про поновлення позивачки на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку, що для ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 її слід поновити на рівнозначній посаді у Львівській обласній прокуратурі, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено назву Прокуратури Львівської області на Львівську обласну прокуратуру.
21. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд здійснив виходячи із приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, і дійшов висновку про необхідність його обчислення з урахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення.
22. Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з позицією суду першої інстанції, у зв`язку із чим залишив без змін рішення від 12 листопада 2020 року.
ІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
23. 17 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
24. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випаду наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
25. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частин четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у помилковому тлумаченні пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.
26. Так, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не враховано відповідні висновки постанов Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, № 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду) тощо. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 804/958/16 зазначено, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
27. В контексті наведеного касатор уважає, що оскільки ОСОБА_1 проходила службу в прокуратурі Львівської області, що підтверджується записами в трудовій книжці, то відсутні правові підстави для покладення на Львівську обласну прокуратуру обов`язків щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді. Крім того суди не врахували, що прокурори можуть бути переведені на посаду в обласній прокуратурі лише у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину першу статті 235 КЗпП України та норми Закону № 113-ІХ.
28. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що предметом спору у цій справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивачки з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, справа щодо конституційності деяких положень якого розглядається Конституційним Судом України. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації; пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
29. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
30. 18 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
31. Касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
32. З-поміж іншого, скаржник зазначає, що розгляд справи судом касаційної інстанції сприятиме однаковому тлумаченню закону та правильному застосуванню пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з урахуванням положень пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як підстави для звільнення прокурорів.
33. Також касатор вказує, що захист прав позивачки в обраний судами спосіб не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області - 16 червня 2020 року така юридична особа як «Львівська обласна прокуратура» не існувала, а тому і неможливе її поновлення у Львівській обласній прокуратурі на вказаній посаді. Крім того, на думку скаржника, не ґрунтується на вимогах законодавства здійснений судами розрахунок суми середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу з урахуванням положень статті 81 Закону № 1697-VII, оскільки в цей період оплата праці працівників регіональних прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505.
34. Ухвалою від 24 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
35. У відзивах на касаційні скарги позивачка, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
36. Ухвалою від 16 серпня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
37. ОСОБА_1 з жовтня 1994 року працювала в органах прокуратури Львівської області. До 16 червня 2020 року обіймала посаду прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області.
38. 08 жовтня 2019 року позивачкою на ім`я Генерального прокурора України подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію. У цій заяві позивачкою, окрім іншого зазначено, що вона підтверджує, усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбачених Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, її буде звільнено з посади прокурора.
39. 04 березня 2020 року позивачкою складено тестування на знання та вміння у застосуванні закону та відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого її було допущено до здачі другого іспиту на загальні здібності і навички з використанням комп`ютерної техніки.
40. Другий іспит у формі тестування на загальні здібності та навички відбувався у два етапи. Перший етап даного тестування - вербальне тестування, позивачка набрала 88 балів та абстрактно-логічний - 90 балів; а середній арифметичний бал склав - 89, що було менше ніж прохідний бал, встановлений наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105.
41. 04 березня 2020 року позивачка звернулася із заявою до голови Першої кадрової комісії Чумака В.І., у якій просила надати можливість перездати іспит на загальні здібності та навички через порушення роботи комп`ютерної техніки, що мало вплив на результати іспиту.
42. Згідно змісту протоколу засідання Першої кадрової комісії № 8 від 10 квітня 2020 року, слідує, що на її адресу надійшло 82 звернення прокурорів, в тому числі і заява позивачки, які не пройшли другий етап тестування 04 березня 2020 року, у зв`язку із технічними несправностями комп`ютерної техніки під час складання іспиту в цей день.
43. За результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Першою кадровою комісією прийнято рішення від 10 квітня 2020 року № 260 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички.
44. У даному рішенні зазначено, що прокурор відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди, у зв`язку із цим позивачка неуспішно пройшла атестацію.
45. На підставі вказаного рішення, прокурор Львівської області видав наказ № 867к від 15 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 16 червня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
V. Нормативне регулювання
46. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
48. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
49. За змістом статей 2, 5-1 КЗпП України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
50. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
51. Законом № 1697-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
52. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
53. За приписами частини тертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
54. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
55. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-IX (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ. Також, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.
56. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
57. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.