ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/24082/20
адміністративні провадження № К/9901/30941/21, № К/9901/31892/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/24082/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправними а скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (суддя-доповідач - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року № 251 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора міста Києва від 09 вересня 2020 року №1866к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Київській міській прокуратурі на посаді прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді або на рівнозначній посаді в органах прокуратури;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 вересня 2020 року по день винесення рішення.
2. Позов мотивований тим, що позивачку незаконно звільнено із займаної посади, враховуючи невизначеність та невмотивованість оскаржуваного наказу, неправомірність застосування пункту 9 частин першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), як підстави для звільнення, відсутність рішення компетентного та правомочного органу, як передумови для видання оскаржуваного наказу, порушення процедури проведення атестації прокурорів.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року позов задоволено частково.
4. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора міста Києва від 09 вересня 2020 року №1866к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Київській міській прокуратурі на посаді прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді або на рівнозначній посаді в органах прокуратури. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 вересня 2020 року по день винесення рішення. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням, у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення місячного заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні та проведенні атестації позивачки мали місце значні процедурні порушення. Крім того, оскільки відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу від 09 вересня 2020 року №1866к про звільнення ОСОБА_1 , зокрема, відсутність обставин скорочення штату, реорганізації чи ліквідації органу, в якому проходила службу позивачка, то наказ про звільнення є протиправними та підлягає скасуванню, а позивачка - поновленню на посаді в Київській міській прокуратурі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до приписів статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
6. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Кадрової комісії № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки», суд вказав, що таке рішення є лише процедурним висновком кадрової комісії та не породжує правових наслідків для позивача.
7. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року № 251 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». Визнав протиправним та скасував рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року № 251 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що на час вирішення спору, відсутня діюча норма спеціального закону, що регулює статус прокурорів, яка встановлювала би особливості застосування до прокурорів положень частин першої-другої статті 40, статей 42, 42-1, частин першої-третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України при звільненні прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
9. Апеляційний суд зауважив, що згідно з позицією Верховного Суду спеціальним законодавством, а саме Законом № 1697-VII, не встановлено порядок звільнення, процедуру та гарантії для працівників, які підлягають звільненню у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 42, 49-2 КЗпП України (постанови від 19 вересня 2019 року у справі № 808/588/17; від 26 вересня 2018 року у справі № 804/7940/16; від 30 січня 2019 року у справі № 808/932/17; від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17; від 05 вересня 2019 року у справі № 826/5593/16; від 11 вересня 2019 року у справі № 803/63/16).
10. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився із судом першої інстанції про те, що відсутні законні підстави для звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури міста Києва на момент звільнення позивачки, що, у свою чергу тягне за собою, незаконність наказу прокурора міста Києва № 1866к від 09 вересня 2020 року.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналіз оскаржуваного наказу про звільнення позивачки із займаної посади свідчить про посилання в ньому на зазначену вище норму Закону №1697-VII, але без відповідної конкретизації підстави для звільнення, що породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №815/1554/17.
12. Одночасно, суд апеляційної інстанції відзначив, що відповідачами не спростовано твердження позивачки про те, що під час проведення тестування відбувалися технічні збої в роботі комп`ютера, що однозначно могло призвести до отримання меншого від прохідного балу, а тому відсутні підстави стверджувати, що результат тестування ОСОБА_1 (92 бали) є об`єктивним. У свою чергу, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивачки та розгляді її звернень від 03 та 05 березня 2020 року не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених в них, пославшись виключно на факт відсутності існування акту, який не передбачений Порядком та Правилами, зважаючи на те, що оцінка результату та перебігу такого тестування здійснюється не безпосередньо членами відповідної комісії. Аналогічна правова позиція щодо наслідків технічних збоїв при проходженні атестації працівниками органів прокуратури в побідних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20.
13. Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року №251 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки стало підставою для звільнення позивачки, тобто створило для неї правові наслідки.
14. Зазначені обставини стали підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Кадрової комісії №2.
15. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 142 457,40 грн.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16. 20 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
17. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження касатор вказує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним тлумаченням пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, статті 235 КЗпП України, незастосуванням статей 4, 16, частини п`ятої статті 51 Закону № 1697-VII, частини четвертої статті 40 КЗпП України, пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який підлягає застосуванню, порушенням статей 6, 7, 9, 72-76, 242, 244 КАС України.
19. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
20. Таким чином до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Крім того скаржник зазначає, що апеляційним судом не враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, який у подальшому аналогічно застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі №813/150/16. Так, Верховний Суд України вказував, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
22. Також судом апеляційної інстанції застосовано статтю 235 КЗпП України та поновлено позивачку на рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 04 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі №826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/6696/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19. У вказаних рішеннях зазначено, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
23. Також, апеляційний суд, застосовуючи статтю 235 КЗпП України в частині поновлення позивача, не врахував позицію Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, де Суд вказав на помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 235 КЗпП України в частині поновлення працівника на рівнозначній посаді.
24. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
25. 27 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
26. У касаційній скарзі вказано, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні частини четвертої статті 7, пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII, пунктів 16, 17, підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 7, підпункту 2 пункту 8 розділу І, пункту 6 розділу III, пунктів 2, 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233), а порушення процесуального права - у недотриманні вимог статей 246, 322 КАС України. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком.
27. У справі № 640/24082/20 звільнення ОСОБА_1 відбулося на виконання підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. При цьому висновки Верховного Суду у справах про застосування норм трава у зв`язку з неуспішним проходженням прокурорами атестації та звільненням з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, що передбачені Законом № 113-ІХ, наразі відсутні.
28. Також суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 235 КЗпП України не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № П/9901/101/18 та Верховного Суду у справах № 826/12916/15, № 824/424/16-а, № 826/751/16, № 826/5732/16, № 826/8797/15, № П/811/1672/15, № 821/3736/15-а, № 816/584/17, № 826/5596/17, № 9901/226/19, № П/811/952/15.
29. Касатор зауважує, що предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, справа щодо конституційності деяких положень якого розглядається Конституційним Судом України.
30. Таким чином, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ у співвідношенні з пунктом 6 розділу III Порядку № 221 щодо повноважень кадрових комісій на ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у раз набрання прокурором меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички; пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів та щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестацій.
31. Крім того, судами обох інстанцій не враховано, що оспорюване рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 251 було прийнято на етапі проходження комп`ютерного тестування, яке не пов`язане з розсудом комісії та оцінкою саме комісією здібностей та якостей прокурора, а тому й не потребувало додаткового обґрунтування мотивів його прийняття, аніж як лише вказати кількість набраних балів ОСОБА_1 за результатами тестування.
32. Також судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункту 7 розділу І Порядку № 221 щодо обов`язку кадрової комісії призначити новий час та дату тестування за наявності заяви прокурора про технічні збої та складеного акту виключно зі слів прокурора. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування указаної норми Порядку № 221.
33. Крім того, підставою для касаційного оскарження є необхідність відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 280/5009/20 щодо відсутності нормативного врегулювання складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту. Скаржник уважає, що, задовольняючи позовні вимоги та посилаючись на зазначені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанцій фактично заперечує наявність компетенції кадрових комісій, які відповідно до пункту 12 Порядку № 233 наділені правами приймати процедурні рішення шляхом відкритого голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії, у тому числі щодо затвердження акту про технічні збої.
34. Ухвалою від 09 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
35. У відзивах на касаційні скарги позивачка, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить скарги Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
36. Окрім того, в додаткових поясненнях ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції врахувати під час розгляду справи те, що наказом керівника Київської міської прокуратури від 22 жовтня 2021 року № 2815к її переведено на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Київської міської прокуратури з посади прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва з 22 жовтня 2021 року. Підставою видання указаного наказу є рішення Кадрової комісії № 16 від 30 вересня 2021 року № 1 про успішне проходження ОСОБА_1 атестації.
37. Ухвалою від 16 серпня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
38. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури України з 2002 року.
39. 15 жовтня 2019 року позивачкою на виконання пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ подано заяву на ім`я Генерального прокурора про переведення на посаду в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.
40. Відповідно до графіку складання іспитів, затвердженого 20 лютого 2020 року головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, позивача було включено до групи прокурорів № 2 для проходження іспитів 03 березня 2020 року.
41. 03 березня 2020 року ОСОБА_1 успішно склала іспит на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв`язку із чим була допущена до складання того ж дня другого іспиту - у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
42. За результатами у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, Другою кадровою комісією 09 квітня 2020 року прийнято рішення № 251 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки», згідно із яким позивачку не допущено до проходження третього етапу атестації - співбесіди та визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
43. 09 вересня 2020 року прокурор м. Києва видав наказ № 1866к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва в цивільному судочинстві та органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 10 вересня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 2.
44. При виданні вказаного наказу відповідач керувався нормами статті 11 Закону № 1697-VII та підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
V. Нормативне регулювання
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
47. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
48. За змістом статей 2, 5-1 КЗпП України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
49. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
50. Законом № 1697-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
51. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
52. За приписами частини тертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
53. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
54. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-IX (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ. Також, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.
55. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
56. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
57. Згідно з пунктами 11-13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
58. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
59. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
60. За змістом пункту 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
61. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
62. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.