ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/13185/19
адміністративне провадження № К/9901/25614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у складі судді Зоркіної Ю.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бартош Н.С., Григорова А.М., Подобайло З.Г. у справі №520/13185/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 10.07.2019 №00010751306 за формою «Р».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10 липня 2019 року №00010751306 за формою Р про донарахування 271515, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що оскільки контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, а саме фактично відповідачем не проводилась документальна позапланова виїзна перевірка, суди дійшли висновку про порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та як наслідок протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ОСОБА_1 пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Податковим органом за результатами опрацювання звітів про використання розрахункових операцій встановлено, що обсяг виторгів позивача за період з 01.10.2016 по 31.07.2017 складає 1 227 162,87 грн. Внаслідок цього, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача запит від 08.02.2018 №1338/ФОП/20-40-13-15 про надання інформації (пояснень) та документального підтвердження щодо надання документів, які стосуються господарської діяльності та отримання доходу.
На вказаний запит позивачем надана відповідь від 04.04.2018 (вх.№6625/ФОП_інше), якою позивач повідомив контролюючий орган про те, що ним виявлено перевищення суми отриманого доходу та як наслідок виникнення обов`язку зареєструватися в якості платника ПДВ; реєстрація в якості платника ПДВ проведена з порушенням строків, визначених ст. 181 Податкового кодексу України; зазначив, що за вказаний період самостійно донарахує суму ПДВ, що буде відображено в уточнюючій декларації за жовтень 2017 року.
23 січня 2019 року податковим органом видано наказ № 489 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 » з 28.01.2019 тривалістю 5 робочих днів, який отримано позивачем особисто 28.01.2019.
Разом з тим, 29.01.2019 позивач повідомив податковий орган про пошкодження первинних документів та необхідність надання 90 днів на відновлення документів.
У зв`язку з цим, 31.01.2019 відповідачем виданий наказ № 820 про зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з 31.01.2019 та поновлення документальної позапланової перевірки з 02.05.2019 тривалістю 2 робочих дні. Вказаний наказ направлено на адресу позивача поштою.
У період з 02.05.2019 по 03.05.2019 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача про що складено акт від 11.05.2019 № 1604/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.4, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 11.01.2017 по 20.09.2017 на загальну суму 217212,00 грн; п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації податкових накладних на суму 217212,00 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на висновки останнього та відповідні документи: книги обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів витрат.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, наданих документів відповідач листом від 05.07.2019 № 16900/ФОП/20-40-13-06-16 повідомив позивача про те, що заперечення залишені без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.
Порушення, встановленні актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 10.07.2019 № 00010751306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 271515,00 грн, в тому числі основний платіж 217212,00 грн та штрафні санкції у розмірі 54303,00 грн.
Не погодившись з указаним рішенням відповідача позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 Податкового кодексу України та подав скаргу, за результатами розгляду якої листом від 17.10.2019 № 5939/6/94-00-08-05-04 позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення його скарги.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 23.01.2019 податковим органом видано наказ № 489 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 ». У той же час, згідно акту перевірки від 11.05.2019 № 1604/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 , контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку в приміщенні контролюючого органу, яка відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України повинна була проводитись за місцезнаходженням платника податків.
Судами було також установлено, що акт перевірки від 11.05.2019 не містить посилань на первинні бухгалтерські документи, які були надані позивачем, та які мали бути описані та оцінені в акті перевірки, а міститься лише посилання на те, що такі документи були надані платником податку за день до підписання акту.
Згідно з реєстраційними даними, податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1
Водночас, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі, що свідчить про те, що адреса: АДРЕСА_1 є місцезнаходженням платника податку самозайнятої особи ОСОБА_1 .
У ході розгляду справи в суді першої інстанції, допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_2 пояснила суду, що 02.05.2019 нею на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача здійснено вихід на перевірку за місцем реєстрації позивача. Станом на 02.05.2019 позивач по місцю реєстрації був відсутній, внаслідок чого перевірка проведена у приміщенні податкового органу. Акт про відсутність позивача за місцем реєстрації та як наслідок неможливість проведення перевірки не складався.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (п. 63.3 Податкового кодексу України).
Разом з тим, коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у той же день складається відповідний акт у довільній формі, що засвідчує цей факт.
Оскільки контролюючим органом було здійснено вихід за податковою адресою платника (тобто за його місцезнаходженням), при встановленні факту відсутності за цією адресою засвідчення цієї обставини та як наслідок засвідчення факту неможливості проведення виїзної перевірки у вигляді відповідного акту не здійснено, у контролюючого органу були відсутні підстави проводити перевірку у приміщенні податкового органу.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій здійснено помилкові висновки щодо порушень податковим органом вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.
Скаржник указував, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що у посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області виникло право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з отриманням податкової інформації, яка свідчила про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, позивач визнав факт несвоєчасної реєстрації платником податків на додану вартість, про що зазначив у листі від 04.04.2018.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач указував, що виїзна перевірка платника податків була фактично проведена за адресою податкового органу, що є порушенням процедури проведення виїзної документальної перевірки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
З матеріалів адміністративної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до наказу від 23.01.2019 №489 контролюючим органом призначено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 , яка відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України повинна була проводитись за місцезнаходженням платника податків.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно з п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.