ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/10616/19
адміністративне провадження № К/9901/25655/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/10616/19
за адміністративним позовом Державного підприємства «АНТОНОВ» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І. М.) від 10 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Кобаль М. І.) від 21 січня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року Державне підприємство «АНТОНОВ» (далі - ДП «АНТОНОВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року № 0000584201.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин ДП «АНТОНОВ» з ТОВ «ВЕРТОЛ» (код 37615961), ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» (код 38320170), ТОВ «ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС» (код 38801618), ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ» (код 39444367); ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код 24510970), ним контролюючому органу під час перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДФС від 21 березня 2019 року № 0000584201.
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь ДП «АНТОНОВ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 жовтня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП «АНТОНОВ» в задоволенні позовних вимог.
Також, в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить здійснити процесуальне правонаступництво, змінивши Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Цією ж ухвалою замінено Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.
6. 25 листопада 2020 року до Верховного Суду від ДП «АНТОНОВ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Офісу великих платників податків ДПС в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «АНТОНОВ» зареєстровано Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 28 жовтня 1997 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10721050013000426. Форма власності державна. Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 14307529.
9. ДП «АНТОНОВ» взято на податковий облік 18 лютого 1992 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 14307529, станом на дату подання позову, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків.
10. Відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 січня 2019 року № 130 та на підставі пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову перевірку ДП «АНТОНОВ» з питань відповідності формування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15 грудня 2018 року № 9281575149 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17 січня 2019 року № 9001202592).
11. За результатами вказаної перевірки, Офісом великих платників податків ДФС складено Акт «Про результати документальної позапланової перевірки ДП «АНТОНОВ» (код ЄДРПОУ 14307529) по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер № 9281575149 від 15 грудня 2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень» від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.
12. Висновками Акту перевірки встановлено порушення ДП «АНТОНОВ» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Кодексу, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за листопад 2018 року у розмірі 1 659 758 грн.
Як зазначено в акті перевірки, перевіркою не підтверджено господарські операції між ДП «АНТОНОВ» та ТОВ «ВЕРТОЛ», ТОВ «ОПТИМУМ СПЕЦ ДЕТАЛЬ», ТОВ «ТК ОПТІМА- ЕНЕРГО-СЕРВІС», ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», та зроблено висновок про те, що реалізація товарів, робіт, послуг між зазначеними СГД оформлювалась лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.
13. 06 березня 2019 року ДП «АНТОНОВ» подано до Офісу великих платників податків ДФС заперечення на акт перевірки від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.
14. За результатами розгляду заперечення поданого ДП «АНТОНОВ» до акту документальної позапланової перевірки по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер № 9281575149 від 15 грудня 2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, Офісом великих платників податків ДФС листом від 18 березня 2019 року за № 13407/10/18-10- 42-01-12 вирішено викласти зміст сторінок 46-71 акту від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529 в редакції згідно з Додатком.
15. 21 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000584201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 ПК України відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України ДП «АНТОНОВ» зменшено розмір бюджетного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 659 758 грн.
16. Рішенням ДФС №25105/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
17. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та переліченими вище контрагентами мали реальний характер, придбані товари та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
19. У свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправдивість одержаних від платника документів, і які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
20. При цьому, судами попередніх інстанцій визнано безпідставними посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, оскільки наведене не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.
21. Щодо посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача суди зауважили, що відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року по справі № 160/2636/19 та від 18 березня 2020 року по справі № 826/8114/15.
24. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами зробили без врахування наступних обставин: під час перевірки не надано в повному обсязі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій; з наданих документів не можливо встановити походження товару.
25. Крім того скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи стосовно того, що діяльність контрагентів позивача спрямована виключно на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, та які не мають реального товарного характеру. Перевіркою встановлено відсутність первинного постачання товару, а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) кожним суб`єктом у ланцюгу постачання певного обсягу ідентифікованого товару, відповідно встановлено неможливість формування у кожного суб`єкта господарювання у ланцюгу постачання відповідного активу, а отже підтверджується документальне оформлення нереального руху.
26. Також скаржник зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки тим обставинам, що стосовно контрагентів позивача відкрито ряд кримінальних проваджень стосовно їх фіктивності.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
28. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
30. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
31. Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
32. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
33. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
34. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
35. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
36. У силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
37. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
38. Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
39. Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
40. Згідно положень пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
41. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
42. Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: