ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/3824/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
представники сторін у судове засідання не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 (суддя Бринцев О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 (судді: Россолов В. В. - головуючий, Склярук О. І., Гетьман Р. А.) у справі
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада,
про визнання договору укладеним.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2017 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - Товариство), в якій просив суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Товариством та Департаментом у редакції, викладеній у позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804, щодо обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, у справі № 922/3824/17 у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що з 01.01.2020 стаття 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втратила чинність, тому суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі Департамент просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд від 16.07.2021 у справі № 369/9084/17 у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 3038-VI.
Скаржник зазначає, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, тобто з 01.01.2020 правові підстави для укладення договорів пайової участі відсутні, однак позов у цій справі було подано до суду у 2017 році. Оскільки зазначені положення діяли під час введення об`єкта до експлуатації та подання позову до суду, тому вони підлягають застосуванню судом при вирішення позовних вимог по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу Департаменту, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 у справі № 922/3824/17, прийняти нове рішення у справі № 922/3824/17, яким задовольнити повністю позов Департаменту до Товариства про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, яка наведена у позовній заяві.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 922/3824/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.09.2021.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 922/3824/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6939/20.
10. Великою Палатою Верховного Суду 09.02.2022 прийнято постанову у справі № 910/6939/20, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 14.06.2022.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 поновлено провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 922/3824/17.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. Товариством здійснено реконструкцію нежитлових виробничих будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1", "Д-1", розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові.
13. Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 21.08.2015 № ХК 143152240059 зазначені будівлі прийняті в експлуатацію 21.08.2015.
14. Позивач у грудні 2015 року направив відповідачеві лист-пропозицію від 02.12.2015 № 974/0/124-15 про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, яку відповідач залишив без задоволення.
15. Зазначаючи про бездіяльність відповідача щодо виконання вимог частини п`ятої статті 40 Закону № 3038-VI в частині укладення договору, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, посилаючись на статті 11, 14, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 179, 187 Господарського кодексу України, статті 2, 10, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
16. Предметом позову є визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Товариством та Департаментом у редакції, викладеній у позовній заяві.
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
19. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом № 3038-VI.
20. За змістом статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
21. Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
22. Станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону № 3038-VI, за змістом якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
23. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
24. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина 5 статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
25. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина 9 статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення з цим позовом до суду, вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.
27. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).
28. За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
29. Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.
30. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
31. За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
33. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.