ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 718/1796/19
провадження № 51-4432 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Гайдая С. Г.,
захисників Прохорової Ю. В., Петренка В. О.
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017260000000472 від 19 червня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Прохорової Ю. В. на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року, яку залишено без зміни ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року, закрито кримінальне провадження № 12017260000000472 від 19 червня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Як установлено судом, 19 червня 2017 року, приблизно 09:50, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot-406», державний номерний знак НОМЕР_1 , у салоні якого перебували пасажири - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рухався по автодорозі сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» зі сторони м. Кіцмань в напрямку м. Чернівці. Проїжджаючи 481 км вказаної дороги, ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху (далі-ПДР), а саме, вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б), 12,4, 14.2 (б) та пункту 1.1 Розділу 34 «Дорожня розмітка», встановлених ПДР.
ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, рухаючись автомобілем на швидкості, що перевищує дозволену 60 км/год, перетнув вузьку суцільну лінію, не надав перевагу автомобілю «Mercedes-Benz W124», під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч. ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_6 у межах цієї смуги. Після зіткнення автомобіль ОСОБА_1 виїхав за межі дороги та наїхав на металевий відбійник. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП)пасажирам - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4.) завдано травми, від яких вони загинули на місці події. Пасажиру ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5.), спричинено закритий перелом верхньої плечової кістки, садна та забійні рани тім`яної ділянки голови - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі стверджує, що висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 є суперечливими, ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах. На думку захисника висновки експертиз, якими суд обґрунтував доведеність винуватості її підзахисного, сформульовано на недостовірних вихідних даних. Такі висновки ґрунтуються на поясненнях водія ОСОБА_6 та даних додаткового слідчого експерименту від 14 вересня 2018 року, який було проведено без участі сторони захисту. Місцевий суд застосував вибірковий підхід до оцінки обставин ДТП, при цьому не зазначив у судовому рішенні, чому взяв до уваги одні докази і відхилив ті, якими спростовується винуватість ОСОБА_1 . Суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, коли врахував докази в яких ділянка дороги визначена як неврегульоване перехрестя, водночас органом досудового розслідування не висувалося ОСОБА_1 порушення правил проїзду такого перехрестя. Місцевий суд не проаналізував показання допитаних свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у сукупності з іншими дослідженими доказами. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду безпідставно відхилила клопотання сторони захисту про допит експерта в судовому засіданні. Відмовляючи стороні захисту у задоволенні клопотання про визнання недопустимими доказами протоколів проведених слідчих експериментів зі свідками, колегія суддів апеляційного суду не навела докладних мотивів такого рішення. Захисник посилається на те, що сторона обвинувачення не довела факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху під час керування автомобілем та причинно-наслідковий зв`язок між допущеними порушеннями та наслідками ДТП. Ухвали місцевого та апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 411, 419 КПК України. Захисник просить скасувати ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року й призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисники підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника Прохорової Ю. В., оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість, як видно з ухвали апеляційного суду, зазначені обставини, на які посилається захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильну юридичну оцінку дій ОСОБА_1 , дослідив усі письмові докази, допитав свідка ОСОБА_6 , про що клопотала захисник Прохорова Ю. В., й не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом із порушенням правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисника Прохорової Ю.В. про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, неналежність та недопустимість вихідних даних, які надавалися для дослідження експертам стороною обвинувачення, недотримання меж судового розгляду місцевим судом, перевірялися належним чином апеляційним судом та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового засідання судом було досліджено усі зібрані докази у справі та допитані очевидці події.
Зокрема, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , котрий був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , суду показав, що він сидів у автомобілі «Peugeot-406» з правої сторони ззаду. Автомобіль рухався по правій смузі руху, а потім змінив напрямок руху, тому що об`їжджав перешкоду по зустрічній смузі. Удар відбувся на зустрічній смузі.
Очевидець події, свідок ОСОБА_7 , суду показав, що він того дня їхав у своєму автомобілі «Мерседес», за кермом якого був ОСОБА_6 . Водій повертав у ліву сторону на перехресті, при цьому зменшив швидкість, включив покажчик повороту. ОСОБА_6 переконався, що безпечно повертати та здійснив маневр повороту і зіткнувся з автомобілем ОСОБА_1 , котрий рухався з високою швидкістю.
Очевидець події, свідок ОСОБА_8 , котрий був пасажиром у автомобілі «Мерседес», суду показав, що їхній автомобіль мав повернути на перехресті ліворуч, тому вони рухалися на малій швидкості. Контакт автомобілів був із лівої передньої сторони. Автомобіль «Peugeot-406» йшов на обгін.