Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 210/5107/20
провадження № 61-6080св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,відповідач - публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), в якому просив стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок нещасного випадку, у розмірі 100 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Позовна заява мотивована тим, що з ним 20 лютого 2020 року стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він отримав термічні опіки полум`ям на голові, тулубі, обох кистях, правому плечі, обох гомілках, множенні локальні опікові рани у вигляді зморщеного епідермісу. Внаслідок нещасного випадку йому завдано моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває біль та жар, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, від отриманих опіків його шкірний покрив спотворений та зазнав деформації, що завдає позивачу додаткових моральних страждань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 на грошове відшкодування моральної шкоди 50 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок стався з позивачем під час його роботи, внаслідок якого йому спричинена моральна шкода. Остання має бути відшкодована роботодавцем враховуючи статті 153 173, 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд встановив, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я посилався на те, що з ним 20 лютого 2020 року стався нещасний випадок на виробництві відповідача, внаслідок чого позивач отримав термічні опіки полум`ям на голові, тулубі, обох кистях, правому плечі, обох гомілках, множенні локальні опікові рани у вигляді зморщеного епідермісу. Внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває біль та жар, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, від отриманих опіків його шкірний покрив спотворений та зазнав деформації, що завдає позивачу додаткових моральних страждань.
Натомість, як видно з матеріалів справи, доказів того, що позивач звертався, чи був направлений до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення відсотка стійкої втрати професійної працездатності не надано. При цьому, у рішенні Конституційного суду України від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 визначено, що саме висновок медико-соціальної експертної комісії, який встановлює стійку втрату професійної працездатності, служить основним доказом нього та визначає право на відшкодування спричиненої моральної шкоди, внаслідок втрати працездатності на підприємстві (установі, організації). Позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення стійкої втрати професійної працездатності позивачем не надано. У зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про стягнення моральної шкоди з відповідача, у зв`язку з чим рішення підлягало скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2021 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На думку позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди навіть не зважаючи на відсутність висновку Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), який встановлює стійку втрату професійної працездатності. Разом із цим, відповідна довідка МСЕК була видана позивачу 16 березня 2021 року, тобто до ухвалення оскаржуваної постанови 22 березня 2021 року, однак він встиг подати її до суду апеляційної інстанції через перебування у відпустці та складною епідеміологічною ситуацією у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Позиції інших учасників
У червні 2021 року представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Тер-Товмасян Ю. Г. надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала не безпідставність доводів скарги, зазначала про законність оскаржуваної постанови апеляційного суду та просила залишити касаційну скаргу без задоволення, у рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем на посаді міксерового конвертного цеху, 20 лютого 2020 року внаслідок нещасного випадку отримав термічний опік полум`ям голови, тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок І-ІІ-ІІІ А-Б ст. 7% (0,5% глибокий) поверхні тіла, який стався внаслідок викиду з конвертеру № 6 полум`я, залишків шлаку, продуктів плавлення на робочу площадку і тепловоз ТГМ-6Д (заводський номер 0123), що знаходився навпроти нього, в кабіні якого перебував позивач.
Відповідно до пункту 5 акта № 15 розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 28 травня 2020 року причиною нещасного випадку є незабезпечення безпечного виконання виробничого процесу вимогам безпеки, а саме: допущено скупчення чавуну в донній частині конвертера, яке утворились в процесі його експлуатації. Обрушення частини футеровки днища конвертера з потраплянням гідратованого вогнетриву в порожнину конвертера, чим порушено вимоги пункту 3.2 глави 3 «Правил охорони праці у сталеплавильному виробництві» та порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо згідно пункту 2.3 глави 2 розділу VIII «Правил охорони праці в металургійній промисловості», пункт 1.3 глави 1, пункт 4.2.13 розділу 4.2 глави 4 «Правил безпеки на залізничному транспорті підприємств системи Мінчормету СРСР», пункт 1.5 глави 1 розділу X, пункт 3.5 глави 3 розділу XIII «Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств», пункт 1.15 глави 1, пункт 6.6 глави 6, пункту 6.9 глави 6 міжцехової інструкції «Порядок обслуговування залізничним транспортом конвертерного цеху»; невиконання посадових обов`язків, визначених у: пункті 3.3.5, пункті 3.3.11 глави 3.3 розділу 3 посадової інструкції старшого майстра основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху ДІ, пункті 3.3.6, пункті 3.3.12 глави 3.3 розділу 3 посадової інструкції змінного майстра основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху ДІ, пункті 3.3.1, пункті 3.3.8.12 посадової інструкції майстра (локомотивних бригад) служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту ДІ, пункті 3.3.1, пункті 3.3.3.12 посадової інструкції начальника зміни служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту ДІ, пункті 3.3.1.4, пункті 3.3.1.14 пункті 3.3.3.2 посадової інструкції начальника цеху експлуатації залізничного транспорту ДІ.
У пункті 8 акта № 15 зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці є позивач ОСОБА_1 , старший майстер основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху сталеплавильного департаменту ОСОБА_2 ; змінний майстер основної виробничої дільниці конвертерного цеху сталеплавильного департаменту ОСОБА_3 ; майстер (локомотивних бригад) цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного цеху Шустов С. М.; начальник зміни служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту ОСОБА_4 та начальник ЦЕЗТ транспортного цеху транспортного департаменту ОСОБА_5 .
У зв`язку з отриманими опіками ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Криворізькій міської клінічної лікарні № 2 з 20 лютого 2020 року до 17 березня 2020 року, з 18 березня 2020 року до 18 березня 2020 року - на амбулаторному лікуванні, з 19 березня 2020 року до 02 квітня 2020 року - на стаціонарному лікуванні. У подальшому позивачу рекомендовано доліковування у травматолога КДЦ.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення апеляційного суду, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України).
Згідно з частинами першою та пятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.