Постанова
Іменем України
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 754/2738/20
провадження № 61-4796св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Ларіна Олена Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Ларіна Олена Вікторівна, про визнання недійсним, як фіктивного, договору купівлі-продажу квартири
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним, як фіктивний, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 березня 2011 року між продавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діяв ОСОБА_2 на підставі довіреностей від 25 вересня 2009 року № 4829 та № 4830, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т. Ю., та покупцем ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 25 вересня 2009 року, вона та її чоловік видали своєму старшому сину ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на отримання соціальної допомоги як дітям війни та вирішення інших побутових питань.
14 березня 2011 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 від імені яких на підставі довіреностей діяв ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
На думку позивачки, цей договір є фіктивним, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 під час перегляду справи № 754/9769/16-ц в суді апеляційної інстанції, де він зазначив, що ніяких коштів від продажу квартири від ОСОБА_3 він не отримував і не наполягав на цьому. Також він пояснив, що він уклав договір купівлі-продажу зі своїм сином, оскільки не міг укласти такий договір з самим собою. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що укладений 14 березня 2011 року договір купівлі-продажу квартири мав ознаки фіктивного правочину та був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у справі № 754/9769/16-ц суд встановив, що після конфлікту між братами ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за усною згодою матері ОСОБА_2 мав намір переоформити право власності на спірну квартиру на себе, проте на підставі наявних довіреностей, виданих батьками на його ім`я, він цього виконати не міг, тому за рекомендацією юриста відчужив квартиру синові, а потім син подарував квартиру йому. Ніяких грошових коштів за договором купівлі-продажу він від сина не одержував. Крім того, у відзиві на позовну заяву від 26 березня 2020 року відповідач не стверджував, що отримав гроші від свого сина.
Зазначені обставини свідчать про те, що волевиявлення продавців спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діяв їх син ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири 14 березня 2011 року, не відповідало їх внутрішній волі. ОСОБА_2 при вчиненні вказаного правочину, всупереч нормам частини третьої статті 238 ЦК України, діяв у власних інтересах, оскільки мав намір набути право власності на спірну квартиру. Використовуючи в своїх інтересах повноваження, надані в довіреностях батьками, ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з членом своєї сім`ї - сином ОСОБА_3 , тобто, з особою, з якою можна домовитись та на яку можна впливати.
В судовому засіданні Деснянського районного суду міста Києва 11 листопада 2021 року як доказ було прослухано запис судового засідання Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2020 року з розгляду справи № 754/9769/16-ц, під час якого ОСОБА_2 як відповідач у справі і як представник ОСОБА_3 визнав, що він не отримував ніяких коштів за продаж квартири від ОСОБА_3 і зробив це тільки для того, щоб стати одноособовим власником квартири. Водночас зазначені докази не були враховані під час розгляду цієї справи.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідач, відчужуючи належне позивачу на праві власності нерухоме майно своєму сину, робив це тільки для того, щоб набути цю квартиру у власність, використовуючи для цього свого сина, ввівши його в оману щодо того, що ОСОБА_1 надала йому повноваження нібито на продаж квартири, щоб він не звертався до міліції з заявою на її молодшого сина і свого брата.
Установивши ці обставини, суди не надали належної оцінки тому, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, та не перевірили, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином; чи направлені дії сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою, що в подальшому син подарує цю квартиру своєму батькові, при тому, що син не буде сплачувати батькові кошти за купівлю квартири.
Саме це свідчить про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладали договір купівлі-продажу лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Вчиняючи фіктивний правочин, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мали інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
Суд не надав оцінки поясненням свідків ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , які під присягою пояснювали, що нічого не знали про укладення договору купівлі-продажу, а ОСОБА_1 за продаж квартири ніяких коштів від ОСОБА_2 не отримувала.
Крім того, з початку розгляду справи ОСОБА_3 жодного разу не з`явився в судове засідання, в кінці лютого 2021 року він виїхав за межі України до Великої Британії, і лише після його від`їзду на електронну адресу суду стали надходити від нього листи у справі. У зв`язку з цим суд першої інстанції безпідставно посилався на вказані листи відповідача в судовому рішенні, тому що вони направлені не відомо з чиєї поштової скриньки в мережі Інтернет і ніяким чином не можуть бути ідентифіковані з ОСОБА_3 . Крім того, вказані пояснення та докази не були направлені усім учасникам справи, доказів про таке відправлення у справі немає. Таким чином, суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 липня 2022 року справа № 754/2738/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 листопада 2004 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на підставі розпорядження від 25 листопада 2004 року № 3542.
На підставі договору дарування частини квартири від 06 лютого 2007 року ОСОБА_5 подарував належну йому на праві власності 1/3 частину зазначеної квартири ОСОБА_1 . Цей договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3140.
25 вересня 2009 року ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 видали на ім`я свого сина ОСОБА_2 нотаріально посвідчені довіреності на представлення їх інтересів із метою вирішення побутових питань.
Зазначені довіреності містять повноваження представника, у тому числі, на придбання, відчуження/здачу в оренду, передачу в заставу (іпотеку) майна з метою забезпечення зобов`язань довірителів, а також вчинення будь-яких дій щодо належного їм рухомого та нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд. За цими довіреностями представник також користується, у тому числі, й правом підписувати та укладати від імені довірителів будь-які цивільно-правові договори (угоди, правочини), в тому числі і ті, що потребують нотаріального посвідчення, одержувати належне їм майно, включаючи гроші, пенсію, цінні папери, будь-які документи від громадян та юридичних осіб, відкривати (закривати) від їх імені рахунки, користуватися депозитними, індивідуальними банківськими сейфами в банківських установах, у тому числі в іноземній валюті та в цінних паперах, користуватися та розпоряджатися належними їм коштами та цінними паперами, мати право розпорядчого підпису за такими рахунками, укладати всі дозволені законом угоди, договори цивільно-правового характеру, в тому числі кредитні, установчі, а також угоди про внесення змін і доповнень до раніше укладених угод та угоди про їх розірвання.
14 березня 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , представником яких був ОСОБА_2 , який діяв на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 25 вересня 2009 року як продавцями, та ОСОБА_3 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Шостої київської нотаріальної контори Ларіною О. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1-894.