1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 686/927/20

провадження № 61-3019св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Банашко Ірини Юріївни на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року у складі судді Мазурок О. В.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила встановити на її користь постійний безоплатний земельний сервітут за рахунок земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до належної їй земельної ділянки площею 0,249 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,249 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0750, для ведення особистого селянського господарства.

Належна їй земельна ділянка знаходиться всередині земельного масиву, не має виходу до АДРЕСА_2 , тому прохід та проїзд до неї завжди здійснювався через сусідню земельну ділянку площею 0,35 га, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 (матір ОСОБА_2 ).

Рішенням Малашовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 14 серпня 2017 року № 8 внесено зміни до рішення сільської ради від 21 червня 2017 року № 4 в частині розміру земельної ділянки (з урахуванням відмови ОСОБА_3 від земельної ділянки площею 0,35 га на користь відповідача) та надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,7250 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності, в тому числі: 0,2500 га - під будівництво та обслуговування житлового будинку, та 0,4750 га - для введення особистого селянського господарства,.

Після розроблення технічної документації із землеустрою відповідач зареєстрував право власності на земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0693, для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,4750 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0692, для введення особистого селянського господарства.

Після встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, які перебували в користуванні відповідача, та формування їх як об`єктів речових прав загальна площа земельних ділянок відповідача збільшилася на 0,35 га за рахунок земельної ділянки, через яку здійснювався прохід та проїзд до її земельної ділянки. Зокрема, земельна ділянка, через яку здійснювався прохід та проїзд до її земельної ділянки, увійшла до складу земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693.

Оскільки проходу та проїзду до її земельної ділянки немає та об`єктивно не може бути, позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 02 грудня 2021 року позов задовольнив. Встановив на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут за рахунок земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки площею 0,249 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0750 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , відповідно до варіанта № 2 висновку експерта від 01 лютого 2021 року № 54/20. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що є підстави для встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693, власником якої є ОСОБА_2 , оскільки він не довів, що ОСОБА_1 має можливість задовольнити свої потреби іншим способом, аніж встановлення права проходу та проїзду до своєї земельної ділянки земельною ділянкою відповідача. При цьому суд з пояснень свідків встановив, що на спірній земельні ділянці був наявний шлях для проїзду.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що встановлення земельного сервітуту у цій справі є пропорційним меті його встановлення, оскільки у позивачки немає іншого способу задоволення потреб позивачки (проходу, проїзду до її земельної ділянки), аніж встановлення сервітуту.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Банашко І. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17, від 26 січня 2022 року у справі № 592/4818/17, від 02 жовтня 2021 року у справі № 302/830/18, від 17 вересня 2018 року у справі № 127/1417/16, від 02 лютого 2020 року у справі № 463/1534/18; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що висновок експерта від 01 лютого 2021 року № 54/20 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у ньому немає посилання, що він виготовлений для подання до суду. При цьому, апеляційний суд безпідставно вважав цей доказ допустимим, оскільки, на думку суду, зазначення у висновку, що його виготовлено на замовлення учасника справи, є достатньою підставою для прийняття як доказу. Однак, таке твердження суду суперечить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18

Суди фактично поклали на відповідача обов`язок доведення, що позивач має можливість користуватись своєю ділянкою в інший спосіб, ніж через обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, суди не взяли до уваги показання свідків, зокрема, ОСОБА_4 - матері позивачки, яка зазначила, що обробляє земельну ділянку з кадастровим номером 68253900:02:003:0750, що належить ОСОБА_1 . Показання цього свідка вказують на те, що є інші способи обслуговувати та використовувати належну позивачці земельну ділянку, ніж встановлення сервітуту.

Крім того, суди не взяли до уваги, що згідно з технічним звітом про обстеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693 від 12 липня 2021 року № 0193/21-ТВ, прохід/проїзд через земельну ділянку, кадастровий номер 6825083900:02:003:0693, з боку вулиці Сонячної до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , відсутній, а з листа Малашовецької сільської ради від 07 лютого 2018 року № 34 відомо, що за генеральним планом забудови с. Волиця проїзд між земельним ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не передбачений.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 липня 2022 року справа № 686/927/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,249 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0750, для ведення особистого селянського господарства в с. Волиця.

ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6825083900:02:003:0693, для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з висновком експерта від 01 лютого 2021 року № 54/20 можливі два варіанти встановлення земельного сервітуту за рахунок земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , що полягає у праві проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки площею 0,2490 га, з кадастровим номером 68253900:02:003:0750, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Сервітут, який потрібно накласти на земельну ділянку ОСОБА_2 за варіантом № 2, буде матиме площу 0,0110 га; за варіантом № 1 - 0,0108 га. При цьому за варіантом № 1 для встановлення сервітуту потрібно демонтувати частину паркану зі сторони АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта від 01 грудня 2021 року № 29/21 найменш обтяжливим способом встановлення сервітуту є раніше надані варіанти у висновку експерта від 01 лютого 2021 року № 54/20, щодо технічної можливості встановлення земельного сервітуту у праві проходу та проїзду на транспортному засобі через суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693 зі сторони АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , зокрема, варіанти № 1 і №2. При цьому за варіантом № 1 для встановлення сервітуту потрібно демонтувати частину паркану зі сторони АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 .

У суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 стверджували, що до 2018 року існував прохід та проїзд до земельної ділянки позивачки через земельну ділянку, яка в подальшому (після смерті землекористувачки) увійшла до складу земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,25 га з кадастровим номером 6825083900:02:003:0693. Однак відповідач встановив бетонну огорожу та перекрив позивачці та іншим землекористувачам доступ до цього проходу та проїзду, що виходить на АДРЕСА_2 . Свідки також зазначили, що до ділянки позивачки можна пройти стежками через інші земельні ділянки, проте в такий спосіб не можна забезпечити проїзд до ділянки з метою вивезення врожаю тощо.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту