ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/35685/21
адміністративне провадження № К/990/17757/22, К/990/17274/22, К/990/17755/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Київської міської ради
до Бучанської районної ради Київської області,
треті особи: Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, Київська обласна рада,
про визнання противним та нечинним рішення,
за касаційними скаргами Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, Київської міської ради, Бучанської районної ради Київської області
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2021 року (постановлену у складі судді Качура І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. У грудні 2021 року Київська міська рада (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Бучанської районної ради Київської області, в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».
2. Разом з позовною заявою позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області»;
заборони Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України , її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством "НДПІ містобудування".
3. В обґрунтування поданої заяви Київською міською радою було зазначено, що Бучанською районною радою Київської області всупереч існуючим межам території міста Києва, без відповідного погодження Київської міської ради, протиправно прийнято рішення на пленарному засіданні та погоджено проект землеустрою щодо зміни меж селища Коцюбинське (за рахунок території міста Києва збільшено площу селища Коцюбинське майже на 3000 га), чим грубо порушено статті 10, 173, 174, 186 Земельного кодексу України. Також наголошено, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, оскільки у разі передачі земельних ділянок Коцюбинською селищною радою третім особам, повернення до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких земельних ділянок буде ускладнено та потягне за собою виникнення нових судових спорів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 7 грудня 2021 року заяву Київської міської ради про забезпечення позову задоволено повністю.
5. Ухвалюючи вищезазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 85 Конституції України утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів належить до повноважень Верховної Ради України.
У частині другій статті 2 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» зазначено, що межі міста Києва встановлюються Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соціально-економічних та інших особливостей території відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» встановлено межі селища Коцюбинське Бучанського району Київської області загальною площею 2 957,9273 га, тобто на 2 870, 9273 га більше площі, встановленої рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1984 року №547 «Об утверждении годового отчета о наличии и распределении земель по угодьям в границах г. Ирпень на 1 ноября 1984 года».
При цьому суд першої інстанції зазначив, що затверджений рішенням проект землеустрою Київською міською радою не погоджувався.
Суд врахував також правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 та від 6 лютого 2019 справа № 826/13306/18 щодо того, що суд повинен встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року апеляційні скарги Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області та Бучанської районної ради Київської області задоволено частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року скасовано в частині заборони Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством "НДПІ містобудування" та у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року залишено без змін.
7. Ухвалюючи вищезазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у частині зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області», оскільки вказаний проект землеустрою Київською міською радою не погоджувався. Крім того, судом першої інстанції наведено очевидні ознаки протиправності рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року №180-11-VIII, а саме, за рахунок території міста Києва збільшено площу селища Коцюбинське майже на 3000 га.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянтів про те, що заходи забезпечення позову в частині заборони Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством "НДПІ містобудування" є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області" є належним та достатнім заходом забезпечення позову в даному спорі. Зокрема, зупинення дії спірного рішення унеможливлює вчинення будь-яких дій спрямованих на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством "НДПІ містобудування" до вирішення спору по суті.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
9. В обґрунтування касаційної скарги Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 151 КАС України. У зв`язку із цим, як стверджує скаржник, судами не було враховано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову, а вжиті заходи забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Скаржник також звертає увагу, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18 про те, що під поняттям судового захисту прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Окрім того, Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області звертає увагу також на необхідність врахування практики Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17 та практики Верховного Суду, сформованої у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17 в контексті спірних правовідносин.
10. Крім того, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм процесуального права, Київська міська рада звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року скасувати, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2021 року - залишити в силі повністю.
11. В обґрунтування касаційної скарги Київська міська рада зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 151 КАС України, у зв`язку із чим не прийняв до уваги грубі порушення Бучанською районною радою Київської області законодавства при затвердженні проекту землеустрою, а також інтересів територіальної громади міста Києва. Скаржник вказує, що такий вид заходу забезпечення позову, як заборона Бучанській районній раді Київської області, Коцюбинській селищній раді Бучанського району Київської області, Київській обласній раді, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру України, її структурним підрозділам та посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та господарювання вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого Державним підприємством "НДПІ містобудування" є обґрунтованим, співмірним та таким, що забезпечує захист від ймовірного заподіяння шкоди законним правам та інтересам позивача. На підтвердження вказаного Київська міська рада наголошує на необхідності врахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19 про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Окрім того, Київська міська рада звертає увагу також на необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 917/751/19, щодо застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення певних дій, в контексті спірних правовідносин.
12. Також, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, Бучанська районна рада Київської області звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
13. В обґрунтування касаційної скарги Бучанська районна рада Київської області зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 151 КАС України. У зв`язку із цим, як стверджує скаржник, судами було абсолютно безпідставно зроблено висновки про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, а також не було враховано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову. Скаржник поміж іншим вказує, що вжиті заходи забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. З огляду на це, відповідач також наголосив, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18 про те, що під поняттям судового захисту прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Окрім того, Бучанська районна рада Київської області звертає увагу також на необхідність врахування практики Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17 та практики Верховного Суду, сформованої у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17 в контексті спірних правовідносин.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 серпня 2022 року.
15. З касаційними скаргами скаржниками подані клопотання про розгляд касаційних скарг у судовому засіданні, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
16. 3 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Київської міської ради на касаційну скаргу Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, у якому зазначається про помилковість та необґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 151 КАС України. Також вказує на те, що рішенням Київської міської ради від 5 квітня 2012 року №403/7740 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області» відмовлено у погодженні зазначеного проекту щодо розширення селища Коцюбинське до 4065 га, оскільки фактичне розширення передбачалось за рахунок земель лісогосподарського призначення, які входять до меж міста Києва. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2012 року у справі №2а-5756/12/2670 відмовлено у задоволенні позову Коцюбинської селищної ради про скасування рішення Київської міської ради від 5 квітня 2012 року №403/7740. Таким чином, позивач вважає, що уже були незаконні спроби здійснити розширення селища Коцюбинське за рахунок земель міста Києва, а прийняття рішення Бучанською районною радою Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» є черговою такою спробою.
17. 8 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області на касаційну скаргу Київської міської ради, у якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 151 КАС України. У зв`язку із цим судами було абсолютно безпідставно зроблено висновки про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, а також не було враховано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову. Поміж іншим вказує, що вжиті заходи забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Також вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були врахувати під час вирішення питання про забезпечення позову висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17 в контексті спірних правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року відповідають, а викладені в касаційних скаргах доводи є неприйнятні з огляду на наступне.
22. Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
24. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
25. Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
26. Згідно Рекомендацій № R (89) 8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
27. Крім того, відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року, суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі Джабарі проти Туреччини (Jabari v. Turkey), 2000 рік, заява №40035/98 та рішення у справі Чонка проти Бельгії (Conka v. Belgium), 2002 рік, заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи. Цей принцип узгоджується з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасовий захист від адміністративного акта.
28. Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
29. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
30. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20.
31. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
32. Забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта або акта індивідуальної дії повинно повною мірою узгоджуватися з положеннями частини першої статті 6 Основного Закону України, які встановлюють, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
33. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
34. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
35. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20.