ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 816/1080/18
адміністративне провадження № К/9901/6234/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року (суддя Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Спаскін О.А., Кононенко З.О.) у справі №816/1080/18 за позовом Приватного підприємства «Крез» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Крез» (далі - позивач, підприємство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2017 року №0013241403.
Позивач мотивує свої вимоги протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, необґрунтованістю висновків акту перевірки, правомірністю визначення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентами необхідними первинними документами. Доводить, що порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентів-підприємств, вказаних в акті, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2017 року №0013241403.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про нереальність господарський операцій. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відображати в бухгалтерському та податковому обліку наслідки господарських операцій.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. Вказує на невідповідність висновків судових інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності господарських операцій з підстав непідтвердження їх відповідними первинними документами, відсутності сертифікатів на придбану продукцію, невідповідності кількості та номенклатури придбаних та реалізованих товарів та послуг, неможливості визначити походження товарів (робіт, послуг) та дослідити постачальників по ланцюгу. Зауважує про відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та інших основних засобів, економічно необхідних для виконання умов укладених договорів.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає її розгляду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом в період з 28 липня 2017 року по 7 листопада 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Строй комплекс груп", ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Антарес Продакт" за період з 1 січня 2014 року по 31 травня 2017 року, за результатами якої складено акт від 16 листопада 2017 року №1512/16-31-14-03-13/24827477 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2017 року №0013241403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1195633,50 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 797089 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 398544,50 грн.
За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням ДФС України від 16 лютого 2018 року №5653/6199-99-11-01-02-25 спірне податкове-повідомлення рішення залишено без змін.
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 797089 грн.
Спірним питанням у цій справі є правомірність визначення та відображення платником податків у податковій звітності сум податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, вчинених між позивачем та ТОВ "Флеш-груп", ТОВ "Констант буд", ТОВ "Вільхова", ТОВ "Гере союз", ТОВ "ЕБК "Грицівград", ТОВ "Альтекс союз", ТОВ "Паритет сервіс плюс", ТОВ "ПБК "Будова", ТОВ "Бахус трейд", ТОВ "Нефтехімторг".
Висновки контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства мотивовано тим, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не спричинили реальних правових наслідків, оскільки такі господарські операції не підтверджені належно оформленими первинними документами, та пов`язуються з ненаданням підприємством до перевірки сертифікатів на придбану продукцію, розбіжністю між податковим кредитом та податковими зобов`язаннями згідно з даними АІС "Податковий блок", неподанням контрагентами позивача податкової звітності, встановленням за даними Єдиного реєстру податкових накладних невідповідності кількості та номенклатури придбаних і реалізованих контрагентами товарів, неможливістю визначити походження товарів (робіт, послуг) і дослідити постачальників по ланцюгу, відсутністю у зазначених контрагентів необхідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 797 089 грн.
Судовими інстанціями установлено, що позивачем (покупець) та ТОВ «Флеш-груп», ТОВ «Констант буд», ТОВ «Вільхова», ТОВ «Гере союз», ТОВ «Енергетична будівельна компанія «Грицівград», ТОВ «Альтекс союз», ТОВ «Паритет сервіс плюс», ТОВ «Бахус Трейд», ТОВ «Нефтехімторг» (постачальники) укладено договори купівлі-продажу автозапчастин та виконання робіт по ремонту і технічному обслуговуванню автотранспорту позивача, на підтвердження виконання яких позивачем надано податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення.
Крім того, між позивачем (орендар) та ТОВ «Вільхова», ТОВ «Гере союз», ТОВ «Енергетична будівельна компанія» «Грицівград», ТОВ «Альтекс союз», ТОВ «Паритет сервіс плюс», ТОВ «Бахус Трейд», ТОВ «Нефтехімторг» (орендодавці) укладено договори оренди обладнання та устаткування для ремонту і обслуговування автотранспортних засобів та механізмів, на підтвердження яких позивачем надано акти про надання послуг з оренди обладнання, акти приймання-передачі основних засобів, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.
На підтвердження своїх доводів щодо невиконання сторонами умов договорів податковий орган надав інформацію про те, що вищезгадані товариства не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.