ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 380/3076/20
адміністративне провадження № К/9901/33192/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гулика А.Г. від 03.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бруновської Н.В., Запотічного І.І., Улицького В.З. від 11.08.2021,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також ГУ Держпраці, відповідач), третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 21.01.2020 №715/33.7-03/ НОМЕР_1 (далі також спірна, оскаржувана постанова).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що відповідач, на думку позивача, безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про працю в частині використання найманої праці робітників без укладення трудового договору.
3. Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначав, що особа на ім`я ОСОБА_2 йому невідома та ніколи не виконувала трудових функцій в належному йому магазині, а ОСОБА_3 з 01.11.2019 працює продавцем у магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На час проведення перевірки ОСОБА_3 була працевлаштована позивачем та виконувала трудові функції.
4. Тому позивач наполягав, що висновок відповідача про виконання вказаною особою трудових осіб без укладення трудового договору є безпідставним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 позов задоволено частково, а саме - визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.01.2020 №715/33.7-03/3161607232 в частині накладення штрафу на суму 125190 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час проведення фактичної перевірки, проведеної інспекторами Головного управління ДПС у Львівській області у приміщенні магазину ФОП ОСОБА_1 , за виконанням трудової функції (торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами) виявлено особу, яка представилась як ОСОБА_2 . Вказана особа пояснила, що трудовий договір з нею не укладено, оскільки вона лише час від часу допомагає позивачу.
7. Суд першої інстанції врахував, що у матеріалах справи наявна світлокопія фотографії ОСОБА_2 , яка виконувала трудові функції у магазині ( АДРЕСА_2 ), а допитані в судовому засіданні 17.02.2021 свідки головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_5 та старший державний ревізор-інспектор ОСОБА_8., які проводили перевірку, підтвердили висновки, викладені у відповідному акті перевірки в цій частині.
8. Суд також взяв до уваги і те, що акт відмови від підпису від 10.12.2019 №437 складений про те, що саме продавець ОСОБА_2 відмовилась від підписання направлень на перевірку.
9. У оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції критично оцінено твердження позивача про те, що він не знайомий з вказаною особою, оскільки з її пояснень, наданих під час перевірки, вона допомагає в магазині, хоча офіційно в ньому не працює, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що збігається з податковою адресою позивача.
10. З огляду на викладене, суд першої інстанцій визнав доведеними обставини справи про те, що позивач допустив до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
11. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржена позивачем постанова Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.01.2020 №715/33.7-03/ НОМЕР_1 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в частині штрафу на суму 125190 грн. є правомірною.
12. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови в частині накладення на позивача штрафу на суму 125190 гривень за допуск до роботи ОСОБА_3 , оскільки як встановлено судовим розглядом цієї справи та підтверджується на явними у ній доказами, вказана особа станом на момент проведення перевірки працювала у ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з нею трудового договору, тобто трудові відносини були оформлені у відповідності з вимогами законодавства.
13. На підтвердження цих обставин суд першої інстанції зазначив про наявність у справі таких доказів: наказ (розпорядження) ФОП ОСОБА_1 №10 від 31.10.2019 про прийняття вказаної особи на роботу з 01.11.2019 на посаду продавець продовольчих товарів за основним місцем праці; повідомлення від 31.10.2019, направлене до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_3 на роботу з 01.11.2019; трудовий договір №5 від 01.11.2019, укладений між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується виконувати обов`язки продавця продовольчих товарів, а ФОП ОСОБА_1 зобов`язується оплачувати її працю.
14. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив відсутність порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_3 , у зв`язку з недоведеністю факту її допуску до роботи без належного оформлення трудових договорів станом на момент проведення перевірки. З огляду на це, суд першої інстанції констатував відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за допуск до роботи ОСОБА_3 , а тому визнав протиправною та скасував оскаржувану у цій справі постанову відповідача як таку, що прийнята безпідставно.
15. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірна постанова про накладення на позивача штрафу за допуск до роботи ОСОБА_3 на суму 125190 гривень є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено у цій частині наявності складу правопорушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а обставини справи підтверджують факт належного (на підставі трудового договору) оформлення трудових відносин між позивачем та вказаною вище особою.
16. Разом з тим, у постанові апеляційного суду, яка оскаржується відповідачем у касаційному порядку, містяться мотиви щодо незгоди з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
17. Такі мотиви оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного суду України не доведено наявності між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявності відносин саме трудового характеру.
18. Визнаючи помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що пояснення ОСОБА_2 , на які посилався контролюючий орган та суд першої інстанції, відсутні в матеріалах справи, а світлокопія фотографії ОСОБА_2 , яку суд першої інстанції прийняв до уваги, колегія суддів у порядку статті 73 Кодексу адміністративного суду України не може бути прийнята до уваги, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є неналежним доказом.
19. Суд апеляційної інстанції відзначав, що зі змісту вказаної світлокопії фотографії неможливо ідентифікувати того, що особа, яка на ній зображена, є ОСОБА_2 та що вона здійснювала функції продавця в магазині за адресою: АДРЕСА_2 .
20. Не взяв до уваги суд апеляційної інстанції й показання свідків - головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_5 та старшого державного ревізора-інспектор ОСОБА_8 , допитаних в суді першої інстанції, оскільки вказані свідки є співробітниками відповідача, що ставить під сумнів їх незацікавленість.
21. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі - 125 190 грн. уповноваженими посадовими особами від 21.01.2020 №715/33.7-03/3161607232, оскільки Головне управління Держпраці у Львівській області як суб`єкт владних повноважень діяло не у спосіб що визначений законами та Конституцією України.
22. За наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2018.
25. 10.12.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 06.12.2019 №2721 та направлень від 09.12.2019 №№4472, 4473 проведена фактична перевірка з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину ( АДРЕСА_2 ) за результатами якої складено акт від 17.12.2019 №715/33.7-03/ НОМЕР_1 .
26. Як вбачається з акта відмови від підпису від 10.12.2019 №437 продавець ОСОБА_2 від підпису акта перевірки відмовилась.
27. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до виконання трудової функції працівників без укладення трудового договору.
28. На підставі акта від 17.12.2019 №715/33.7-03/ НОМЕР_1 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.01.2020 №715/33.7-03/ НОМЕР_1 , якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України наклав на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 250380,00 грн.
29. Із змісту спірної постанови вбачається, що ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 допустив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
30. Згідно з доводами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, в якій висловлена позиція про те, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
31. На думку відповідача суди попередніх інстанцій не врахували й постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до якої фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця».
32. У відзиві на касаційну скаргу наводяться доводи про те, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини цієї справи та надав належну оцінку наявним у ній доказам, не допустив неправильного застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення, які, на думку позивача, скасуванню не підлягають.
33. Стороною позивача акцентується увага й на тому, що постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, на яку наявне посилання у касаційній скарзі, не містить правової позиції, яка наводиться скаржником. Фактично, як вважає позивач, відповідач здійснив її довільне тлумачення та сформулював власну правову позицію, що, на переконання автора відзиву, не дає підстав погодитись із викладеними у касаційній скарзі аргументами про неврахування такої позиції судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних у цій справі судових рішень.
34. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить у задоволенні касаційного відмовити.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
35. Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України:
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
36. Частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України:
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
37. Частина перша статті 259 Кодексу законів про працю України:
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
38. Абзац перший частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України:
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.