ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 817/2263/17
адміністративне провадження № К/9901/6648/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року (суддя Друзенко Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі №817/2263/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, платник податків) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0003221309, №0003231309, №0003211309, №0003241309, від 31 липня 2017 року №002181309, від 17 серпня 2017 року №0005251309 та податкову вимогу від 31 липня 2017 року №Ф-60.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом не враховано понесені позивачем витрати, що призвело до завищення нарахування сум зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та з єдиного соціального внеску. Зазначає, що витрати на придбання таких товарного-матеріальних цінностей прямо пов`язані з господарською діяльністю. Оскільки всі товари, перелік яких наведений в пункті 2.1.2 акта перевірки були придбанні виключно для використання у господарській діяльності, то не зважаючи на те, що їх вартість не була віднесена до витрат підприємця, податок на додану вартість, сплачений в ціні придбання таких товарно-матеріальних цінностей правомірно був віднесений позивачем до складу податкового кредиту. Вважає, що витрати, чистий оподатковуваний дохід, податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість сформовані і відображені в податковій звітності за 2014, 2015, 2016 роки відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України). Оскільки чистий оподатковуваний дохід був сформований позивачем правомірно, то підстави для донарахування Єдиного соціального внеску та військового збору в періоді, що перевірявся, також відсутні.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0003211309, №0003241309, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 липня 2017 року №Ф-60, рішення від 31 липня 2017 року №0002181309. Відмовлено в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2017 року №0003221309, №0003231309, від 17 серпня 2017 року №0005251309.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивач при визначені суми чистого оподатковуваного доходу за 2014-2016 роки правильно і ґрунтовно обраховував суму документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, на яку зменшував загальний оподатковуваний дохід, а відтак, вірно визначав і чистий оподатковуваний дохід. З цих підстав, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на загальну суму 717807,60 грн, за 2015 рік на загальну суму 508273 та за 2016 рік на загальну суму 565674,73 грн і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 323427,31 грн, є протиправними. Оскільки, саме з суми чистого оподатковуваного доходу здійснюється нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, то і висновки про заниження позивачем даного обов`язкового платежу на 164043,07 грн також є протиправними.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає про неправильне застосування судовими інстанціями положень статті 177 ПК України, що призвело до невірних висновків, оскільки не враховано, що розбіжність визначення вартості документально підтверджених витрат за 2014-2016 р.р. виникли в результаті порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 та пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.
Вказує на неврахування судами, що до складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату. Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду. Перевіркою до складу витрат не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових) та вартість придбаного пального за готівку, які фактично підприємцем не понесені та не оплачені.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
В касаційному порядку здійснюється перегляд судових рішень в частині, в якій задоволено позовні вимоги, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0003211309, №0003241309, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 липня 2017 року №Ф-60, рішення від 31 липня 2017 року №0002181309.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 24 квітня 2017 року по 18 травня 2017 року проведено перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 травня 2017 року №254/17-00-13-09/1737000797 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки з урахуванням відповіді на заперечення, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року:
№0003211309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 404284,13 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 323427,31 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80856,82 грн;
№0003241309, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20136,53 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 16109,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4027,31 грн;
Податковий орган 31 липня 2017 року виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60, а саме недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 164043,07 грн, а також прийняв рішення №0002181309 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 23774,61 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
статей 138, 177 ПК України, зокрема, відображення перекручених даних в деклараціях, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2014 рік на загальну суму 717807,60 грн, за 2015 рік - на загальну суму 508273,00 та за 2016 рік на загальну суму 565674,73 грн.;
пунктів 164.1, 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в наслідок чого донарахована сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 323427,31 грн;
пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі 164043,07 грн;
підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в наслідок чого донараховано військовий збір в сумі 16109,22 грн.
Судовими інстанціями установлено, що позивач здійснював діяльність вантажного автомобільного транспорту. Для забезпечення даного виду діяльності позивач володів на праві власності а також на праві оренди автомобілями, напівпричепами та сідельними тягачами з напівпричепами. Крім отримання в оренду вантажних автомобілів, в охопленому перевіркою періоді позивач отримував послуги технічного огляду, обслуговування, стоянки, ремонту автотранспортних засобів та проведення медичного огляду водіїв транспортних послуг.
Підставою для висновків відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2014 рік на загальну суму 717807,60 грн, за 2015 рік на загальну суму 508273 грн та за 2016 рік на загальну суму 565674,73 грн слугували висновки про завищення підприємцем витрат відповідних періодів, яке відбулось внаслідок того, що платником податків включено витрати, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємця (відсутнє документальне підтвердження їх використання в господарській діяльності), та які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
А саме, суть порушення в акті перевірки (в межах доводів касаційної скарги) зазначено в тому, що податковим органом не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових) та вартість придбаного пального за готівку, які фактично позивачем не понесені, тобто не оплачені. Податковий орган доводить суду, що надані до перевірки авансові звіти на виплату добових та придбання за готівку палива не можуть свідчити про реальність здійснення таких операцій, у зв`язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_1 коштів.
До такого висновку податковий орган дійшов після дослідження банківських виписок, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 протягом 2014 з поточного рахунку перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1 грн. для зняття готівкових коштів для оплати за дизельне пальне та для оплати добових, тобто менше ніж фактично витрачено.
В акті перевірки зазначено, що позивачем у 2014 році використано паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2793971,65 грн, з яких 1989879,43 грн оплачено через розрахунковий рахунок та 804092,22 грн готівкою працівниками підприємця. Витрати згідно авансових звітів до яких входять добові за весь період 2014 року становлять 533179,50 грн і оплачені підприємцем готівкою. До складу витрат за 2014 рік позивачем включено витрати на придбання пального за готівку та добові на загальну суму 1337271,72 грн.
Аналогічні порушення встановлені податковим органом в 2015, 2016 р.р.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що діючим законодавством України не заборонено використовувати підприємцю інші кошти, а не лише власні кошті, які знаходяться на готівковому рахунку, та ФОП має право на свій розсуд використовувати власні заощадження, кредити, позики, позички, поворотну фінансову допомогу, благодійні внески, тощо.